Ігор Суркіс: Смішно лякати штрафом і зняттям очок у воєнний час за те, що ми хочемо безплатно показувати футбол

Ні на хвилину не сумнівався, що Луческу продовжить свою роботу

– Після [поразки з рахунком 0:3 від] "Дніпра-1" [головний тренер "Динамо"] Мірча Луческу сказав: "Можливо, це моя остання гра, а не [гравця "Динамо" Іллі] Забарного". Це емоції, бажання перетягнути увагу з команди на себе чи щось більше?

– Важко відповісти на це запитання однозначно. За той час, що я працював із Мірчею, в нас більшою мірою пов'язані перемоги. Ці три поразки від "Бенфіки" і "Дніпра-1" – це якась яма. Раніше з іншими тренерами таке траплялося в історії "Динамо". І мені не потрібно було, щоб при цьому хтось заявляв, що це остання гра чи ні. При серйозних провалах я дуже легко розлучався з тренерами і відразу змінював.

Щодо Мірчі Луческу, то я вважаю, що він зробив емоційну заяву. Може, таким чином він хоче підбадьорити команду, щоб вони розуміли, що він не тримається за свою зарплату, а працює на імідж "Динамо", щоб підняти їх на якісний рівень. Що йому вдалося зробити, але цей рівень потрібно підтримувати, а не опускати. Він вважає це своєю ганьбою.

Якби це було не під час війни, з нашими футболістами була б інша розмова. Я сподіваюся, що вони швидко візьмуться за голову і зрозуміють, що, порівняно з тими, хто зараз воює на фронті, вони живуть у комфортних умовах і мають чітко виконувати свою роботу. Щоб ті, хто сьогодні воює за нас, відчували хоч якусь підтримку. А серед цих хлопців, які віддають своє життя, багато наших уболівальників.

Тож наші гравці не можуть так виходити на поле. Можна програти – це спорт. Але їм мають аплодувати навіть після програних матчів. Тому я вважаю, що слова Мірчі – це більше емоції. Я не сумнівався, що він продовжить свою роботу. У нього дух переможця – він так просто не піде. Він не поставив у футболі жирної крапки.

– Перед стартом сезону ми робили прогнози на сезон – усі поставили на перемогу "Динамо" в УПЛ. Але за цей час "Шахтар" здійснив трансфери, а гра киян викликає запитання. Чи вважаєте свою команду фаворитом у боротьбі за чемпіонство?

– Я не можу сказати – турнірна таблиця наприкінці сезону підіб'є підсумки. Дай боже, щоб ми дограли цей чемпіонат. Можу сказати, що не треба робити з цієї поразки [від "Дніпра-1"] ніякої трагедії. Спади бувають у будь-якої команди. Професійні футболісти і тренери розуміють, що Мірча готував команду до важких шести ігор – нам вдалося пройти "Фенербахче" та "Штурм", але "Бенфіка" нам була не по зубах. Це показала перша гра. Вони укомплектовані інакше і могли здійснювати трансфери.

Ми намагалися зробити кілька трансферів, але це не сталося з однієї простої причини. Уже начебто домовляємось – то батьки втручаються того чи іншого футболіста, то ще щось. Від нерозуміння того, що відбувається, люди не хочуть їхати на територію України. "Шахтар" цього підтвердження, адже всі бразильці роз'їхалися.

Узяти [ексфутболіста "Динамо" Беньяміна] Вербича, який мав ще пів року контракт. Ми щиро сподівалися, що він допрацює його до кінця, а потім ми продовжимо договір. Але після "Фенербахче" Беньямін підійшов і сказав, що заради сім'ї хотів би продовжити кар'єру в Греції. У мене не було аргументів його в цьому переконати.

А українські футболісти – навпаки. Наші хлопці захотіли приїхати в Україну – це було їхнє колективне рішення. З "Дніпром-1" ми могли зіграти в Польщі, але рішенням тренерського штабу та футболістів було приїхати в Україну – зіграти у Львові та Києві. А потім далі готуватись до єврокубкових матчів.

Тому казати, що ми сьогодні фаворити, я не хотів би. Я б цього не говорив, навіть якби був мирний час. А сьогодні не робитиму цього тим паче. Незрозуміло, де і як ми гратимемо, що відбуватиметься. Але, повірте мені, ми боротимемося.

– Ми написали статтю про те, як талановиті діти після війни на Балканах поїхали  та стали зірками інших збірних. Як вам удалося зберегти свою академію?

– "Динамо" – це величезна інфраструктура, де є академія, діти, які просто приходять та тренуються як кияни, і є академія дітей, які перебувають на постійній основі в клубі. Як ви вважаєте, що відчували їхні батьки, коли 24 лютого бандюга почав бомбити Київ? А в нас діти з Івано-Франківська, Тернополя, Львова та інших міст.

Ми були зобов'язані зробити все, щоб з ними ніщо не трапилося. І нам це вдалося. Ми вивезли всі вікові категорії завдяки нашому директорові академії, який не спав ночами. Ідеться про [Олександра] Іщенка. Ми спільними зусиллями вивезли хлопців до Польщі, Румунії і Угорщини, організували там турніри.

Багато разів я вилітав до Німеччини, де домовлявся, щоб наші три вікові категорії під Кельном були взуті, одягнені та добре харчувалися. Батьки дали добро, щоб їхні дітки там знаходилися. Це діти 12, 13, 14 та 15 років. До нового року підписано контракт, що вони там перебувають, тренуються, проводять спаринги.

Наші 16-річні хлопці, які мали ще рік провести в академії – дуже талановита молодь, яка стане майбутнім українського футболу. Їм була потрібна гральна практика, тому сьогодні всім складом їх заявили за "Зорю". До речі, серед них син мого брата В'ячеслав, який перебуває в Україні. Дуже сподіваюся, побачимо у спокійних умовах матч молодіжки "Динамо" проти "Зорі".

З гордістю можу сказати, що все збережено і жодного футболіста з академії не втрачено. І жоден не пішов до західних клубів, де було безліч пропозицій, починаючи від "Барселони" та "Баварії" і закінчуючи іншими клубами.

Але найцікавіше, що йдеться не лише про нашу академію. Я мотався між містами, коли перша команда жила то в Румунії, то в Польщі. Нам же начебто всі хочуть допомагати, всі на словах хочуть грати, а коли порушується питання провести благодійний матч, то починається…

З "Міланом" підтвердили зіграти, а потім: "Ой, у нас графік важкий. Ми боремося за чемпіонство". "ПСЖ" взагалі поїхали грати в Кувейт. Чому? Адже там гроші.

Тому я вдячний усім службам, які працювали на цих благодійних матчах. Усього ми провели 15 ігор із серйозними іменитими командами. Я вважаю, що ми зібрали величезну кількість грошей. Та сама "Боруссія" Дортмунд спрямує певну суму на реконструкцію стадіону "Десна". Найближчим часом "Евертон" надасть звіт про наш матч. Усі гроші, які зібрали від цього матчу, будуть надіслані до фонду United 24.

Хочу це особливо наголосити – клуб жодної копійки не отримав від цих матчів. Навпаки. Нам сотні тисяч доларів коштувало їх проведення. Спочатку футболісти літали лоукостами і їздили потягами. Коли розпочалися офіційні ігри, ми вже почали літати чартерами. Але вони були готові йти пішки без грошей, щоб зіграти благодійні матчі.

На першому етапі вони збирали гроші і допомагали армії. І це стосується не лише нинішніх, а й колишніх гравців нашої команди, які надають величезну фінансову та моральну підтримку армії. Наприклад, зі мною зв'язувалися [гравці збірної України Андрій] Ярмоленко та [Віталій] Миколенко, запитували, чим допомогти. Крім того, вони допомагали самі – знаходили фонди і працювали з ними.

