"Не красти – замало. Нових облич – замало". Повний текст виступу Зеленського в Раді

Шановні народні обранці, шановні українці. Я впевнений, що будь-яка влада робить крок у прірву, коли втрачає три головні речі: пам'ять, слух і зір. Тобто коли влада забуває свої обіцянки, перестає чути звичайних людей і не бачить необхідності у змінах. Це не про нас. І як доказ ми сьогодні зібралися саме тут. Усі чудово розуміють головне питання: це діяльність Кабінету Міністрів України.

Будьмо об'єктивними: цей уряд має здобутки – це зниження інфляції, облікової ставки Національного банку України, боротьба з тіньовими ринками, зокрема гральним бізнесом та нелегальними АЗС. Це початок приватизації державних підприємств, які розкрадалися всі ці роки. І це правда. Це кредити малому та середньому бізнесу, зменшення ролі держави в економіці нашої країни. Але правда й у тому, що сьогодні українцям цього замало. І це правда. Так, дійсно, це перший уряд, де немає топкорупції, але не красти – замало. Це уряд нових облич, але облич – замало. Потрібні нові мізки та нові серця.

Цей уряд знає, що робити, але знати – замало, потрібно дійсно дуже багато працювати, потрібно робити. І ми не маємо боятися правди, ми повинні визнавати помилки. Бо в день, коли ми зануримося в теплу ванну ілюзій, потоне вся країна. Ми постійно чули про економічний стрибок, але є враження, що економіка брала розгін, спіткнулася і ризикує проїхатися обличчям по землі. За два місяці нового року невиконання держбюджету – майже 16 млрд грн. Ми повинні казати правду. 13 із них – це провал надходжень від митниці. Бізнес приречено сигналізує, що контрабанда повністю не зникла. Нам розповідали про рішучий та безкомпромісний бій із контрабандою. Та наразі виглядає так, що в цьому бою контрабанда відправила митницю в нокаут. І це потрібно змінити, дуже потрібно. Митниця повинна збирати, я вибачаюся, не лайки у Facebook, а кошти в державну казну. І ми говоримо одне одному тільки правду, ми маємо це робити.

Інший наш біль – падіння промисловості на 5%, і воно триває четвертий місяць поспіль у багатьох секторах. Не надав, на жаль, уряд інструментів, які стимулюють внутрішнє виробництво та нові виробничі потужності. Індустріальна слава України поступово стає спогадом. Ми ризикуємо, що про наш промисловий потенціал скоро казатимуть: "Це було давно й неправда".

Наступне питання – це комунальні платежі. Ми дійсно підписали контракт на транзит газу, ми зустріли зиму з рекордними запасами у сховищах, знизили ціну на газ для населення, сьогодні вона на 35% нижча, ніж у минулому році, і найнижча за останні чотири роки. Але люди заплуталися через хаос із платіжками у січні та лютому. Десь вони стали меншими, десь – ні. Комусь нарахували абонплату за доставку газу на кілька місяців наперед. Десь порахували тим, хто взагалі газом цим не користується. Фактично, я вважаю, що уряд провалив роз'яснювальну – це найголовніше – роз'яснювальну кампанію, комунікацію та роботу з місцевою владою для того, щоб люди в усіх регіонах дійсно відчули на собі зменшення платіжки за тепло. І це, відверто кажучи, не єдине, що потрібно зменшувати.

Концепція, наприклад, зарплат міністрів. Вона переглянута. Це правда. Виплати знижені, але є питання щодо зарплат і премій багатьох членів наглядових рад. Ми розуміємо, що є закони ринку, ми не пропонуємо популістично платити мінімалку, але вибачте, коли понад 10 млн громадян живе на межі бідності, не можуть бути такі виплати людям, які, будучи у наглядових радах, від сили двічі-тричі на рік прилітають в Україну. Сьогодні в Україні фактично стало вигідніше наглядати, ніж працювати. І при всій повазі до наших міжнародних партнерів – дійсно ми вдячні за допомогу сьогодні – але громадяни нашої країни у наглядових радах наших підприємств почуваються національною меншиною. Ми не ставимо під сумнів прозорість чи ефективність роботи іноземців, ні, їхній внесок у боротьбу з корупцією. Це лише питання справедливості та нашого почуття суб'єктності.

Наш наступний біль – ситуація з шахтарями та вугільною галуззю. Так, ці проблеми існують багато років, уже 15 років, але сьогодні це наш спадок і тому – наша відповідальність. Перш за все мова про зарплати шахтарів та збут українського вугілля. Ця проблема була влітку, усі втручалися, чесно, я вам відверто кажу – це ненормально, але я теж втрутився. Проблема виникла знову, я знову втрутився. І цього тижня шахтарям буде погашено 650 млн грн боргів.

Але я вам хочу сказати – я просто не можу щоразу ставати і психологом для людей, і кризовим менеджером для деяких, і колектором, який вимагає чесно зароблені гроші, і нянькою профільного міністерства. Окремо щодо "страшилок" міністерства та багатьох діячів і політиків про закриття шахт. Я вкотре наголошую: закрити шахту не означає закрити питання. Тому спочатку – навчання людей та перекваліфікація людей, створення нових робочих місць, забезпечення, як мінімум, аналогічної заробітної плати – тільки потім ми можемо піднімати питання про закриття тієї чи іншої неприбуткової шахти. Лише так, лише у такій послідовності. І скажіть мені, будь ласка, про який імпорт чужої електроенергії та вугілля може йтися, коли наші шахтарі не захищені державою, Україною? Це тисячі шахтарів та їхні родини.

