Командир "Азову": Ми військові, ми готові загинути за цю країну. Але утримувати в Маріуполі мирне населення як заручників неприпустимо. Це воєнний злочин
"Не було жодного гуманітарного коридору із 24 лютого. Люди врозтіч евакуювалися з міста. До 1 березня, поки ще місто не було заблоковане повністю, такі спроби були успішними. Після 1 березня це безліч розстрілів, безліч полонених мирних громадян, тому що тих, хто має якісь взаємини та зв'язки з військовими, їх теж забирали на фільтраційному пункті, допитували, й ми не знаємо їхньої подальшої долі", – сказав він.
Після 1 березня покинути Маріуполь було вкрай складно, каже Прокопенко.
"Ми намагалися неодноразово організувати гуманітарну допомогу в місто, щоб нагодувати і якось забезпечити потреби мирного населення. Але противник цього зробити не дав. Це порушення міжнародного права та Женевської конвенції. Це воєнний злочин... Тому що ми – військові. Ми готові загинути за цю країну, готові за неї воювати. Це наш обов'язок і зобов'язання. А мирні громадяни, які не мають жодного стосунку до військової справи, – залишати їх тут у заручниках, щоб вони проходили через усі страждання, поневіряння та жахи, – це просто неприпустимо. Цих людей потрібно було евакуювати вже дуже давно", – наголосив командир полку "Азов".
Він розповів, що багатьох жителів Маріуполя насильно "під дулом автоматів" вивезли до РФ.
"Противник був вкрай категоричний і не дозволяв людям іти в бік Запоріжжя та Бердянська. Він робив усе для того, щоб люди боялися їх, і всіляко намагався залишити їх у самому місті. А потім знімав дешеві ролики про те, як вони надають нібито якусь гуманітарну допомогу, поять їх гарячим чаєм і печивом, але це все роблять суто на камеру – насильство, мародерство, воєнні злочини. Це все характерно для російської армії", – додав Прокопенко.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
Контекст:
Маріуполь – найбільше портове місто на березі Азовського моря. Бої за місто тривають із 24 лютого, коли почалося масштабне вторгнення російських військ в Україну. Російським військам не вдалося взяти штурмом Маріуполь і вони почали скидати на нього авіабомби, обстрілювати з артилерії та реактивних систем залпового вогню житлові квартали. Жителі оточеного Маріуполя через російських окупантів залишилися без води, світла, тепла та зв'язку. У місті є проблеми з медикаментами та харчовими продуктами.
Протягом приблизно трьох тижнів – до 14 березня – евакуації з міста не проводили через постійні обстріли з боку російських окупаційних військ, але потім у мешканців з'явилася можливість покинути місто приватним транспортом завдяки спеціальним коридорам.
За інформацією Держстату України, до повномасштабного російського вторгнення у Маріуполі жило приблизно 450 тис. осіб. У ньому залишається, за підрахунками мерії, орієнтовно 160 тис. осіб.
За даними місцевої влади, у місті загинуло приблизно 5 тис. жителів міста, із яких орієнтовно 210 – діти.
Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що у спробі взяти місто бере участь приблизно 14 тис. російських військових. Це майже 10% від загальної кількості всього окупаційного угруповання, яке вторглося в Україну.
Влада Маріуполя вважає, що окупанти хочуть захопити місто, щоб "пробити коридор" із Ростовської області РФ до окупованого Криму.
Президент Франції Еммануель Макрон 25 березня заявив, що Франція, Греція і Туреччина проведуть "виняткову гуманітарну операцію" для евакуації мешканців Маріуполя. Але під час останньої розмови, що відбулася 29 березня, Макрон і президент Росії Володимир Путін не змогли домовитися про евакуацію жителів Маріуполя.
Уночі 31 березня РФ підтвердила готовність відкрити гуманітарний коридор із Маріуполя, повідомила віцепрем'єр-міністерка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук. Україна скерувала до Маріуполя для евакуації людей 45 автобусів.