Сьогодні разом із родиною Радуцьких родина Суркісів завезла сотні тонн гуманітарних вантажів і продовжує роботу в цьому напрямку. Зараз фури та кораблі з гуманітарною допомогою йдуть з Америки, Англії, Франції та інших країн світу.

Ми робимо те, що необхідно для країни і її народу. Але водночас хочу сказати, що спільними зусиллями ми зробили все для нашого клубу, щоб зберегти його цілісність, структуру та інфраструктуру. Наші бази працюють у звичайному режимі, система клубу й далі працює в тому ж напрямку. Навіть під час війни ми й далі будуємо новий ультрасучасний тренажерний зал, зведення якого почали ще до початку повномасштабного вторгнення Росії. На базі тривають робота зі створення штучного покриття одного з полів.

Якби сьогодні закінчилася війна, ми повернулися б додому, зберегли команду, можливо, необхідних нам легіонерів, і команда була б на іншому рівні. А сьогодні треба задовольнятися тим, що є.

– Ви казали, що не було офіційних пропозицій у це вікно. Але чи були якісь наближені до офіційних?

– Дивіться, розмови тривають здебільшого в інтернеті. Ми підписали [Владислава] Кабаєва. А щодо втрат, знаю, що якщо хочуть купити мого футболіста, то цивілізовані клуби надсилають листа. Це не означає, що вони купують його, а те, що хочуть розпочати переговори. У мене за це трансферне вікно не було жодної офіційної пропозиції.

– А здавалося, що Забарний був дуже близьким до продажу.

– Забарного продавали в Інтернеті. І Забарного продавали агенти. Це різні речі. Ось дивіться, агент може продавати, а президент клубу, якому продають, навіть не знає, що його купує.

Агенти часто видають себе за людей, які щось можуть, але насправді нічого не можуть. Поки що два президенти не домовляться і не поставлять свого підпису під контрактом – нічого не буде.

– Чи не було у вас думки просто повернути своїх гравців із оренди? Чи це можливо?

– Дивіться, ми могли повернути, але вони повинні бути сильнішими за тих, хто є зараз. Вважаю, що, крім лінії нападу, ми, в принципі, укомплектовані. Так, можливо, якість гравців хотілося б мати кращу, але ми сьогодні в тій ситуації, в якій сьогодні ми є. Чи хотів би я витратити гроші чи ні, від мене це не залежить.

Багато хто хоче піти і грати в комфортних умовах, я не терплю цього. А на сьогодні запросити когось нового якісного дуже важко.

Ви проаналізуйте "Шахтар". Вони повернули всіх колишніх своїх гравців, яких на гарматний постріл до команди не підпустили б, якби були бразильці. [Іван] Петряк, [Олександр] Зубков – це люди, вже відіграні для "Шахтаря". Але склалася така ситуація – і їх повернули. У них шахтарське серце.

Тільки мої амбіції та амбіції головного тренера змушували мене не спати ночами і, мабуть, його теж, щоб потрапити до Ліги чемпіонів цього року. Але в мене зараз питання було б. Ну, потрапили б туди, а що б ми там робили? Посилитись ми не можемо, ганьбитися не хочу. Торік, коли все було нормально, ми й то виступали так собі.

У Лізі Європи команди рівня Ліги чемпіонів – "Фенербахче", "Ренн", який торік грав у Лізі чемпіонів. Ми "Дніпро-1" програли 0:3, а АЕК двічі обіграв їх. Сьогодні це серйозна команда. Я хотів би подивитися, які ми будемо.

І чи розуміють футболісти, якщо програли в УПЛ, – це така справа, це внутрішній чемпіонат, кожна команда хоче виграти. А на європейській арені – будьте ласкаві, не виходьте, як ви з "Бенфікою" вийшли, самі собі м'ячі забивали. А ви виходьте і боріться до крові, як наші Збройні сили сьогодні б'ються та звільняють села та міста. Так має бути.

Але я не виходжу на поле, зрозумійте, це їхня робота. Я можу їх морально стимулювати, фінансово. Вони дають хороші інтерв'ю, кажуть, що вони за наші ЗСУ, що вони готові. Але якщо не готові на полі – ну, у вас призовний вік. Будьте, хлопці, тоді люб'язні та визнайте чесно, візьміть зброю та йдіть захищайте нашу країну. Такий в мене до них меседж .

– Мірча Луческу в одному з інтерв'ю сказав, що вони й дня не протягнуть на фронті.

– Мірча Луческу – мудрий наставник. До речі, йому належить ідея благодійних матчів. Навіть не мені – вона належить тільки йому і була добре реалізована. Навіть більше, він уже сьогодні порушує питання, що коли в грудні буде перерва, щоб не було такої тривалої відпустки, як раніше, враховуючи, що в країні триває війна. Щоб ми відпочили та знайшли команди для продовження благодійних матчів.

Нещодавно читав слова одного тренера – ви його теж знаєте. [Мірон] Маркевич прогнозує нам виліт. Я йому відповім – завжди люблю це робити. Не дочекається – це по-перше. А по-друге, – потрібно поважати колегу з тренерського цеху, якому 77 років. Він може не поважати мене, а на словах казати, як він любить команду "Динамо".

Луческу прийшов у команду у важкі часи. Тоді вони були непрості, а зараз подвоїлися та потроїлись. Але він придумав, як тримати команду на плаву під час війни. І в цьому ми йому допомогли.

Спільними зусиллями ми домовились із усіма артистами, організували всю логістику. Перевозили інвентар, необхідний для виступів артистам. Ніхто не заїкнувся про гроші – ні Тіна Кароль, ні Джамала. Ніхто не сказав: "А скільки?" Якісь мінімальні відрядження плюс, природно, хороші готелі, щоб вони могли підготуватися та виступити.

Я вивчаю не лише українську мову, мені довелося вивчити ще й німецьку. "Динамо" провело концерт у Берліні біля Бранденбурзьких воріт, куди прийшло від 40 до 45 тис. осіб. Наш посол – "бойчуга", я вважаю. [Посол України в Німеччині] Андрій Мельник прийшов разом із дружиною на цей концерт і підтримав такий важливий захід. Я таких людей навіть на стадіоні в Україні не бачив. Усі ці заходи відбувалися із гаслом: Stop war in Ukraine.

Потім ми разом із телекомпанією "1+1" організували благодійний концерт на площі в Амстердамі. Там уже не було футболу, але організатором був футбольний клуб "Динамо".

І найголовніше – це позначка в трансляції, до якої можна було піднести телефон і зібрати мільйони гривень. Бабусі підходили, всі, хто має цей пристрій. Хтось гривню, хтось 10, хтось 100 перераховував. Я навіть щоразу підходив зі своїм телефоном і налаштовував, щоб пішли якісь тисяча – дві тисячі гривень, бо це нормально сьогодні.

Ми знову відновлюємо медичну амбулаторію в Бучі. Сподіваюся, у листопаді ми приїдемо і переріжемо стрічку. Там буде найсучасніше обладнання.

Відбудували практично зруйнований дитячий садок у Бишеві. Сподіваюся, дітки будуть задоволені і з радістю відвідуватимуть його знову. Там був повністю знесений дах, розламані вікна. Ми все це відновлюємо. І робимо багато хороших речей із нашим фондом.