Далі ще більш, на жаль, болючі цифри. Це понад 11 млн пенсіонерів. Реальний план щодо підняття їхніх пенсій, він, на жаль, може, і є десь, але він комунікаційно відсутній. Ми нічого не чули, суспільство нічого не чуло про це. Велика частина пенсіонерів отримує менше ніж 2 тис. грн, індексація пенсій наразі не проведена, програма підвищення пенсій для людей, старших за 80 років, поки що не реалізована, а ми стільки б'ємося над цим і стільки про це говоримо. Пенсійний фонд залишається величезною неефективною машиною, яка тільки на своє утримання проїдає 5 млрд грн. На фоні цього пенсіонери та інші соціально незахищені категорії громадян мають лише одне питання: а за що так із нами? І що з нами буде далі?

Схожа ситуація й у сфері охорони здоров'я, і це правда. Я розумію, що керівництву МОЗ дуже важко працювати з уламками медичної системи, які їм залишили у спадок. Складно підняти на ноги пацієнта, якому довгі роки замість нормального людського лікування давали пустишки та чай із ромашкою. І я дійсно дякую пані Скалецькій за те, що залишилася з людьми, з українцями в Нових Санжарах, я дякую їй за сміливість, але в нашій медицині сміливість не може бути одноразовою акцією.

Потрібно мати сміливість визнати, що ще багато хто не готовий до другого етапу медичної реформи 1 квітня. Це правда. Майже щодня в нас протести в різних медичних закладах, люди бояться закриття лікарень, лікарі бояться звільнень, місцева влада іноді не готова брати повноваження, немає достатнього фінансування тощо, багато причин. Є великі питання щодо тарифів, медичного обладнання та дуже велике питання до кадрів. А отже, головне питання – а куди ми поспішаємо зараз, куди ми летимо? Чи не здається нам, що з таким підходом реформа летить у стіну?

Звичайно, окрема тема – це коронавірус. Я хочу всіх заспокоїти, у нас є перший підтверджений випадок, це правда, але ситуація під контролем, усіх необхідних заходів вжито, і я думаю, що перший брифінг нового міністра охорони здоров'я буде присвячений саме цій темі.

Серед іншого сьогодні ми почуємо довгоочікуваний звіт усіх – і їх чимало – правоохоронних органів України. Ви знаєте, що президент не впливає на їхню роботу. На жаль. Це тим, хто кричить "ооо!". Але я хотів би зробити нашим правоохоронним органам два подарунки. Перший – це календар. Він має нагадати вам, що надворі вже весна. Другий – це Кримінальний кодекс України. Є підозра, що дехто його не має, на жаль. Сподіваюся, він стане вашою настільною книгою.

На зустрічі влітку правоохоронні органи казали одноголосно: у нас усе є, потрібна тільки політична воля. Політична воля – що це таке? Я вам її дав, візьміть її, ви її отримали. Потрібно, казали, скасувати телефонне право. Будь ласка, скасували, будь ласка, беріть це, ніхто зверху не спускає жодних прізвищ, на які треба звернути увагу чи навпаки – не можна чіпати. Якби я втручався, деякі люди вже б це відчували. Як мені ще не втручатися у вашу діяльність, щоб вона нарешті дала результат, скажіть будь ласка? Якого чекають усі – і громадяни України, і наші міжнародні партнери.

ДБР, СБУ, САП, НАБУ, МВС, Генеральна прокуратура – у нас шість уже у країні органів, які мають забезпечувати порядок, справедливість та правосуддя. Невже не вистачає ще одного органу, щоб остаточно втілити в життя прислів'я про сімох няньок, у яких дитя без ока? Ми провели низку реформ, запустили Вищий антикорупційний суд, усе робили, перезавантажили НАЗК, повернули відповідальність за незаконне збагачення, я вдячний за це. Верховній Раді, партії "Слуга народу", усім депутатам, які за це голосували, вдячний, що ухвалили закон щодо викривачів корупції. Як довго українському суспільству чекати результатів у найбільш резонансних справах? Ми обіцяли громадянам перемогу над корупцією. Зараз поки що навіть не нічия.

Шановні українці, я йшов у президенти, не маючи політичного досвіду, але мав і маю віру та волю, щоб втілити необхідні зміни. Усім відомі слова Вацлава Гавела: "Краще п'ять років помилок, ніж 50 років саботажу". Так, це правда, ми робимо помилки, багато, але ми готові визнавати їх та виправляти.

Окремо хочу звернутися до наших міжнародних партнерів: ми дуже цінуємо та вдячні вам за вашу постійну підтримку, і наш курс залишається незмінним, і для нас пріоритети незмінні – ми всі хочемо й робимо все, повірте мені, щодня, для завершення війни на Донбасі та повернення всіх наших територій. Бо це є наша країна. І ми й далі будемо рухатися шляхом реформ у всіх сферах. Курс України не є помилкою. Та окремі помилки допущені під час руху цим курсом. Так буває. Ви знаєте, я скажу вам чесно, мені не соромно за наш уряд. Але ми хотіли б ним пишатися. Це правда, цей уряд зробив більше, ніж зробили всі минулі уряди разом узяті. Але я вам скажу – це скоріше мінус попереднім Кабмінам, а не плюс нашому уряду.

Сьогодні на внутрішньополітичному полі наявним проблемам та чинному уряду затісно, вони – це моя думка – більше не можуть існувати поруч. А значить, хтось із них повинен піти.

Шановні народні депутати, учора до Верховної Ради України подано заяву Олексія Гончарука із проханням прийняти його відставку. Я прошу народних депутатів України надати оцінку цій заяві своїм персональним голосуванням. Дякую. Слава Україні!