"Якщо є пекло на землі – це Курське СІЗО". Українські вертолітники розповіли про умови російського полону

Командир екіпажу Чиж вижив після того, як росіяни підбили його вертоліт
Фото: nv.ua
Українські військові вертолітники Іван Пепеляшко (пілот-штурман) та Олексій Чиж (командир екіпажу), які потрапили в полон на початку березня і повернулися завдяки обміну, розповіли в інтерв'ю НВ про тортури та нелюдські умови тримання в Курському слідчому ізоляторі (Росія).

8 березня окупанти підбили борт Чижа – Пепеляшка та ще два вертольоти у небі над Чернігівською областю. Вижили лише вони, обоє з переломами ніг. Побували в кількох лікарнях і таборах полонених, а потім майже місяць – у Курському СІЗО. Сьогодні вони перебувають у київському військовому шпиталі.

"Я не хочу казати таких гучних слів. Але мені здається, що якщо є пекло на землі – це Курське СІЗО", – розповів Пепеляшко.

За його словами, на вході у них забрали всі речі, зокрема хрестики, "здєсь Бога нєт", цитує пілот. Прийом складався не лише з обшуку, разом із ним була "масажна бесіда".  

Пепеляшко не уточнює, про що йдеться, але додає, що після Бучі немає сенсу сподіватися, що з військовополоненими росіяни поводитимуться краще, ніж із мирним населенням.  

Обидва прибули до СІЗО ще в гіпсі та на милицях. За їхніми словами, рани через вогкість у камерах гноїлися, а перев'язок не було.

"Поранені намагалися збирати виділення із загноєнь туалетним папером і робити ним перев'язки. Був один терплячий хлопець, який усім робив перев'язки: брав туалетний папір і якось відмочував. Але й папір був лімітований – 28 сантиметрів на кожного на добу. Тому ми намагалися не перевищувати", – каже Пепеляшко.

У камері військовослужбовці дбали одне про одного. За розпорядком у СІЗО із 6.00 до 22.00 не можна було лежати, зокрема пораненим. Чижу та Пепеляшку співкамерники, теж українські полонені, віддавали два єдині сидячі місця – "з переломом ноги довго не встоїш".

Але Пепеляшку навіть сидіти було нестерпно, крім пошкодженої ноги, у нього ще був компресійний перелом трьох хребців. Тому його вкладали на єдиний квадрат підлоги, який не було видно в камеру спостереження, і сідали навколо навпочіпки, щоб лежачого не помітили у вічко.

"Усі працівники СІЗО дуже професійно працювали у напрямку ламання людей. Уперше я зрозумів, що ті книжки, які я читав, про хлопців, які нічого не розказують і терпляче стискають зуби, не відповідаючи на питання, – це лише у фільмах. У житті так, на жаль, не є. Триматися можна, але все ж таки вони вміють досягати своїх цілей", – поділився пілот.

14 квітня внаслідок операції Головного управління розвідки Міністерства оборони з обміну військовополоненими пілотів вивезли з території РФ та доправили до Києва. На них чекає тривале лікування і реабілітація. Обидва кажуть, що сподіваються повернутися на службу.

Контекст:

28 лютого в Україні розпочав роботу Об'єднаний центр із пошуку та звільнення полонених, який займається звільненням та поверненням на батьківщину як українських, так і російських полонених.

5 травня СБУ повідомила, що з початку повномасштабного вторгнення Росії за допомогою відомства проведено дев'ять обмінів та повернуто в Україну 324 полонених українців.

Насильно вивезених з України мирних жителів тримають у російських слідчих ізоляторах (СІЗО) без висунення обвинувачень та правових підстав. Про це говорять правозахисники й ті, хто сам повернувся із РФ, повідомляло 18 травня "Сьогодні".