На "динамівських" автобусах перевезли тисячі людей із Краматорська та інших українських міст. Наймали водіїв і перевозили людей у безпечне місце. І далі це робимо. Ми відгукуємося практично на всі листи, що надходять нам. Багато в чому допомагали і зараз допомагаємо ЗСУ та теробороні – одягали, взували.

Я не хотів би ні з ким порівнювати та проводити паралелі. Кожен має свої можливості. Усе, що можемо, фондом братів Суркісів та "Динамо" Київ – робимо все, щоб допомогти і переселенцям, і нашим доблесним Збройним силам.

Ми профінансували наші київські лікарні, де проходять лікування наші воїни. Неодноразово дякували головному санітарному лікарю Києва. Ми профінансували дитячі будинки, які передислокували на Львівщину з різних українських міст. Найважливіше – ми допомагаємо і допомагатимемо, продовжуватимемо цю діяльність і сьогодні.

Але ніде, зауважте, я не переносив вантажів для дешевої реклами. І найголовніше – хто хоче мене бачити в Збройних силах України. Бронежилета немає, але можу дозволити собі купити, одягнути каску, вийти з хлопцями-вболівальниками, стати біля танка і сказати: "Захищаю рідну Україну". Це буде брехня.

Я захищаю рідну Україну, де б я не був, ні від кого не ховаючись. Сьогодні я в Києві зі своєю молодшою дочкою. Ось ви її бачите. Нікуди я не біг, ніяких грошей не вивозив. Це дешева провокація. І всі, хто вигадує безглузді історії про нібито вивезені нашою родиною гроші, просто намагаються зганьбити нас. Я постійно в русі: чи з командою їжджу Європою чи пересуваюся з України до Європи і назад.

Простий приклад. Пішов із життя перший президент країни Леонід Макарович Кравчук. Я в цей час був із командою. Я все кинув і за 24 години діставався до Києва, щоб з ним попрощатися. Був 10 днів у Києві. І ніхто до мене не звернувся. І ніхто не відстежував, з якої машини я виходжу.

– [Мер Києва] Віталій Кличко сказав, що якщо його брата Володимира зараз поставити на блокпост, це те ж саме, що забивати цвяхи айфоном. Ви про це кажете?

– Дивіться, я говорю зараз абсолютно щиро. Будь я тут – втратив би все, що я будував останні 10 років. Я б втратив найголовніше. Це можна написати жирними літерами – втратив би перспективу розвитку "Динамо" на найближчі роки. Навіть десятиліття.

Ось тут сидить футбольна людина, наш пресаташе [Андрій] Шахов, який із командою перебуває 24 години на добу. Багато речей йому теж не подобаються, що відбувається в команді. У когось, даруйте, родичі залишилися в Україні, а міста зараз під обстрілами. Футболісти переживають, хвилюються. І це зрозуміло.

Наведу найпростіший приклад. 16-річний футболіст [Кирило] Пашко – талантище! Запам'ятайте це прізвище. Сім'я із Харкова. Звичайно, вони переживають, бо в їхньому місті відбуваються страшні речі. Вони поїхали в Європу, де йому пропонували перейти до "Барселони", "Жирони", "Валенсії". Можливо, він навіть талановитіший, ніж у цьому віці був Циганков. Сьогодні він в Україні. Завдяки тому, що два місяці ми переконували його та сім'ю, що його перспектива вдома, а не за кордоном, він підписав повноцінний контракт із клубом. І я дуже радий, що ми знайшли спільну мову.

Більше того, пишуть, що від нас втекли всі легіонери. Але ж у нас і не було багато легіонерів. Ми можемо говорити, що нас покинули Вербич, Де Пена та Вітіньйо. Водночас один із найталановитіших футболістів команди [тренера U19 Ігоря] Костюка Самба Діалло, який блискуче проявив себе в Юнацькій лізі УЄФА, на якого претендує безліч європейських клубів, найближчим часом повернеться до "Динамо". Томаш Кендзера повернувся разом із нашою командою грати у Львові та Києві, за що йому особлива повага.

– Так, Самба пошумів у Юнацькій ЛЧ.

– Дай боже, щоб він наробив шуму в нас у великому футболі. Будь-якого хлопчика можна вмовити. Але ж ти з ним не можеш говорити з приводу грошей чи ще чогось. Вони ще діти, які не ухвалюють рішення. Потрібно розмовляти з їхніми батьками. А батьки наводять аргумент: "Ми хочемо для своєї дитини безпеки", "ми хочемо, щоб наш хлопчик грав у якомусь польському клубі, йому для цього дають умови, якусь мізерну зарплатню, нам допомагають із видом на проживання". І всі ці аргументи слід розбити і переконати, щоб цей талановитий хлопчик залишився в Києві.

Ще раз говорю. Жодного талановитого футболіста з жодної вікової категорії ми не втратили. У цьому велике спасибі моєму мудрому братові, який мені допомагав 24 години на добу. Бо з батьками я не можу розмовляти. У мене відразу емоції, починаю говорити: "Та ми його виховали! Та ми його знайшли! Та як вам не соромно!" У нас цими питаннями займався Григорій Михайлович. Йому це ближче. Він уже тричі в нас дідусь. До речі, 72 роки.

Нагадую журналістам із жовтої преси, що в цьому віці вже можна не брати зброю до рук, і всі претензії до брата голослівні. Він як юний піонер щотижня їздить до Європи з України та назад до Києва на засідання Верховної Ради. Я не приховую, що був шанувальником казино, але мій брат ніколи такої пристрасті не мав. І навіть більше, в мене є 100% інформація, що знімальна група, яка була в Монако, всі свої гроші на відрядження програла в казино ( посміхається ).

– Відчувається, що вас зачепило розслідування "Української правди" "Батальйон "Монако".

– Та воно взагалі мене не зачепило. Я вважаю, що це є жовта преса. Так можете сказати. Чому? Тому що людина виходить із машини в шортах і з телефоном йде від казино в інший бік, а кажуть, що її постійно бачать у казино. Я в казино Монако не був чотири роки.

Я ніколи ні від кого не приховував, що багато часу проводжу в Монако. Ніколи не приховував це й у мирний час. Брати зброю до рук у такому віці – це, мабуть, пізно. Можу бути корисним в іншому – в допомозі ЗСУ, теробороні, переселенцям, нарешті, зробити все можливе, щоб урятувати інфраструктуру клубу та його кадри. І я впевнено можу сказати, що це мені вдалося.

Мені є що розповісти, що я роблю під час війни. Якби я сидів у цьому кабінеті і одночасно проявляв свій патріотизм, бігаючи, як деякі наші чиновники, в бронежилеті, касці та з рушницею біля танка, можливо, мені не вдалося б зберегти бренд футбольного клубу "Динамо".

До речі, про казино. Навіщо мені заходити в казино в Монако, коли на кожному розі сьогодні є казино в Києві? Найцікавіше, я ніколи не приховував, даючи інтерв'ю провідним журналістам, таким як [Дмитро] Гордон та іншим, що найгучніші трансфери з купівлі та продажу футболістів я завжди робив у цьому маленькому князівстві. Це зручно логістично – туди до тебе приїжджають. Навіть більше, цього року, якщо підсумовувати все, то в Монако я був, можливо, днів 20.

Я в Польщі, я в Німеччині, я в Туреччині, я в Англії, я в Румунії, я в Португалії, я в Австрії. І це не повний перелік того, де я був разом із командою. Нас спершу звинуватили, що ми вивозили якісь гроші, – ми надали всі офіційні документи з угорської митниці, що ні я, ні мій брат, ні пасажири в двох машинах нічого не декларували, бо декларувати не було чого. А в "Українській правді" знову лунає – ми дали довідки, що ми з братом не декларували, і водночас не надали інформації, що не декларували інші пасажири. Це звинувачення є брехнею. Якщо потрібно, я розпоряджуся, щоб вам надали всі документи. Це не смішно? Совість потрібно мати!

Звинуватили, що ми, наприклад, забрали племінника. Вони навіть не розуміють, про що йдеться! У хлопця 82% ураження легенів – півтора місяця після ковіду пролежав в Інституті серця та поїхав на лікування. Який із нього боєць? Бажаєте – подайте журналістський запит до лікарні, це легко перевірити.

Ми зібралися про футбол здебільшого поговорити. Не хочу виправдовуватися і приділяти увагу людям, які із замкової щілини щось підглядають. Але гарантую вам, що краще б він узяв відрядження і поїхав на фронт зняти сюжет. Тому що такі батальйони в нас сьогодні в кожному місті – Варшава, Будапешт, Відень. Може, про це треба писати? Чи там імена менш відомих людей?

Ось, до речі, моя дочка заходить (Яна – молодша дочка Суркіса, балерина. – "ГОРДОН"), яка зараз у Києві і приїхала сьогодні з нашого Національного театру. До цього вона з театром три тижні була в Мадриді та три тижні в Барселоні, потім у Валенсії. Давали вистави і теж збирали гроші на благодійність. Кожна нормальна людина, яка може сьогодні, допомагає країні. Це моя позиція.

– Вам та братові ще дорікають, що Григорій Суркіс був депутатом від проросійської партії ОПЗЖ. І фанати "Динамо" постійно нагадували про це.

– Можливо, якби я був фанатом, теж за це дорікав. Але треба знати глибину проблеми. Мій брат для України зробив більше, ніж багато політиків. Не хочу влазити в політику, але вже маю.

Леонід Кравчук подарував нам незалежність. [Другий президент України] Леонід Кучма піднімав країну із занепаду. А колись писали на парканах: "Україна без Кучми". Я тоді казав, що багато хто Кучму згадуватиме як президента, який для цієї країни зробив дуже багато. Найпростіше тим, хто нічого не робить, – просто критикувати. Коли росіяни свого часу хотіли застосувати агресію на Тузлі, Кучма вийшов переможцем і не дав їм такого задоволення.

Далі все пропускаємо і доходимо до головного нашого товариша. Я ставлю одне запитання – хто підписував Мінські угоди? [П'ятий президент України Петро] Порошенко. Розкажіть мені як громадянинові України. Чому він їх не виконав? Тому що хотів одночасно сидіти на двох стільцях – так не буває. Діяти за принципом "і вашим і нашим". А [президент України Володимир] Зеленський за своїм духом і людськими якостями виявився людиною, яка не хотіла визнавати цю можливість.

Він виявився не тим хлопчиком-артистом, якого представляли, а людиною, яка не захотіла виконувати марення і віддавати свою територіальну цілісність. І сьогодні Зеленський сидить у своєму офісі, показує всім, що він герой. І все його оточення, думаю, герої, які захищають нашу країну.

Це моя думка. Я не намагаюся робити компліменти Зеленському. Я просто впевнений, що Зеленський, на відміну від Порошенка, має сталеві яйця. І не шкодую, що у 2019 році віддав за нього свій голос на виборах. Навколо України він згуртував увесь світ у боротьбі з таким монстром як Росія, незважаючи на те, що у них цих снарядів, як у мене на столі сигарет.

Тепер повернемося до мого брата – це справді окрема тема. ОПЗЖ зараз заборонили – і, можливо, це добре… Оскільки там були деякі депутати, які не налаштовані проукраїнськи! Але основна маса, зокрема і мій брат, роблять все для того, щоб ухвалювати необхідні закони в цей воєнний час для перемоги в цій шаленій війні. Але вони до війни не робили нічого такого, за що їх сьогодні треба засуджувати. Істина проста – не треба всіх стригти під один гребінець. Я знаю багатьох із цих людей. Вони більші патріоти, ніж багато хто з тих, хто б'є себе в груди і кричить: "Я – патріот!"

Хочете – пишіть, хочете – ні. Мій брат приніс Євро 2012, у що ніхто не вірив, досяг проведення фіналу ЛЧ 2018-го в Україні. І цим відкрив країні європейські ворота. Спав по три години на день. І це призвело до того, що у 2013 році йому поставили три стенти в серці. А коли його вкотре пан Порошенко разом із паном [президентом Української асоціації футболу Андрієм] Павелком просто нахабно не пустили до виконкому УЄФА, мій аргумент був: "Шановні, ми маємо представника, який для України робить дуже багато і може це робити далі".

Дивіться, я не адвокат свого брата, просто, згадуючи це все, я ніколи це нікому не говорив. На зустрічі з Порошенком я сказав: "Якщо Григорій Суркіс не йде на наступний термін, Україна втрачає віцепрезидента УЄФА". Хоча Павелко стверджував, що він стане таким.

Статусу цей Павелко не отримав. Скажіть мені, будь ласка, що за ці п'ять років він привіз до України? І я колись сказав – він ніколи нічого не привезе, бо для цього потрібно працювати 24 години на добу. Пітніти і вміло працювати на результат. А мій брат зміг це зробити.

І, будучи на сьогодні повним творчих і фізичних сил, він не сидить на дивані, коли його друзі запросили увійти до проєкту під назвою "ОПЗЖ". Я просив його разом із батьком через 13 років повернутися у велику політику, сподіваючись, що він буде й у цій ніші корисним. Повторюю – я не адвокат свого брата! Просто хочу нагадати, що він привіз не лише Євро 2012 та фінал ЛЧ, але ще й у 2009 році привезли ЧЄ серед молоді, який ми успішно виграли. В українських Маріуполі і Донецьку. У 2018 році на стадіоні "Динамо" зіграли жіночий фінал ЛЧ.

І все це в хорошому розумінні лобіював мій брат. Наголошую. За цей час у країні з'явилися нові стадіони, готелі, аеропорти, дороги та багато іншого. І коли в нас хотіли забрати Євро 2012, він це сприйняв не як те, що держава не виконує своїх гарантій, даних УЄФА, а як свій провал і ганьбу. І він зумів переконати колег у виконкомі УЄФА в тому, що країна впорається. Ось така він людина.

– Говорила з [польським тренером Збігнєвом] Бонеком кілька років тому. Він прямо казав, що поляки мають поставити пам'ятник Григорію Суркісу за Євро 2012.

– Ми зараз граємо в Польщі – це квітуча європейська країна. Неймовірні стадіони та дороги. Від кордону України до Жешува, це 100 км, я доїжджаю за 35 хвилин, не порушуючи жодного правила. Тому що можна їхати 120–130 км/год, дорога широка, відремонтовано все. Коли ми переїжджали дорогу на нашому кордоні, в мене дочка спала у машині. Я почав на цих вибоїнах тремтіти, вона каже: "Де ми?"

Німці з чого почали? Вони почали з доріг відновлювати свою країну. І ось коли ми критикуємо "Велике будівництво" – це неправильно. Дороги – це все. Логістика, дороги – вони нам зараз потрібні. Можливо, якби не було збудовано тієї кількості доріг, яку почав робити президент, то не знаю, як би ми доставляли вантажі. Бо залізничні станції бомбять. Ці колаборанти у кожному селі за дві копійки продадуться.

А сьогодні відбуваються речі, які мали бути в цій країні вже давно. А ми всі критикуємо. Дороги – погано. Зараз відбудовуватимуть зруйновану інфраструктуру – погано. Абсурд, але щоб отримати дозвіл на відновлення медустанови, треба було звертатися до Офісу президента, щоби за свої гроші побудувати. Особисто звертався до [глави ОП] Андрія Єрмака з цього питання, щоб отримати добро, щоб дали можливість.

