Військовослужбовиця Данілкіна, яка втратила на війні ногу: Чому я пішла до ЗСУ? У мене вітчим служить і матір. Було страшно за неї. Я зрозуміла, що маю бути з нею та зі своєю країною
Вона зазначила, що у перші дні повномасштабного вторгнення РФ "дуже сильно подорослішала".
"Ось 18 років. Здавалося, така маленька, юна дівчинка, а довелося швидко опанувати себе і почати щось робити", – сказала Данілкіна.
За її словами, вона вирішила йти на фронт за два-три місяці після початку війни.
"Я не приховуватиму: у мене мати військовослужбовиця, і вітчим також служить. Вітчим зараз перебуває під Донецьком. Мати – у Херсоні. І я пішла у бригаду, де перебуває мати. Було, певно, ще страшно за неї. Тому що вона там сама, вона поїхала, і я залишилася вдома сама... І страх був, мабуть, за матір. І я зрозуміла, що я не хочу її залишати там саму, я маю бути з нею, я маю бути зі своєю країною", – поділилася Данілкіна.
19-річна українська військова Данілкіна, яка втратила ногу на фронті: Вибухи, машину пробиває. Розплющую очі – штанина розірвана, я тримаю кістку. Кричу товаришу по службі: "Що там?" Він повертається – і у нього течуть сльози. Повний текст інтерв'ю
Контекст:
Данілкіна народилася 2003 року в Одесі. Професійно займалася спортом: тайським боксом, ММА, хортингом.
Після початку повномасштабного вторгнення у віці 18 років вступила до лав Збройних сил України, служила в інформаційно-телекомунікаційному вузлі зв'язку, була оператором-зв'язківцем. Наразі Данілкіна – студентка Одеського національного морського університету.
Втратила ногу у Херсоні внаслідок російського обстрілу. Наразі проходить реабілітацію та готується до протезування.