Щоденник окупації херсонця Клочка: На базарі розкладний столик, а на ньому коробка картонна із проріззю. Краї замотані скотчем, поруч купа "бюлетенів" на поганому папері, трохи кращому за туалетний
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Петра Клочка, жителя Херсона, який прожив у російській окупації 260 днів. Записи охоплюють період із 24 лютого, коли розпочалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, до 12 листопада 2022-го, коли місто визволили Збройні сили України й почалося відновлення Херсона. Редакція публікує щоденник у дні, коли автор робив нотатки. Сьогодні ми презентуємо читачам запис від 26 вересня 2022 року.
26 вересня 2022 року, понеділок
Вирішили із сусідом пройтися, типу "референдум" підходить до кінця. Домовилися, якщо будуть пропонувати проголосувати, відбрешемося, що вже проголосували. Перевірити це майже неможливо.
Пішли по знайомому маршруту, робимо коло по району із заходом на базар. Привозу з лівобережжя майже немає, але асортимент у місцевих фермерів непоганий, хоч і ціни кусючі.
Бачимо, на базарі стоїть розкладний столик, а на ньому коробка картонна із проріззю. Краї замотані скотчем, поруч купа "бюлетенів". Як я писав, "бюлетені" на поганому папері, трохи кращому за туалетний папір. Немає ніяких ступенів захисту. Бери цих папірців скільки хочеш, голосуй за себе, за сім'ю, за кого забажаєш. Не треба паспорта, список тих, хто проголосував, пишуть від руки в зошит. Коротше кажучи, ніякого хоча б формального юридичного обґрунтування ця процедура не має. Черги біля столика не помітили.
Місцевий і провідні російські канали, захлинаючись, показують картинки, як стрункими рядами виборці поспішають на дільниці. Дають інтерв’ю після голосування, які вони щасливі. Правда, поруч у кадр потрапляє автобус із кримськими номерами – усе ясно, масовка.
Ліричний відступ. Згадалося дитинство. Ми живемо в робітничому селищі, де батькові як фронтовику нарізали ділянку три сотки. Вони з дідом Микитою за три роки збудували невеличкий будиночок. Батько мені каже: "Синку, завтра вибори, підеш зі мною". Зранку нас будить гучна музика, яка лунає з виборчої дільниці, що розташована поруч.
Комуняки знали всі слабкості людей, тому на вибори виставлялися на продаж дефіцитні товари. Але скупитися можна було тільки після голосування, до буфетів можна було пройти через приміщення для голосування. Там було чеське пиво у пляшках, яке без блату купити було неможливо. Якісь копченості, ковбаси, шашлики з жилавого м'яса й багато кондитерки. Батько купував собі пиво й шашлик, сушена риба була своя, сам ловив. Мені тістечка. Мужики збиралися в компанії, це був зайвий привід легально випити.
У який орган були вибори, кого вибирали, вони забували після першої чарки. А дехто навіть не заморочувався: кинув бюлетень в урну – і до буфету. Що ж ви, нікчемні, не поширили радянський досвід на свій псевдореферендум. Скільки б до вас прибилося маргінесу, криміналу, алкашів і наркоманів. Оце був би сюжет!
Попередній запис у щоденнику – 24 вересня 2022 року. Наступний запис – 28 вересня.