Чиновники так працюють, що можна збожеволіти. Уявляєте, йде війна, а мені потрібно звертатися листом офіційно до Офісу президента, щоб відбудувати медустанову. Ну, це навіть не смішно. Бо хтось може не хоче, а може, когось влаштовує, що відбувається.

– Forbes нещодавно вважав, що [бізнесмен, президент "Шахтаря"] Рінат Ахметов через війну втратив понад 60% статків. Як війна вплинула на ваш бізнес?

– Так вплинула, що у нас бізнесу сьогодні ні в кого немає, як на мене. Мій бізнес, як і моє життя – це футбол. Якщо ми на матчах Ліги чемпіонів чи Ліги Європи збирали якусь кількість глядачів, нам за це платили гроші та купували квитки, можна було взяти рекламодавців, продати атрибутику, то зараз цього немає. Це взагалі став 100-відсотковий дотаційний проєкт. У 2014 році говорив, що Ахметов якби хотів, то міг би на підставах, які склалися, кинути клуб і не утримувати його, але він продовжує це робити навіть сьогодні.

Так, легіонери пішли. Не тому, що він їх позбувся, і не тому, що в нього закінчилися гроші. А лише з однієї простої причини – вони не хотіли грати у країні, де йде війна. Тому він був змушений продати когось, когось віддати в оренду, когось відпустити. Він перебудувався, і зараз у нього українська команда.

Ми перебудувалися набагато раніше. У нас дуже сильна академія, але як вони увіллються в команду, як вони адаптуються – це вже залежить від самих футболістів.

Я не тренер, я можу організувати, вкладаючи гроші в дитячу спортивну школу, щоб із них виросли люди та футболісти. Для цього вони мають усе. Мені важко сказати, як вийде. Але вийшло, припустимо, у Циганкова, Тимчика, Сироти, Забарного, Шапаренка, Попова та інших. Сподіваюся, вийде у тієї плеяди молоді, яка гідно виступала минулого року у Юнацькій лізі чемпіонів. Це Бражко, Яцик, Вівчаренко, Царенко, Боль, якими сьогодні цікавляться багато клубів у Європі. Це також інші хлопці, які грають в оренді.

Багато хлопців, на жаль, сьогодні не можемо самі раціонально використовувати, оскільки в команді може бути заявлена лімітована кількість гравців. Тому вони грають в орендах, і якщо вони вийдуть на новий якісний рівень, ми їх, звісно, повернемо до команди. Але найголовніше – це гравці збірних різного віку, яких ми готуємо. Сьогодні до національної команди головний тренер запрошує до 10–11 представників "Динамо". Так само в молодіжній збірній і в командах різного віку.

– Ви з Ахметовим давно спілкувалися?

– Одного разу я спілкувався з ним після початку повномасштабного вторгнення, але це було коротке спілкування. На мою думку, це було на церемонії прощання з Леонідом Кравчуком.

Можна говорити що завгодно, але Ахметов – це людина, яка на чуже горе відгукується першою. І перший, коли Кравчуку стало погано, викликав німецьких лікарів із Німеччини, щоб його проконсультували. І дав свій літак, привіз цих лікарів. Тоді була рекомендація відправити Кравчука до Німеччини. Він був там майже вісім місяців, де я його кілька разів відвідував.

Була надзвичайно важка операція, яку [кардіохірург Борис] Тодуров провів чудово. Навіть німецькі лікарі це оцінили. Ми їздили до Мюнхена разом із братом, провідували кілька разів Кравчука разом із [народним депутатом] Сергієм Льовочкіним. У всіх нас була надія, що він видужає. Але, на жаль… Кажуть, що дата народження та смерті написана одразу. Але так сталося, світла йому пам'ять.

Ахметов, якщо не дай боже якесь горе – на нього завжди можна розраховувати. Я вам гарантую. Допомога, яку він надає, – честь йому за це і хвала. Він, напевно, втратив у бізнесі більше, ніж будь-хто інший під час війни. Він патріот України, який нікуди не виїжджав, перебуває тут.

Але скажу вам відверто – я б теж із задоволенням сидів у Києві на нашій базі. Там зараз команда заїхала, ми не знаємо, як її розмістити, бо мами, бабусі багатьох дружин футболістів продовжують там жити.

Ми жили у СРСР, коли були піонери, комсомольці, жовтенята. Я не міг навіть уявити, що таке можливо. А вони залишилися там – у Росії. Повірте мені, залишилися там. Спочатку жовтеня, потім піонер, потім комсомолець, потім член партії – ось вони у такій парадигмі живуть досі. Вони не розуміють, що таке вільно жити, ні перед ким не плазувати, говорити, що хочеш.

– "Шахтар" виступав, щоб виключити РФС із ФІФА та УЄФА. Від "Динамо" таких заяв не було.

– Правильно виступав. Ну поки їх виключили на незрозуміло який термін. Ми можемо говорити – давайте виключимо, давайте виженемо. Але це просто ми слова кидаємо у повітря.

Є регламентні норми. Почалася війна, російських спортсменів викинули зі всіх змагань. Вони ніде не грають сьогодні. Думаю, доки війна не припиниться, не буде підписано мирний договір, то вони ніде не гратимуть. А у мирному договорі укладатиметься, що ми повернемо наші території.

У них футбол на підйомі – вони самі собі роблять рекламу, що він у них на підйомі. Ми подивимося через два–три роки, на якому підйомі він у них буде, якщо весь світ грає у єврокубках. Ліга чемпіонів із наступного року повністю переформується. Ліга Європи і Ліга конференцій – усе переформується.

Футбол сьогодні – величезні гроші. Ви раніше могли собі уявити, що футболіст коштуватиме, припустимо, 200 млн? Ми коли свого часу продавали Шевченка за 25 млн, нам здавалося, що це неймовірна сума. А сьогодні 20–25 млн у футболі – це, як і раніше, було, напевно, 1,5–2 млн. Все змінюється.

Тому для них боляче, повірте мені, що вони не беруть участь. Заяву [гендиректора "Шахтаря" Сергія] Палкіна я чув. І чув, що вони йдуть проти ФІФА щодо легіонерів. Вважаю, це їхнє право. У цій ситуації гроші вони не мали втратити. Вони заплатили гроші за цих футболістів, а сьогодні дають можливість піти майже безкоштовно.

А тут який є момент. Припустимо, у футболіста рік контракту. Клуб може його продати. Але якби було написано, що, пішовши в оренду, на цей рік автоматично продовжується контракт. Війна закінчилася – є в людини ще один рік контракту, його можна продати.

Хочу повернутися до прикладу з Вербичем. Він пішов гарно, ми попрощалися, навіть приїхав на наш матч зі "Штурмом" у Польщі, ми обійнялися. Але він мав пів року контракту. І якби він сказав: "Ось у мене дитина тільки народилася, я на пів року піду. Якщо все закінчиться, я прийду на наступні пів року, дограю – і ми, можливо, продовжимо контракт". Все. У нього закінчився контракт через пів року. ФІФА не дозволила мені продовжити цей контракт.

Зрозумійте, а таких футболістів багато. [Бразильський футболіст "Шахтаря"] Тете, наскільки я чув, у нього через рік закінчувався контракт у "Шахтарі", [ізраїльський вінгер донецького клубу Манор] Соломон. Тому поставили умови, що вони мають продавати своїх гравців значно дешевше, ніж вони стоять на ринку.

