Щоденник окупації херсонця Клочка: Зібралися найближчі родичі – сестра дружини із чоловіком – на нараду. Головне запитання – що робити? Треба тікати G

Клочко: Нахабне приєднання до Росії пригнічує багатьох людей
Фото з архіву Клочка

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Петра Клочка, жителя Херсона, який прожив у російській окупації 260 днів. Записи охоплюють період із 24 лютого, коли розпочалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, до 12 листопада 2022-го, коли місто визволили Збройні сили України й почалося відновлення Херсона. Редакція публікує щоденник у дні, коли автор робив нотатки. Сьогодні ми презентуємо читачам запис від 30 вересня 2022 року.

30 вересня 2022 року, п'ятниця

Щось не бачу щасливих людей на вулицях. Навпаки, нахабне приєднання до Росії пригнічує багатьох людей. Я б назвав це зґвалтуванням, насмішкою над демократією, профанацією виборів. Це показує, як насправді ставляться в Мордорі до людей. Більшість із них заслуговує на таке ставлення: багаторічне промивання мізків через телевізор, переоцінка викривленої історії, мілітаризація населення, починаючи з дитячих садків, принесли свої негативні плоди.

Звісно, у такому отруйному середовищі ми не зможемо жити. Тому зібралися найближчі родичі – сестра дружини із чоловіком – на нараду. Головне запитання – що робити? Треба тікати, поки примусово не змусять отримати паспорти окупантів, переоформляти майно тощо. Ми – вільні люди, звикли жити, відверто висловлюючи свою позицію. Так, ми лаємо владу, і ніхто за це нас не заарештує й не посадить на тривалий строк. Так, ми маємо змогу замінити владу на іншу легітимно, через вибори. Так, ми помиляємося, але це наш вибір.

Ми із дружиною вже немолоді люди, у нас більше ніж 40 років трудового стажу. Є невеличкі накопичення на випадок хвороби. Або якщо цегла по голові… Квартира, яку ми дуже любимо, дача, у яку мною особисто вкладено багато душі й праці. Якщо їхати через Крим на Грузію, або через Росію на Прибалтику, потім Польща й Україна. Усе наше життя й добро вмістилося в рюкзак. Документи, особисті речі, сімейний альбом. Усе… Нас звільнили від нормального життя. Від вільного переміщення по країні та за кордон. Будьте ви тричі прокляті, нелюди. За що? За запалення в голові нью фюрера? Які ми фашисти або націоналісти? На цьому сімейна нарада закінчилася, ті, кому було можна, випили за ЗСУ й розійшлися, бо скоро почнеться  комендантська  година.

Попередній запис у щоденнику28 вересня 2022 року. Наступний запис – 1 жовтня.