"Таких людей не можна цькувати". Мовна омбудсменка – про "об'єктивну реальність" у мовленні українців
Суржик, який використовує для спілкування частина українців, є об'єктивною реальністю. Про це уповноважена із захисту державної мови України Олена Івановська заявила в опублікованому 29 вересня інтерв'ю "РБК-Україна".
Журналістка запитала омбудсменку, як вона ставиться до суржику – як до засмічення мови чи як до шляху до переходу на українську.
"Як до об'єктивної реальності, яка, на жаль, є в сьогоднішній мовленнєвій практиці українців. Суржик і макаронічна мова – це складне теоретичне питання. Якщо це перший крок до освоєння української з подальшою перспективою позбутися його, то таких людей не можна цькувати. Їх слід заохочувати для покращення мовних навичок", – відповіла Івановська.
Вона наголошує, що "не толерує" суржику.
"Я розумію, що наша мова – це ознака рівня нашої культури. Держава має створювати умови для підвищення грамотності й культури мовлення. Читання української книжки, перегляди нашого кіно – це шлях до підвищення смаків, естетики й мовної культури", – вважає мовна омбудсменка.
На думку Івановської, Україні потрібен час для подолання ситуації із суржиком.
Контекст:
Суржик – стиль мови, у якому змішані елементи української й російської мов. Він зазвичай виникає на територіях, де користуються цими двома мовами. Суржик буває з переважним використанням українського або російського лексикону.
У вересні 2012 року ТСН писала з посиланням на дані соціологів, що суржиком спілкується і пише від 11% до 18% українців. Здебільшого це жителі східних і центральних областей (21,7%), а найменше таких у Західній Україні (2,5%). Точно підрахувати користувачів суржику соціологи не беруться.
Словом "суржик" в Україні здавна називали мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю, вівса.