Щоденник окупації херсонця Клочка: Турбують новини про "референдум": якщо він пройде, а результат відомий заздалегідь, чи не опинимося ми в Росії? G

Клочко: У яку прірву ми скотилися за ці п'ять місяців, це навіть значно гірше за Радянський Союз
Фото: ks.suspilne.media
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Петра Клочка, жителя Херсона, який прожив у російській окупації 260 днів. Записи охоплюють період із 24 лютого, коли розпочалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, до 29 листопада 2022 року, коли місто звільнили Збройні сили України й почалося відновлення Херсона. Редакція публікує щоденник у ті дні, коли автор робив нотатки. Сьогодні ми презентуємо читачам запис від 10 липня 2022 року.

10 липня 2022 року, неділя

Життя простих людей звелося до виживання. Купити продукти, ліки, пройтися по вулицях. Людей удень ще багато, концентруються біля базару. Впадає в очі, що переважна більшість перехожих це люди похилого віку. Черги біля аптек, Пенсійного фонду.

На вулицях багато техніки й вояків. Щоправда, з обіду їх заміщають росгвардійці. Тому по обіді намагаємося бути вдома. Благо, є інтернет і на довгих хвилях слухаємо українське радіо. Його нещадно глушать, хвиля коливається і проходять рашистські канали. Згадалася моя юність, коли на приймачі "Спідола" ми намагалися ловити "Голос Америки". Особливо полюбляли вечір суботи, там завжди була найсвіжіша рок-музика. Я відкрив для себе багато нових гуртів, деякі з них стали культовими й досі у тренді. А пройшло всього 50 років... У яку прірву ми скотилися за ці п'ять місяців, це навіть значно гірше за Радянський Союз.

Турбують новини про "референдум": якщо він пройде, а результат відомий заздалегідь, чи не опинимося ми в Росії? Вирішили, що, якщо таке трапиться, їдемо до доньки в Київ, тут кидаємо все. Усе наше життя стислося до рюкзака з документами. Як у нашому віці починати все з нуля?

Попередній запис у щоденнику 20 червня 2022 року.

Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок