Чим запам'ятався легендарний Мірча Луческу, один із найтитулованіших тренерів світу

Початок кар'єри

Луческу народився в липні 1945 року в Бухаресті. Його ігрова кар'єра була нерозривно пов'язана з місцевим клубом "Динамо", у складі якого він провів 250 матчів і сім разів ставав чемпіоном країни. Луческу представляв Румунію на чемпіонаті світу 1970 року як капітан команди. Тренерську діяльність він розпочав 1979 року у клубі "Корвінул" у ролі наставника-гравця. Очолив збірну Румунії на Євро 1984, а також в Італії – з "Пізою", "Брешіа" й міланським "Інтером". Офіційний сайт Real Madrid згадує Луческу у зв'язку з перемогою очолюваного ним пізніше турецького "Галатасарая" над мадридцями в матчі за Суперкубок УЄФА 2000 року.

"Шахтарський" період

2004 року президент ФК "Шахтар" Рінат Ахметов запросив Луческу в український Донецьк. На той момент київське "Динамо" тримало позиції абсолютного лідера українського футболу. BBC вказує, що саме з приходом румунського тренера цю гегемонію перервали. Луческу збудував у "Шахтарі" систему, засновану на залученні молодих талантів із Бразилії й подальшій інтеграції їх до європейського футболу, що зробило команду сильним європейським клубом.

Під його керівництвом донецький клуб вісім разів вигравав чемпіонат України й шість разів – Кубок України. Головним досягненням цього періоду стала перемога у фіналі Кубка УЄФА 2009 року над німецьким "Вердером". Як зазначає Transfermarkt, за 12 років роботи в Донецьку Луческу виборов 22 трофеї, перетворивши клуб на постійного учасника плей-оф Ліги чемпіонів.

Знаменитий епізод із шапкою

У листопаді 2006 року під час матчу "Шахтаря" проти "Динамо" стався епізод, який увійшов в історію українського спорту. Луческу, невдоволений рішенням арбітра Віктора Швецова про видалення гравця, вибіг на поле, кинув свою шапку на газон і вигукнув фразу "Браво, Федераціє!".

2016 року, після окупації країною-агресором Росії Донецька й початку воєнних дій, Луческу очолив російський "Зеніт". 2020 року тренер повернувся в Україну, погодившись на пропозицію президента київського "Динамо" Ігоря Суркіса. Це призначення спричинило протести вболівальників обох команд: фанати "Шахтаря" розцінили перехід як зраду, але й ультрас "Динамо" проводили акції протесту. Проте першого ж сезону під його керівництвом кияни оформили "золотий дубль", вигравши чемпіонат і Кубок України, наголошує Football.ua.

Світові рекорди

Луческу офіційно визнали одним із трьох найтитулованіших футбольних тренерів світу. Портал OneFootball ставить його на один щабель з Алексом Фергюсоном ("Манчестер Юнайтед") і Пепом Гвардіолою ("Барселона", "Баварія", "Манчестер Сіті") за загальною кількістю вибороних кубків.

Окрім того, Луческу встановив кілька персональних рекордів:

• навесні 2026 року він став найстаршим тренером в історії національних збірних, вивівши команду Румунії на поле у віці 80 років і 240 днів, пише UA-Футбол;
• офіційний сайт UEFA підтверджує, що він є одним із небагатьох наставників, які подолали позначку 100 матчів у Лізі чемпіонів.

The Guardian пише, що смерть Луческу стала великою втратою для європейського футболу, наголошуючи, що тренер до останнього моменту залишався відданим професії.

Друга Батьківщина

"РБК-Україна" зазначає, що Луческу завжди називав Україну другою Батьківщиною, після початку повномасштабного вторгнення 2022 року він відмовився негайно покидати Київ, залишаючись із командою в перші, найважчі дні.

У своїх інтерв'ю тренер, якого в Україні називали Містером, а в рідній Румунії – Іль Луче (це прізвисько з італійського періоду, Il – артикль для іменників чоловічого роду, Luce – світло), неодноразово засуджував війну РФ проти України й говорив, що її почали ідіоти. 

"Це варварська війна. Ми бачимо, як діти та жінки вмирають. Бомбардують лікарні й цивільні будівлі. Це щось неймовірне. Тепер увесь світ має підтримати Україну. [Нелегітимний президент РФ Володимир] Путін – злочинець, а те, що відбувається в Україні, перевершує найгірші уявлення", – сказав він 2022 року виданню WP SportoweFakty.

Під час розмови з журналістами видання Sport Arena 2023 року Луческу підкреслив, що ніколи не повернеться до Росії. 

"Я працював тут, у Києві, з "Динамо" й на власні очі бачив усі жахи війни, які принесла Росія. Я не залишив команду, готував гравців під повітряними тривогами й допомагав в евакуації їхніх сімей. Я все це відчув на собі, – сказав він. – Росія – це тероризм, це смерть і біль. Ця країна забрала в мене другий дім – Донецьк. І хотіла забрати третій – Київ". 

Луческу, за його словами, був єдиним іноземним тренером, який залишився в Україні під час повномасштабної війни: "Я був із "Динамо" та країною весь цей час. Хочу, щоб ви запам'ятали мене як людину, яка допомагала розвивати український футбол та український спорт".