– Давайте поговоримо про телепул.

– Нема про що ж говорити. Моя позиція – я проводжу домашній матч, отже, я відповідаю за все. За безпеку щоб вода була в роздягальнях суддів, щоб стадіон був підготовлений. Мені кажуть: "Твої права на цьому закінчуються". Тобто ти господар лише того, що ти маєш провести матч без скандалу.

У тебе, знаєте, забрали дружину і кажуть: "Вона тепер житиме з іншим". Зі мною цей номер не проходить. Мої права – це мої права на трансляцію домашніх матчів. За великим рахунком, це інтелектуальна власність кожного клубу, який проводить домашній матч. А нам кажуть, що ФФУ та Прем'єр-ліга, маючи столи, стільці та ручки, не вкладаючи жодної гривні у проведення змагань: "Ми забираємо ваші права!" Окей, тоді розпорядіться ними гуманно хоча б у воєнний час. І ось у гуманізм я зараз вкладаю єдине – дайте можливість людям дивитися футбол безкоштовно на національних каналах зі 100-відсотковим охопленням.

У мене позиція одна – давайте через ваше авторитетне видання поставимо одне запитання: "Ви готові 1200 з чимось гривень на рік платити за передплату, де від 75 до 85 тис. передплатників?" Чи ви б хотіли дивитися футбол на загальнодоступному каналі? Ми не говоримо, на якому.

Воїни на передовій, ті, хто приїхав на два–три дні додому відійти від цього військового життя – вони не захочуть платити за це, повірте мені. Ми, п'ять клубів, написали листа групі каналів "1+1", що поки йде війна, нас не цікавлять гроші, жодної копійки. Оголосіть та якісно показуйте людям футбол безкоштовно!

До речі, ми маємо 10-річний контракт. Якщо говорити про правову площину, і ми не дали б "2+2", УНІАН чи "1+1" показувати матчі, вони наклали б на нас фінансові санкції.

Ми в жодному разі не засуджуємо ті клуби, які пішли у цей пул. Вони не мали іншого шляху. Але в нас самих досить розвинена мультимедійна платформа. Юнацький чемпіонат на нашому каналі дивиться від 30 до 40 тис. людей. У нас лише на YouTube 350 тис. підписників.

Нам кажуть: "Ні, ми показуватимемо по Setanta у прямому ефірі і, можливо, дозволимо деякі матчі показувати на ваших ресурсах із затримкою. Можливо, а може й ні". Ми говоримо: "Питань немає, ми йдемо до загального пулу. Щоб не зруйнувати пул. Дайте нам можливість показувати наші матчі з 15-хвилинною затримкою на загальнодоступних каналах безкоштовно". Не сприймається.

– Звучало кілька головних аргументів: матчі не можна подивитися у безкоштовному доступі, потім було, що пропозиція Setanta – фінансово невигідна?

– Узагалі сума не обговорюється. Кожен клуб отримає до $80 чи 100 тис., якби всі приєдналися до цього пулу. Сьогодні для таких клубів як "Динамо", "Шахтар", "Зоря", "Рух", "Металіст" є можливість втратити вболівальників, які не можуть подивитися футбол, і це не порівнюється.

Навіть якби нам пропонували мільйони, я теж на це не погодився б, повірте мені. Під час війни говорити про гроші, які мають заплатити вболівальники за перегляд футболу – злочин проти футболу, проти народу, проти країни. Не треба мене лякати жодними санкціями, жодними зняттями трьох очок мене не налякають.

– Тобто, якщо прийде штраф, то ви не платитимете його?

– Дивіться, є контрольно-дисциплінарний комітет. Не знаю ще позицію президента федерації, він ще не висловлювався з цього приводу. Мені здавалося, що останнім часом ми налагодили наші стосунки та комунікацію. Я говорю, як воно є.

По гравцях збірної ходили різні пересуди, мене почали звинувачувати, що не даю гравців, а збірна має добре підготуватися, щоб потрапити на ЧС. Ми перервали серію благодійних матчів, оскільки інтереси збірної поставили вище за свої. Наш останній матч був у Таллінні, де грали переважно молоді хлопці. Ми знайшли компроміс.

На жаль, збірна не потрапила до ЧС. Але зробили для цього все можливе. Вважаю, виглядали дуже якісно. Тому говорити, що підготовка була провалена – я не сказав би. Усі хотіли, мріяли потрапити на ЧС, але не вийшло. А те, що було бажання, старання та мотивація у хлопців – це однозначно.

Один телефонний дзвінок Павелка, який звернувся не з вимогою, а з проханням, дав змогу зняти всі запитання. Ми все вирішили на благо нашого українського футболу. Але якщо ФФУ повернеться на колишні позиції, розв'язуючи міжусобну війну, я не знаю, хто від цього виграє. Футбол точно ні.

Сьогодні я закликаю до розуму федерацію футболу, Прем'єр-лігу. Щоб вони зрозуміли, що Setanta для "Динамо", "Шахтаря", "Дніпра-1", "Руху", "Металіста" – це не наше ігнорування пулу. Це наша виважена позиція, небажання втратити потенційну аудиторію. Ми хочемо дати вболівальникам і нашим співгромадянам дивитися безкоштовно футбол.

Я свою аудиторію втрачати не хочу. Це моя важлива позиція.

– Павелко коментує дуже багато, але привселюдно про ситуацію з телепулом ніяк не висловлювався. Ви з ним спілкуєтеся? Як ви думаєте, чому він мовчить?

– Я про телепул із ним не говорив – він мовчить. Сподіваюся, що він прочитає моє інтерв'ю. І позиція в нього має бути рівна до всіх клубів. ФФУ, УПЛ мають вислухати нашу позицію і знайти компроміс. Зрештою, президент ФФУ Павелко має неупереджено розібратися в цьому конфлікті.

Лякати штрафом та зняттям очок у воєнний час за те, що хочемо безкоштовно показувати футбол? Це смішно. Це просто смішно. Не треба виставляти себе клоуном, коли все зрозуміло.

Показуємо матчі безкоштовно. Ще раз наголошую такою жирною рискою – жодної копійки не беремо. Єдина умова – якісна картинка, яку має надати група каналів "1+1". Все.

Це як марафон. Впевнений, журналісти те, що заробляли до війни, у житті сьогодні не заробляють, а працюють на благо України. Можливо, працюють по 24 години на добу, не отримуючи жодної копійки. Упевнений, є і такі журналісти. А є такі, які хочуть пограти у казино у Монако.

– На "плюсах" футбол безкоштовний, але, наприклад, у мене немає телевізора. Я дивлюся в інтернеті за підпискою на Megogo.

– Давайте ми вам купимо від "Динамо" телевізор. Нам купити вам телевізор буде простіше, ніж підписати контракт із Setanta.

– Я веду до того, що все одно футбол не виходить абсолютно безкоштовним, тому що або підписки, або Т2, або супутник.

– Ви технологічно підкована дівчина. А поставте собі запитання: у нашій країні ось так включити телефон, зайти та подивитися футбол багато хто може? Більше тих, хто не може, чи тих, хто може? Ось навіть таке запитання поставте – і ви переконаєтеся, що у багатьох є телевізор, можливо, ще навіть із лінзою десь у селах там, але вони можуть увімкнути цей канал. Правильно говорю?

Я ж сьогодні не проти Setanta. Хочу, щоб ви почули – я взагалі не був проти Setanta доти, до того моменту, поки не дізнався, що вона транслює мовлення в Білорусі. Більше того, ми написали листа президенту.

– Зеленському?

