Ілларіонов: Путін розрахував: загибель сотень європейців рейсу МН17 шокує лідерів ЄС і вони вимагатимуть від Порошенка зупинити наступ сил АТО
Рівно три роки тому, 17 липня 2014 року, над окупованими районами Донецької області із зенітного рекетного комплексу "Бук" було збито малайзійський Boeing МН17, що слідував рейсом Амстердам – Куала-Лумпур. Усі 298 осіб на борту, серед яких 83 дитини, зокрема троє немовлят, загинули. Збивання пасажирського авіалайнера – не фатальна помилка бойовиків, а спецоперація Кремля, заявив "ГОРДОН" старший науковий співробітник Інституту Катона у Вашингтоні, аналітик Андрій Ілларіонов. Він переконаний: із 17 рейсів, які опинилися в зоні ураження "Бука", керівництво РФ обрало саме борт з європейцями, загибель яких змусила лідерів ЄС натиснути на президента України Петра Порошенка і зупинити наступ сил АТО. "Якби було збито російський, український, будь-який інший рейс із країн СНД, великою мірою Європу це не турбувало б", – підкреслив Ілларіонов.
Щоб урятувати "Лугандонію" від остаточного розгрому, треба було зупинити наступ сил АТО. Таким "ефективним" засобом став терористичний акт – збитий малайзійський Boeing
– Протягом трьох років ви послідовно відстоюєте версію, згідно з якою збитий малайзійський Boeing – це не фатальна помилка російських бойовиків, а спланована спецоперація: нібито Кремлю був потрібен саме пасажирський борт "Малайзійських авіаліній" MH17. Чому?
– У принципі не можна повністю виключити ймовірність того, що пасажири ще двох міжнародних рейсів, що пролітали 17 липня 2014 року над Донбасом, могли стати жертвами теракту. Але збивання рейсу "Малайзійських авіаліній" з Амстердама в Куала-Лумпур найкраще вирішувало військово-політичні завдання, поставлені Кремлем під час планування і здійснення цієї спецоперації.
– Чому спецоперація знадобилася російському керівництву саме в середині літа 2014-го?
– До цього часу проект "Новоросія", націлений на недопущення інтеграції України в західні економічні, політичні й військові союзи, перебував на межі повного краху. Українські війська вели успішний наступ, послідовно звільняючи території, захоплені сепаратистами. Ще кілька тижнів – і від "Лугандонії" залишилися б тільки історичні спогади. Для того, щоб урятувати її від повного й остаточного розгрому, треба було зупинити наступ сил АТО. До середини липня з'ясувалося, що:
- військовий опір сепаратистів тане перед очима;
- дипломатичний тиск Заходу на Київ, який здійснювали через Меркель, Олланда та інших західних лідерів, виявився неефективним;
- пряме повномасштабне вторгнення регулярних російських військ в Україну на той час було визнано недоцільним.
Необхідно було знайти інший засіб, здатний, за задумом Кремля, шокувати сонну доти європейську громадськість із тим, щоб вона, ужахнувшись загибелі цивільного борту і його пасажирів, жорстко вимагала б від своїх урядів чинити який завгодно тиск на керівництво України, щоб воно негайно припинило наступ сил АТО. Таким "ефективним" засобом укотре (на жаль, не вперше і не востаннє) став терористичний акт – збитий малайзійський Boeing MH17.
Кремлю було зручніше збити пасажирський літак, що належить "слабшій" у політичному сенсі Малайзії
– Відповідно до міжнародного розслідування, російський "Бук-М1" прибув в українське селище Первомайський приблизно о 13.00, запустив ракету і приблизно о 18.30 поїхав. Протягом цих п'яти з половиною годин в зоні досяжності "Бука" був 61 цивільний борт. Чому ж метою кремлівської спецоперації став саме малайзійський рейс Амстердам – Куала-Лумпур?
– Із цих шести десятків рейсів тільки 17 проходили над місцем майбутньої катастрофи, пересуваючись з півночі, північного заходу, заходу на південь, південний схід, схід. Саме цей напрямок руху можна було б (за бажання) продемонструвати як потенційну загрозу терористам з боку Збройних сил України. Список цих рейсів такий:
- 13.32 Emirates 242 Toronto – Dubai
- 13.38 UIA 515 Kiev – Tbilisi
- 13.49 Austrian 659 Vienna – Rostov
- 14.17 Qatar Airways 178 Oslo – Doha
- 14.32 JET 229 Brussels – Delhi
- 14.45 Zabaikal Airlines 703 Kharkov – Yerevan
- 14.52 Jet 119 London – Mumbai
- 15.00 Lufthansa 758 Frankfurt – Madras
- 15.18 SIA 323 Amsterdam – Singapore
- 15.37 no data
- 15.48 Air Astana 904 Amsterdam – Atyrau
- 16.00 Lufthansa 762 Munich – Delhi
- 16.19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur
- 16.27 EVA 88 Paris – Taipei
- 16.38 SIA 333 Paris – Singapore
- 17.09 Emirates 158 Stokholm – Dubai
- 17.11 no data
Два з цих 17 рейсів не було ідентифіковано (no data). Із решти 15 рейсів один здійснювала українська компанія, один – казахстанська, один – російська. Емоційний і політичний ефект від загибелі цих літаків та їхніх пасажирів на європейську (західну) громадську думку був би мінімальним. Він був би, певно, недостатнім також і після аварії літаків, що вилетіли з норвезького Осло, австрійського Відня, шведського Стокгольма.
