Ахеджакова про Росію: Сьогодні багато радянщини. Ось це стукацтво. Доноси пишуть охоче

Ахеджакова: Мені хочеться сподіватися, що минув час, коли "в бій ідуть самі старики"
Фото: ahedzhakova.ru

На думку російської актриси Лії Ахеджакової, "стукати, закладати людей" – традиція в Росії.

У Росії зараз "багато радянщини", сказала російська актриса Лія Ахеджакова в інтерв'ю "МБХ Медиа".

"Сьогодні багато радянщини. Ось це стукацтво. Ось ці доноси. Те, що сталося зараз із [режисером Олександром] Сокуровим, коли один із директорів його Фонду написав на нього донос. Доноси пишуть охоче. Ця совкова традиція, яка тягнеться звідти, з історії. "Слово і діло", — говорили бояри, які стукали. Це взагалі традиція в Росії: стукати, закладати людей. Я коли приїхала в Москву, жила в квартирі, яка раніше вся належала моїй господині, але люди написали на неї донос, посадили її у в'язницю і скористалися цією квартирою. Залишилася одна крихітна кімнатка. Вона була актрисою, зіркою театру оперети і дуже багато років відсиділа, щоб ці люди заселили її квартиру й отримали житлоплощу. Ще є цей "стокгольмський синдром", коли люблять тих, хто їх мучить", – зазначила вона.

Актриса додала, що вірус "совка" ще дуже сильний. Вона підкреслила, що є також багато людей, "які живуть у злиднях або таким небагатим життям, але дуже тягнуться до літератури, до мистецтва".

"Вони освічені люди, вони вміють обходитися малим і не скаржитися, не скиглити. Дуже хороші люди, прекрасні, їх дуже багато. Я завжди це бачила, і завжди це було. Але є і жертви пропаганди", – додала Ахеджакова.

За словами актриси, вона хоче, щоб в країні "було чутно голос інтелектуалів і мислителів": "Мені хочеться сподіватися, що минув час, коли "в бій ідуть самі старики". ("В бій ідуть самі старики" – радянський фільм про Другу світову війну, знятий на кіностудії ім. Довженка режисером Леонідом Биковим.  – "ГОРДОН"). А зараз "у бій підуть молоді". Хочеться на це сподіватися, бо я багато знаю молодих, не боягузливих, не пов'язаних якоюсь пам'яттю і традицією, людей, які вміють думати, говорити, які знають мови. Вони вже люди світу. І хочеться, щоб вони підхопили те, що зараз опустилося нижче за плінтус, те, що зникає з тими, хто пішов. І щоб у країні звучало не тільки холуйство і мракобісся, а все-таки було чутно голос інтелектуалів і мислителів. Щоб він був сильнішим і лунав. Хочеться заглушити мракобісся".