– Зеленському. Впевнений, що буде реакція. Сьогодні ж не дозволяють показувати різні шоу на телебаченні? Сьогодні йде марафон – це правильно. Ми хочемо на загальнодоступних каналах, щоб люди на дві години відволіклися від ситуації у країні та дивилися футбол.

Приклад останнього футболу із "Дніпром-1". Аудиторія становила 22,1%. Це близько 3,5 млн осіб дивилося футбол із "Дніпром-1". (Яна Суркіс: "2+2" та "1+1" можна в телефоні онлайн безкоштовно дивитися). Ось бачите, ми з вами вирішили цю проблему. Вважайте, що моя донька відповіла вам на моє запитання. Напишіть, що це Яна мені підказала. Бачите, я навіть цього не знав. Знаєте, чому?

Вибачте мене тисячу разів, але, крім того, щоб натиснути на кнопочку в WhatsApp відповісти або зателефонувати, я нічого не вмію. Я не знаю, як зайти подивитися, у мене ніколи не було Instagram. Бо я знаю свій характер. Мені там щось напишуть, я там відповім і випадково облаю. А мені у відповідь полетить ще щось.

– Добре. Але будуть матчі групового етапу Ліги Європи. Чому ми їх не можемо подивитися безкоштовно?

– Красиво. Але я на це не впливаю. Якби я міг, то зараз звернувся б до УЄФА, щоб наші матчі дали на загальнодоступні канали. Але при цьому Megogo витратили великі гроші на права показу єврокубків. Не ці копійки, які Setanta нам пропонує, а витратили величезні гроші. По-моєму, на три роки контракт викупили. Як я можу на це вплинути? Ці права належать УЄФА, їх продали. Я не можу вплинути.

Якби Megogo вийшло на нас і сказало б, скажімо, "заплатіть нам якусь суму, ми узгодимо з УЄФА, щоб показувати на загальнодоступному каналі" – якщо це можливо, то я за, із задоволенням. Я навіть готовий заплатити їм, щоб вони домовилися з УЄФА показувати на загальнодоступному каналі.

Але це від мене не залежить. Це європейські клуби поєднані, віддали свої права. Більше того, з цього приводу було багато обговорень, я був на різних нарадах. Слухайте, прохід у Лігу чемпіонів сьогодні [дає клубу] €30 млн. Потрапляння до Ліги Європи для нас – це близько €10 млн. Це те, що було у Лізі чемпіонів п'ять–шість років тому. Це великі гроші, це сьогодні якась фінансова подушка щоб утримувати команду.

– [Журналіст] Ігор Циганик видав велику емоційну промову хвилин на 30 щодо телепулу і УПЛ. Він не назвав наприкінці клубу, але зробив натяк, що скандал вигідний "Шахтарю".

– Я не думаю. Я прочитав – і не можу з цим погодитися, що хтось так цинічно дивиться у майбутнє, щоб потрапити до Ліги чемпіонів. Там треба проходити три етапи, перше місце сьогодні вже нічого не дає. Знаючи того ж Ахметова та інших президентів клубів, сьогодні самоціллю не є будь-якими шляхами зайняти те чи інше місце.

Сьогодні самоціль – втримати футбол, я хочу підкреслити це. Немає сьогодні такої мети, як раніше, мовляв, "ось би потрапити до Ліги чемпіонів, бо це одразу гроші, можливість робити якісь трансфери і показувати себе на найвищому рівні".

– Чи є у вас частка на плюсах?

– Так, у мене частка на плюсах 8,33%. Вона ні на що не впливає. Ви самі розумієте, що з цими відсотками я можу лише дмухати в трубу. Я ні на що не впливаю і на жодних зборах не був. І мене туди ніколи не запрошували. Що маю – те маю. Бажаєте, вам подарую цю частину?

– Хто б що не казав, але всі розуміють, що [бізнесмен Ігор] Коломойський має вплив на "Дніпро-1". Хоча офіційно говорять про іншого власника. Але він, виходить, ваш конкурент?

– Ми раніше билися на смерть з усіма – Коломойський, [почесний президент львівських "Карпат" Петро] Димінський. Мені було байдуже. Команда, яка виходила проти "Динамо",– це величезний подразник. До матчу ми могли розмовляти: "Обіймаю, цілую, до побачення". А після матчу по п'ять днів не розмовляти.

Але на сьогоднішній день, чи він має відношення до "Дніпра-1" – ось я вам відповідаю абсолютно відверто. Що таке відношення – чи фінансує він, чи дає якісь команди? Я не знаю.

Тому що у нас були запитання до "Дніпра-1" щодо наших орендованих гравців, яких ми хотіли забрати назад – я всі питання вирішував із [виконавчим директором Андрієм] Русолом. Можливо, завтра доведеться вирішувати з [гендиректором Євгеном] Красніковим.

Але з жодного питання останнім часом, коли помер "Дніпро", я з Коломойським футбольні теми не обговорював. Ні з приводу трансферів, навіть із цих трансляцій – я з ним не говорив про це жодного разу. У клубі є перший віцепрезидент [Віталій] Сівков, який обговорює питання та обмінюється листами, до обов'язків якого входить цей функціонал.

– ФФУ передала права на трансляцію клубам на вісім років, і цей час уже закінчився. УПЛ каже, що права належать їм. Ви кажете, що права належать вам.

– Права апріорі у всьому світі завжди належали клубам. Завжди щоб ви це розуміли. І добра воля клубів – віддати ці права до загального пулу, коли ці права не обмежуються. На сьогодні передача моїх прав у Setanta  – це обмеження інтелектуальних прав "Динамо" (Київ). Ми втрачаємо кількість своїх уболівальників, а цього категорично не можемо допустити. Тим більше, що йде війна. Ми за безкоштовний показ, підкреслюю всоте! (Андрій Шахов: Ігоре Михайловичу, у нас найкращі часи минулого сезону були. Коли ще паралельно на двох каналах показувалася пряма трансляція домашніх матчів "Динамо", хоч і з п'ятихвилинною затримкою. На динамівському YouTube було більше ніж 100 тис. переглядів, на FootballHub ще більше – під 200 тис. І все це йшло паралельно).

Ще дуже важливо. Минулого року група каналів "1+1" платила нам гроші. Ми щороку пролонгуємо – ставимо якусь суму залежно від ринку. І перед підписанням контракту було поставлено умову нашими менеджерами, які ведуть у клубі цю програму. Що вони мають нам дозволити із затримкою показувати футбол на наших платформах.

І що ви вважаєте? Їм це було невигідно, тому що рекламодавці так не йшли б, бо люди думають: "А ми включимо через три хвилини, через п'ять хвилин". А вони дозволили. Тільки наш аргумент був у тому, що не хочемо втрачати наших уболівальників. Все.

– Я дивилася ваше інтерв'ю з [журналістом] Романом Бебехом на початку року. Розмова теж йшла про телепул. Тоді ви сказали: Setanta, Megogo, але тільки не канали "Футбол".

– Ви ж висмикуєте це інтерв'ю з контексту часу, коли не було війни. Я і сьогодні говорю, що канали "Футбол" канули в лету. З яких причин – це відомо всім. Але я теж не віддав би права на канали "Футбол". Я вважав, що на цих каналах немає рівних правил для всіх.

Я не звинувачую Setanta і Megogo у тому, що якби ми пішли з ними, то були б, припустимо, преференції для "Дніпра-1", "Динамо", "Шахтаря" чи іншого клубу. Я впевнений, що все було б рівно, із цим питань не було б. Ніяких би не було, тож я тоді так і сказав. Але це був мирний час.