Із решти дев'яти рейсів шість були неприйнятними для Кремля з геополітичних причин, оскільки вони вилітали з аеропортів країн "Великої сімки": Канади (з Торонто), Великобританії (з Лондона), Франції (два з Парижа) і Німеччини (рейси з Франкфурта і Мюнхена). Тож залишалися лише три рейси, що вилетіли зі столиць країн – членів НАТО, які не є членами клубу G7:
- 14.32 JET 229 Brussels – Delhi
- 15.18 SIA 323 Amsterdam – Singapore
- 16.19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur
Тому жертвами спланованого Кремлем теракту могли в принципі стати пасажири будь-якого з цих трьох рейсів. Однак з низки політичних та особистих причин рейс, що вилітав з Амстердама в Куала-Лумпур, для керівників терористів був, очевидно, кращим.
– Чому?
– Тому що рейс Брюссель – Делі виконували індійці, рейс Амстердам – Сінгапур виконували "Сінгапурські авіалінії", а рейс Амстердам – Куала-Лумпур – "Малайзійські авіалінії". Іншими словами, розслідування збиття делійського чи сінгапурського рейсів мала би вести влада Індії чи Сінгапуру. Кремль розумів, що політична вага Індії та Сінгапуру більша, а потенціал їхнього впливу на неминуче міжнародне слідство вищий, ніж у Малайзії. Тому Кремлю було зручніше мати справу з розслідуванням загибелі пасажирського літака, що належав політично "слабшій" Малайзії.
Кремль ретельно готував операцію інформаційного прикриття, безцеремонно підштовхував громадськість до версії "Помилка терористів" або "Мавпа з гранатою"
– Може, не варто розводити конспірологію і надто демонізувати Кремль, приписуючи йому настільки продумані спецоперації? Версія "Мавпа з гранатою", уперше озвучена російською журналісткою Юлією Латиніною, здається правдоподібнішою. Сталася фатальна випадковість: бойовики планували збити український військовий літак, але влучили в цивільний.
– Практично одночасно з трагедією Кремль вкинув в інформаційний простір саме цю версію. У моєму списку з трьох основних обговорюваних версій вона називається версія №1 – "Помилка терористів", або "Мавпа з гранатою". Кремль ретельно готував цю операцію інформаційного прикриття. Із самого першого репортажу LifeNews про "збитий ополченцями український Ан-26" Кремль безцеремонно підштовхує громадськість до сприйняття саме цієї версії. Але жодної "помилки терористів" не було і бути не могло. Ось чому:
Перше. З оприлюднених до теперішнього часу доповідей Bellingcat, нідерландської Ради з безпеки, міжнародної команди слідчих ми точно знаємо, що малайзійський Boeing було збито російським зенітним ракетним комплексом "Бук-М1" із 53-ї зенітної ракетної бригади ППО, що дислокується в Курську.
Відповідно до проведеного розслідування, у 20-х числах червня 2014 року з Курська вийшов дивізіон ППО, тобто не одна, а, щонайменше, шість машин: пускові установки, командні і заряджальні машини, а також пересувні радіолокаційні станції. Однак перетнув кордон України лише один зенітний ракетний комплекс "Бук-М1". Якби російська влада дійсно ставила завдання "захистити небо Донбасу від українських військових літаків", то вони переправили б на територію України не одну машину, а хоча б один дивізіон, до того ж уже підігнаний до кордону. Але цього не було зроблено.
Друге. СБУ оприлюднила перехоплену телефонну розмову між терористами з позивними Бурят і Хмурий, яка відбулася о 9.22 зранку 17 липня, за сім годин до збиття Boeing. Хмурий – це Сергій Дубінський (псевдонім Петровський), офіцер російської військової розвідки ГРУ і колишній заступник міністра оборони "ДНР". Він запитує Бурята: "Ти мені одну чи дві привіз?" Той відповідає: "Одну, тому що там пішла незрозумілість. Вивантажили і своїм ходом пригнали".
Тобто з Курська справді вийшов дивізіон. Хмурий-Дубінський-Петровський чекав переходу кордону як мінімум двома "Буками". Однак насправді кордон перейшла тільки одна установка. Одночасно з цим керівництво спецоперацією запустило дезінформаційну кампанію, щоб усіх, зокрема й самих терористів, переконати: у сепаратистів тепер багато "Буків". Але через кордон перекинули тільки одну машину. Цього було явно недостатньо, щоб хоч якось ефективно захистити "Лугандонію" від української авіації.
Третє. "Бук" доправили в найглухіший тил "Лугандонії", дуже близько до російського кордону. Якщо на карту території, яку контролювали бойовики, накласти зону ураження ракетами "Бука", дислокованого в Первомайському, то виявиться, що мінімум третина площі, яку "захищав" "Бук", була в Росії, а не в "Лугандонії". Погодьтеся, доволі безглуздо переправляти "Бук" у "ДНР" для того, щоб звідти захищати повітряний простір Росії.
Для "захисту неба Лугандонії" ставити машину так близько до російського кордону не було жодного сенсу. Якби ставили завдання з ураження українських військових літаків, то треба було б везти "Бук" в північну, північно-західну або західну зони бойових дій. Саме там у липні 2014-го тривали найзапекліші бої, саме ті райони найчастіше зазнавали атак української авіації, саме там був шанс збити українські військові літаки. Замість цього "Бук" загнали в найглухіший кут, звідки його ракети в принципі не могли дістати північних, північно-західних, західних кордонів зони АТО. Цілком очевидно, що керівництво запланованої спецоперації не збиралося використовувати "Бук" для захисту сепаратистів від "бандерівських" літаків.