Країни Перської затоки можуть побудувати нафтопроводи для обходу Ормузької протоки – FT

Судноплавство через протоку – один із найважливіших маршрутів світової торгівлі нафтою – практично зупинилося з 1 березня на тлі війни США й Ізраїлю з Іраном. 

Посадовці й керівники галузі вважають, що будівництво нових нафтопроводів може стати єдиним способом зменшити постійну вразливість країн Перської затоки до перебоїв у роботі протоки. 

Однак такі проєкти будуть дорогими, політично складними й потребуватимуть років для реалізації.

Як пише FT, нинішній конфлікт на Близькому Сході підкреслив стратегічне значення нафтопроводу Саудівської Аравії "Схід – Захід", що має протяжність 1,2 тис. км. Його побудували в 1980-х роках через побоювання, що "танкерна війна" між Іраном й Іраком призведе до закриття протоки. Зараз через нафтопровід доправляють 7 млн барелів нафти на день до портового міста Янбо, розташованого на березі Червоного моря. 

Саудівська Аравія розглядає можливість розширення "Схід – Захід" або ж побудову нових нафтопроводів, пише ЗМІ. 

Попередні плани будівництва в регіоні, як вказує FT, неодноразово зупинялися через високі витрати й складність реалізації. Однак настрої у Перській затоці змінилися, зазначив старший консультант програм Близького Сходу в Atlantic Council Мейсон Кафафі. 

На його думку, найнадійнішим варіантом буде будівництво не єдиної альтернативної нитки трубопроводів, а цілої мережі.

Одним з імовірних варіантів є відновлення проєкту під керівництвом США щодо економічного коридору Індія – Близький Схід – Європа (IMCE). Він передбачає будівництво нафтопроводу до ізраїльського порту Хайфа, нагадав ЗМІ.

За оцінкою Крістофера Буша, генерального директора ліванської компанії Cat Group, яка була одним із головних будівельників саудівського трубопроводу, вартість побудови нафтопроводу, схожого на "Схід – Захід", сягне щонайменше $5 млрд.

Будівництво за складнішими маршрутами – через кілька країн, зокрема від Іраку через Йорданію, Сирію або Туреччину – коштуватиме $15–20 млрд. 

Серед політичних викликів – питання того, хто буде експлуатувати трубопровід і контролювати потік нафти. Безпекові ризики – це нерозірвані боєприпаси в Іраку й постійна присутність бойовиків ІДІЛ й інших збройних угруповань.

Контекст:

10 березня у ЗМІ з'явилася інформація, що Іран нібито почав мінувати Ормузьку протоку. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що військово-морські сили США супроводжуватимуть через протоку танкери компаній, які співпрацюватимуть з американцями.

14 березня президент США Дональд Трамп закликав Китай, Францію, Японію, Південну Корею, Великобританію й інші країни спрямувати свої кораблі для створення умов відкритості й безпеки в Ормузькій протоці.

Опівночі 22 березня Трамп пригрозив ударами по іранських енергетичних об'єктах, якщо Ормузьку протоку не буде повністю відкрито протягом 48 годин. Після цього представник країни в морській агенції ООН Алі Мусаві заявив, що судна, які не мають стосунку до "ворогів Ірану", можуть проходити через протоку за умови координації заходів безпеки з Тегераном. Про які саме умови йдеться, він не сказав, однак, як повідомляло видання Lloyd's List, Іран почав стягувати плату із суден за "безпечний" транзит Ормузькою протокою. Щонайменше один оператор нафтового танкера вже погодився заплатити за це приблизно $2 млн.