Я ніколи не міг уявити, що ФФУ і УПЛ заберуть наші права і передадуть ці права Setanta. Я ніколи не міг собі це уявити.

Для інформації, у Португалії "Бенфіка", "Порту", "Спортінг" продають свої права індивідуально, а решта клубів об'єднана в пул. "Бенфіка" довгі роки показувала футбол на своєму YouTube каналі. Клуби Греції продають свої права самостійно. І остання вишенька на торті – "Барселона", яка зараз має величезні фінансові проблеми, продала спочатку 10%, а потім 15% телеправ за десятки мільйонів євро. Але це так для довідки.

Зараз так побудовано клубну систему телебачення, що я можу бачити закриті тренування команди за кордоном, якщо я навіть не з ними. Я все бачу, мені включають трансляцію наші оператори, які перебувають із командою. Мені це цікаво. І ті, хто в клубі хоче це дивитися, також мають код доступу. Так просто утримувати групу людей, які можуть показати все, що тебе цікавить.

Понад те, скажу вам, що ми можемо провести експеримент. Наші камери покажуть будь-який футбольний матч, і коментарі з картинкою будуть кращими, ніж показує Setanta. Навіть без "плюсів" нашим виробництвом "Динамо". Так само, як картинка буде кращою у "Шахтаря". Так само, як картинка буде кращою у "Дніпра-1". Я дивився перший матч "Зоря" – "Ворскла" – була чудова картинка.

– Чим це все скінчиться?

– Закінчиться тим, що наша країна переможе, а ми матимемо мир, сподіваюся, найближчим часом. Усе зміниться у цьому житті. Футбол змінюватиметься. Чим швидше це станеться, тим краще.

А з приводу того, що ви натякаєте на якісь санкції, то гадаю, що все закінчиться якимось мирним договором, якщо люди мають розум. Кожен йтиме своїм шляхом. А коли закінчиться ця страшна війна, то ми сядемо за стіл. Можливо, навіть сядуть перші особи клубів і ми до чогось прийдемо як мудрі люди, які чогось добивалися у цьому житті.

Хочу провести приклад, чому я ненавидів комсомол. Може, він і несиметричний до телепулу, проте я його наведу. До мене підходили наприкінці кожного місяця і казали, що я маю здати дві копійки. Мене це дуже дратувало. А мій тато, який прожив до 101 року, хотів, щоб я щодня йому дзвонив, коли мене довго нема. Ці дві копійки були мені потрібні, але чомусь я їх повинен був віддати в комсомол.

Потім я на уроці хімії щось підірвав, змішавши не так якусь колбу, і мене вигнали з комсомолу. Я був найщасливішим, бо мені не треба було сплачувати ці двокопійкові внески. Але справа була не в двох копійках. Мені батьки давали гроші. Справа була в тому, що ці "комсюки" так діставали мене, як дістають сьогодні нашу країну.

– Ви не голосуєте під час виборів президента УАФ. Але чи ви особисто підтримуєте Павелка як кандидата на перевибори? Чи хотіли б, щоб він керував українським футболом на наступний термін?

– Я хотів би, щоб у нашому футболі щось змінилося. А хто керуватиме українським футболом – прізвище мені байдуже, бо людина має професійно і системно керувати цією галуззю. Я хочу, щоби були зміни. Я хочу, щоб до клубів повернулися обличчям і на них зважали. Щоб ми мали свій голос. А не виконком федерації футболу, де немає жодного представника клубів. Я хочу, щоб були якісь обговорення.

Я не був на жодному засіданні УПЛ – мені нецікаво. Свого часу збиралися президенти клубів – монстри українського футболу, хто містив клуби. Ми сперечалися, лаялися, але в кінці ми завжди знаходили спільну мову та обіймалися. Непростий співрозмовник Ахметов, непростий співрозмовник Коломойський, непростий [власник харківського "Металіста" Олександр] співрозмовник Ярославський, дуже непростий співрозмовник [президент луганської "Зорі" Євгеній] Геллер. Був [колишній президент "Севастополя" Вадим] Новінський зі своєю командою. Це все люди, які зі своєю думкою. Але ми завжди знаходили рішення, які зрештою йшли на користь українському футболу та його розвитку.

Ми могли сваритися на телебаченні і сперечатися. Коломойський міг давати мій номер телефону. Що він отримував у відповідь – ви можете собі уявити. Але річ не в цьому. Ми все одно спілкувалися, бо працювали. У мене не було з жодною людиною конфлікту, тому що я завжди намагався розуміти співрозмовника і уявити себе на його місці. Кожен переживає і вболіває за свій клуб, кожен хоче для нього найкращого.

Припустимо, якщо свистять судді не в мій бік – мені здається, що мене грабують. Так само здається їм. Але це футбол.

– Я пам'ятаю, коли на збори клубів УПЛ приходили власники. Давно такого не було і всі лігою незадоволені. Може тоді створити щось інше замість УПЛ?

– Тоді наш голос чули і прислухалися до нас. Сьогодні це у порожнечі. І тому усі не ходять. Футбол не може розвиватися за помахом чарівної палички. Сьогодні футбольне суспільство має об'єднатися і жити разом однією дружною родиною.

Розкажіть мені, ми всі такі патріотичні – якщо ця Setanta показує свої матчі у Білорусі. Дружня країна, так? Дякую Богові, що вони не напали на нас. Але з їхньої ж території на сьогоднішній день, у нашу країну летять ракети!

Як ми можемо сьогодні працювати з компанією, яка працює із недружніми країнами? Ось у мене запитання – то де ж тут патріотизм тоді? Ми не можемо співпрацювати з компанією, яка має бізнес у Білорусі.

– Були розмови про [колишнього наставника збірної України] Андрія Шевченка як кандидата на пост президента УАФ. Як ви на це дивитеся?

– Можу говорити дуже багато компліментарних речей про Андрія Шевченка. У мене з ним дружні стосунки. Шевченко виріс на моїх очах – від маленького футболіста до великого футболіста, потім до великого тренера, і сьогодні легендарну людину – амбасадора [ініціативи United24] нашої країни. І робить дуже багато для України.

Коли він був футболістом, навіть не міг уявити, що з Шевченка може вийти така людина, яка буде одним із символів сучасного українського футболу. І казати, що Шевченко міг би стати президентом УАФ, треба розуміти, чи цього хоче сам Андрій? Чи підтримає футбольне товариство Шевченка? А я підтримав би, але мій голос не враховується при цьому. Я б підтримав, припустимо, Шевченка, [екстренера "Динамо" Сергія] Реброва чи багатьох інших функціонерів, але мене ніхто не питає.

Тому, якщо Шевченко висунеться, і мене ось так запитають: "Ви підтримуєте Шевченка?", я скажу: "Так, я підтримую Андрія". Тому що він до мозку кісток відданий футболу, він має величезний авторитет у Європі. Користується не просто авторитетом, на нього зважають. Він досяг великих висот, він один із тих, хто в нашій незалежній Україні досяг таких висот. Він володар "Золотого м'яча".

Але це має бути його рішення. Я не знаю, чи він хоче балотуватися. Я сьогодні не просуваю жодної кандидатури. Я тільки хочу, щоб людина, яка очолюватиме наступні п'ять років федерацію футболу, працювала на футбол.

– Зауважила, ви завжди кажете "федерація футболу", хоча вона перейменувала себе на УАФ. Чи це важлива позиція?

– Знаєте, дитячі звички. Вона в мене збереглася у пам'яті як Федерація футболу України, тож так і говорю. Мало того, коли міняли на УАФ – нас також не запитали. Для мене це федерація футболу.