Іспанська журналістка Бонет: Треба називати речі своїми іменами. Україна сильно ідеалізувала Захід. Дуже сильно
В інтерв'ю "ГОРДОН" кореспондентка найбільшої іспанської газети El Pais Пілар Бонет, яка протягом понад 30 років висвітлює події на території колишнього СРСР, розповіла, чому не варто ідеалізувати Захід, наскільки сильна кремлівська пропаганда у країнах ЄС, хто той єдиний європейський політик, який розуміє суть того, що відбувається між Україною та Росією, і чому все важче доносити реальність подій до читачів.
Пілар Бонет – відома журналістка найбільшої іспанської щоденної газети El Pais, заснованої 1976 року після падіння диктаторського режиму Франсіско Франко. Із середини 1980-х Бонет працює кореспондентом на пострадянському просторі, саме з її публікацій іспаномовна аудиторія в усьому світі протягом понад 30 років дізнається про найважливіші події на території колишнього СРСР, зокрема в Україні.
Із журналістом видання "ГОРДОН" Пілар Бонет зустрілася в Києві, куди приїхала збирати матеріал про надання автокефалії Українській православній церкві. В інтерв'ю іспанська кореспондентка розповіла, чому не варто ідеалізувати Захід, наскільки впливова кремлівська пропаганда в Європі і чому відчуває відповідальність за те, що відбувається в Україні.
Україна – це безліч яток, безліч горизонтальних зв'язків. Росія – один павільйон, як грецький храм, з одним постачальником, усю комерцію монополізовано
– Ви впродовж понад 30 років працюєте кореспондентом на пострадянському просторі. На вашу думку як європейського журналіста, чим Україна принципово відрізняється від Росії та інших країн колишнього СРСР?
– По-перше, я думаю, що у природі не існує "європейських журналістів". Ти або журналіст, або ні. Тому я представляю тільки себе.
Мені здається, що в Росії пірамідально вибудована влада, де всі нитки ведуть до однієї людини і замикаються на ній. В Україні дуже багато центрів влади, напевно, позначається традиція гетьманства. Ще в Україні дуже багато гравців, і ти маєш завжди бути напоготові, оскільки один із них може в останній момент усе змінити.
– Останнє речення зовсім не зрозуміла, про що ви?
– Я була в Києві під час Помаранчевої революції у 2004-му. Пам'ятаю, як в один із днів у парламенті ухвалювали якесь важливе рішення. Я тоді жила в готелі "Дніпро" на Європейській площі, де ввечері зі сцени виступали політики. Якраз закінчувала статтю про ситуацію, яку з великими складнощами вдалося зрозуміти. Відкрила вікна в номері, щоб чути виступи політиків на площі, і раптом із їхньої промови зрозуміла, що ситуація кардинально змінилася. Довелося викинути майже закінчену статтю і писати нову.