Азовець Дутчак: Слідчі ФСБ – люди з доброю освітою. Вони бачили в мені ворога, але не лиходія: "Така робота, дружку". Офіцери Слідкому – люди низької культури й моралі
Представники різних російських спецслужб і правоохоронних органів по-різному ставилися до полонених українських військовослужбовців. Про це в інтерв'ю засновнику інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону розповів військовослужбовець окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України "Азов" сержант Владислав Дутчак (позивний Доцент).
В "Азові" Дутчак займається ідеологічною роботою, читає бійцям лекції з історії, військової педагогіки та військової психології. Він брав участь у захисті Маріуполя Донецької області, чотири місяці провів у полоні окупантів. Його звільнили у вересні в межах обміну полоненими.
Дутчак розповів, що під час полону він спілкувався із двома офіцерами Федеральної служби безпеки Росії.
"Якщо говорити про слідчих ФСБ – це, безумовно, люди з доброю освітою. Відчувався десь рівень МДУ. Це зрілі офіцери, у них зовсім інший підхід. Я можу помилятися, але [мені здалося] вони ставилися до цього як до роботи й бачили в мені опонента, ворога, але не лиходія. Тобто: "Ну така робота, дружку, така робота", – сказав Дутчак.
За його спостереженнями, що професійнішими були російські офіцери, то нейтральнішим було їхнє ставлення до військовополонених.
"Я не скажу, що вони стали нам менш ворогами або ми стали їм менш ворогами, але це все-таки були якісь зачатки цивілізованості", – наголосив азовець.
Про інших російських офіцерів у нього залишилися не такі спогади, особливо про співробітників Слідчого комітету.
"Дуже-дуже погане враження на мене справили офіцери з федерального Слідчого комітету Росії. Я таки думав, що це люди інтелігентніші. Чомусь – не знаю чому, – я думав, що це біла кістка, адже такий серйозний заклад, але ні. Це люди дуже низької культури й моралі. Вони допускали у спілкуванні такі речі, які неприпустимі, як на мене", – сказав Дутчак.
Він згадав, що вони постійно ображали військовополонених, матюкалися, погрожували, "навіть бравували своїм таким низьким інтелектом".
"Коли ти заходиш [а тобі]: "Ти хто такий? Доцент? Ага, значить, "Джентльмени удачі"? – "Ні. У вас моя особиста справа, кандидат [наук]". – "А, то ти захищався?" Я говорю: "Ну так". – "А що за тема дисертації?" – "Рефлексія метафізики держави Іммануїла Канта". І тут один із них починає кричати: "Ось бачиш! Німець, німець!" Ти дивишся на нього... "Ну так, Іммануїл Кант – німець, – кажу, – узагалі-то він російський підданий". А другий такий дивиться – на нього, на мене – і каже: "Ні, ну Кант – він не фашист, ні", – переказав один із діалогів зі співробітниками Слідкому азовець.
Дутчак уточнив, що до нього фізичного впливу під час допитів не застосовували, "але не всім так пощастило".
"А ті моменти, які можна було б кваліфікувати як тортури, – я про них говорити не буду", – сказав азовець.
Контекст:
Скільки полонених українських військовослужбовців і цивільних осіб утримує Росія, достеменно невідомо. За вересневою оцінкою Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, їх було 2,5 тис. Відомо, що в полоні перебуває майже 600 жінок.
За даними моніторингової місії ООН із прав людини, росіяни жорстоко поводяться з українськими військовополоненими. Більшість опитаних розповіла, що під час полону вони зазнавали тортур і жорстокого поводження. За словами опитаних українських військовослужбовців, які повернулися з полону, їх щодня залякували та принижували, часто били дубинками й дерев'яними молотками, штовхали ногами й катували електрошокером.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець після спілкування зі звільненими з полону українськими захисниками розповів, що їжі та води їм видавали дуже мало, а засобів гігієни не видавали зовсім. "Туалетний папір – його взагалі не було. Не давали мила, зубних щіток, зубної пасти. Тобто взагалі такого не було. Дуже часто вони спали просто на бетоні", – повідомив омбудсмен.