"І сантиметра нашої землі не віддамо". Жителька Маріуполя розповіла свою історію музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

"Я живу в передмісті Маріуполя і чую звуки обстрілів із Широкиного. 24 лютого було дуже голосно. О 5.00 мій син, який служить у ЗСУ, зателефонував і сказав: "Мамо, виїжджай, бо вони перейшли кордон". Я поїхала до мами, тому що там був мій молодший син, якому 14 років", – згадує жінка.

До села у Запорізькій області вона дісталася того самого дня, а 3 березня село окупували. За словами героїні історії, жителі села боялися окупантів, але й вони їх також.

"Вони розуміли, що на нашій території. Ми примудрялися зустрічатися і співати на вулицях "Червону калину", гімн України, просто кричати ввечері українські пісні", – каже жінка.

Якось, розповідає Галина, до їхнього будинку увійшли чеченець і росіянин. Чеченець вимагав вивести молодшого сина, а коли той вийшов, сказав: "Нерадісний ваш хлопчик. Не любить гостей?" Після цього жінка забрала сина у безпечне місце.

Героїня історії зазначає, що її будинок у Маріуполі вцілів і зараз у ньому мешкає сім'я пенсіонерів, яка залишилася без житла через обстріл міста російськими окупантами.

"Найважливіше, щоб усе закінчилося лише перемогою. І сантиметра нашої землі не віддамо, і Крим, і Донбас зокрема", – заявила вона.

Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)

Контекст:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова – це найбільший у світі архів історій мирних жителів України, які постраждали від війни. Архів нараховує вже понад 50 тис. розповідей людей.

Розповісти свою історію можна так: написати її на своїй Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних, #розкажіть_свою_історію та запросити друзів і рідних приєднатися; відвідати портал музею й натиснути "Розповісти історію"; зателефонувати на безплатну гарячу лінію за номером 0-800-509-00.

У листопаді музей запустив серію подкастів, яка складається з інтерв'ю відомих українських і закордонних істориків, мислителів і художників.