Мама Аміни Окуєвої: Зараз мене цікавить тільки доля Адама, який залишився беззахисним
В інтерв'ю "ГОРДОН" Ірина Камінська, мама Аміни Окуєвої, убитої під Києвом 30 жовтня, розповіла, коли востаннє спілкувалася з донькою і чому просила її бути дуже обережною, навіщо з Окуєвої та її чоловіка Адама Осмаєва зняли державну охорону і чому "ольгінські тролі" розпочали активну інформаційну кампанію з очорнення пам'яті Аміни.
Увечері 30 жовтня 2017 року за 10 кілометрів від Києва, на залізничному переїзді у селищі Глеваха, невідомі розстріляли автомобіль, у якому перебували українські добровольці, ветерани АТО Аміна Окуєва та її чоловік Адам Осмаєв. Від поранень у голову Аміна загинула на місці, Адама госпіталізували з пораненням у ногу.
Це був не перший замах на пару. П'ять місяців тому, 1 червня, на Подолі у Києві чоловік, який відрекомендувався Олексієм Вернером, журналістом французької газети Le Monde, вистрілив у Осмаєва. Пізніше з'ясували, що "журналіст" – Артур Денісултанов-Курмакаєв, кілер чеченського походження із Санкт-Петербурга на прізвисько Дінго. За даними поліції, Вернер домовився з парою про інтерв'ю. Після розмови попросив Адама пересісти на заднє сидіння до дружини, нібито хотів уручити їм подарунок від редакції і сфотографувати; дістав з подарункової коробки пістолет "Глок" і вистрілив у груди Осмаєва. Окуєва відкрила вогонь у відповідь із нагородного пістолета Макарова і важко поранила кілера. Зараз він під вартою, але відмовляється давати свідчення.
36-річний Адам Осмаєв – уродженець Чечні. "Новая газета" називала його членом "впливової родини гірських чеченців". Дядько Осмаєва Амін у 90-х був главою Верховної ради Чечні. Аміна Окуєва народилася в Одесі в 1983 році, пізніше жила в Москві і Грозному, у 2003-му повернулася до України. У 2014-му подружжя вирушило добровольцями на Донбас, служили в полку міліції особливого призначення "Київ". У лютому 2015-го, після загибелі командира Іси Мунаєва, Осмаєв очолив Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва. Зараз батальйон у бойових діях на сході України участі не бере.
Аміну Окуєву поховали 1 листопада у Дніпрі за мусульманським звичаєм. Публічного прощання не було, час і місце близькі тримали в таємниці, побоюючись імовірних терактів. Із мамою Аміни, одеською журналісткою Іриною Камінською, редакція "ГОРДОН" зв'язалася через кілька днів після трагедії.
Я зателефонувала доньці напередодні загибелі і сказала: "Коли людина щаслива – вона беззахисна, тому що втрачає пильність"
– Аміна була вашою єдиною дитиною?
– Так, єдиною. Я мала щастя бути її мамою. Мамою, яку дуже любили. А щастя бути любленою означає повну самовіддачу, повну турботу про тебе. Це означає ніколи не лягти спати і зателефонувати навіть із фронту: чи все добре, чи вдома ти, чи захищена і не голодна? Дочка могла телефонувати по 10 разів на день, запитувати, говорити... Ви не уявляєте, як мені боляче.
– Коли востаннє спілкувалися з дочкою?
– Ми дуже багато листувалися. Це було дуже особисте спілкування зі своїми слівцями, висловами, думками, образами. Як далі жити, коли цього більше не буде, не знаю.