Удова Литвиненка: Я погладила Сашу по голові, на рукавичках залишилося волосся. Я стала кричати лікарям: "Чому ніхто не може допомогти?!" G

Дружина вбитого у Великобританії підполковника ФСБ РФ Олександра Литвиненка Марина в ефірі програми "БАЦМАН" головного редактора видання "ГОРДОН" Олесі Бацман на каналі "112 Україна" розповіла, що після отруєння її чоловікові ставало гірше з кожним днем і лікарі не могли зрозуміти, що з ним відбувається.

Вона сказала, що в якийсь момент після госпіталізації стан Литвиненка стабілізувався.

"Йому не стало добре, але і зовсім погано не було. Хоча як він не намагався, не міг почати їсти. Увесь час з'являлося відчуття нудоти. Раптом одного дня я приходжу до шпиталю – і не можу зрозуміти, що відбувається. Настільки різка зміна... Терпець мені урвався. Я зайшла до приміщення, де перебували лікарі і медсестри, і просто стала кричати: "Що відбувається з моїм чоловіком, чому ніхто не може допомогти?!" – сказала Литвиненко.

Вона зазначила, що в чоловіка відбулося запалення слизової.

"Як під час ангіни, коли з'являється білий наліт. У нього це скрізь, не лише в роті. Увесь стравохід, увесь кишковий тракт став болючим. Усе, що, мабуть, було у контакті з полонієм. Це ще не все. Коли я спробувала його підбадьорити, то погладила по голові. На руках були рукавиці, нам сказали їх одягати для захисту. Імунітет був настільки знижений, що якби ми занесли будь-яку інфекцію, це могло погіршити його стан. Я погладила, подивилася на рукавички і зрозуміла, що у Сашка випадає волосся. Придивилася – уся подушка і сорочка у волоссі. Це різко сталося, протягом одного дня. Я вже не могла чекати, чи прийде лікар і коли", – додала вона.

Литвиненко розповіла, що, згідно із заявами лікарів, її чоловік став нагадувати людину, якій проводили хіміотерапію, але вони не могли цього пояснити.

"Була купа припущень. Виявилося, в госпіталі був детектор гамма-випромінювання. Сашу перевірили. Нічого не було. Нерозуміння залишилося. Але різке погіршення стану, поява ознак променевої хвороби зумовили необхідність зробити нові тести крові... У його крові було виявлено талій. Підтвердження, що його отруїли. Побачили талій, у них був антидот, вони вирішили, що якщо давати антидот, це поліпшить Сашковий стан", – розповіла вона.

За її словами, стан Литвиненка почав змінюватися щодня.

"Настільки різко. Коли його перевели, він у перший день сам ходив, рухався по палаті. Говорив: "Треба ж, навіть душова у палаті. Душ не працював, але я його полагодив". Попросив комп'ютер, сказав, що буде працювати. Антидот, який йому призначили, було дуже важко вживати, бо він не міг ковтати. Це був порошок, маленькі гострі кристали. Кожен ковток викликав біль. Я його просила: "Сашко, кожен ковток – це твоє одужання". Переконувала його. Ми вірили, що видужуємо", – повідомила дружина Литвиненка.

Потім її чоловіка перевели в іншу палату і підключили до апаратів забезпечення життєдіяльності.

"Відчуття з'явилося, що починається шлях в один бік. Секундна думка. Я заплакала. Припустити, що раптом Сашка не буде? Лаяла себе: як я можу взагалі думати про це? Сашко боровся за життя кожної секунди. Поліцейські із Скотланд-Ярду приходили, брали у нього свідчення. Це головний момент. Після того, як Саша помер, розслідували вже справу про вбивство. А виходило, що свідчення давала людина, яку вбили. Унікально. Саша був здатний розповісти, що з ним відбувалося, із ким він зустрічався. Він сам працював оперативником і знав, які свідчення максимально важливі. Водночас щогодини йому ставало гірше. Поліцейські самі пропонували: "Зробимо відпочинок". А Сашко казав: "Ні, продовжимо, я не знаю, як довго зможу говорити", – зазначила вона.

За словами Литвиненко, лікарі не розуміли, що робити.

"В один з останніх днів я прийшла, питаю: "Сашо, а де антидот?" Його треба було приймати тричі на день. Він каже: "Мені його скасували. Не знаю чому". Питаю лікарів: що сталося? Я чіплялася за це лікування, антидот мав стабілізувати його стан. Виявилося, органи починали здавати, а лікар не розумів причини. Тільки через сильне, здорове серце Саша продовжував жити. Мені пояснили, що зможуть підтримувати життя, доки серце працюватиме", – розповіла вона.

Удова Литвиненка – Росії: Хочете бути вигнанцями  – ваше право! Але не треба лізти до нас ні з полонієм, ні з нервово-паралітичними газами. Читайте повну версію інтерв'ю

Олександр Литвиненко помер унаслідок отруєння радіоактивним полонієм-210 у Лондоні 23 листопада 2006 року.

Розслідування і суд у цій справі тривали понад дев'ять років. Було призначено судове дізнання, публічні слухання почалися тільки на початку 2015 року. За однією з версій, мотивом убивства Литвиненка могла бути наявність у нього компромату на представників російської влади.

21 січня 2016 року Високий суд Лондона оприлюднив висновок, що вбивство Литвиненка, імовірно, санкціонував Микола Патрушев, який у 2006 році очолював ФСБ, а також президент РФ Володимир Путін. Виконавцями вбивства визнали росіян Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна, які, за версією слідства, підсипали полоній у чай Литвиненку.