Екснаречена Гринкевича Морозюк: Коли затримали Ігоря, а потім Романа Гринкевичів, я була в ах...ї G

Комусь може це не подобатися, але я вважаю себе митцем

– Соню, доброго вечора.

– Добрий вечір.

– Це перше ваше інтерв’ю після гучного корупційного скандалу, в якому ви опинилися через мародерство на закупівлях для ЗСУ вашого колишнього нареченого Романа Гринкевича і його сім’ї. Накопичилося багато запитань особисто до вас. Легкої розмови я не обіцяю, але вона точно буде цікавою. Ви до неї готові?

– Я готова до неї. І, думаю, настав час, коли я дам першу свою відповідь – я не давала до цього часу жодного коментаря жодному журналісту ні в письмовому вигляді, ні у відеозверненні. Тож це буде повний ексклюзив. Думаю, це буде корисно як для суспільства, так і для мене особисто. Я відповім на всі ваші запитання щиро.

– Ну що ж, поїхали. Я буду трохи підчитувати, тому що багато деталей, і я не хочу, щоб вони пройшли повз наших глядачів. Отже, найбільший корупційний скандал за час повномасштабної війни. Ваш колишній наречений Роман Гринкевич, бізнесмен зі Львова, і його батько звинувачуються у крадіжці 1 млрд грн в армії. Нічого огиднішого й гіршого уявити собі не можна, ніж красти у воїнів, коли йде війна. Більше того, затримання батька вашого екснареченого відбувалося під час того, як він намагався дати хабаря $500 тис. працівникові ДБР. І, здавалося б, до чого тут ви? Але в низки експертів виявилися підозри в тому, що ці корупційні гроші ваш тоді ще наречений Роман вкладав у вас і вашу професійну розкрутку. Ну, і через вас, як пишуть, ховав ці гроші й відмивав їх. Я процитую журналіста Євгена Плінського. "Виявилося, що Соня – наречена нашого "героя" Роми Гринкевича, для якого "Мазня" (ваша виставка) стала головним інвестиційним проєктом. Зароблені на корупційних підрядах Міноборони гроші Рома тупо вкладав у Соню. Мільйони оборонних гривень вкладалися в молоду дівчину, її творчість і успіх. Замість дронів для ЗСУ купувалися годинники, замість тепловізорів – прикраси Cartier, замість пікапів – нові тачки для нареченої", – написав журналіст. Давайте по порядку.

– Давайте.

– Коли й де ви вперше побачили Романа Гринкевича?

– Знайомство з Ромою відбулося таким чином. Перший дотик із цією родиною в мене був через фонд HopeUA. Я була запрошена рік тому 9 березня на івент в Ужгороді. Це був вечірній аукціон. Вечір був організований фондами HopeUA і Yarema Foundation. Я приїхала до Ужгорода, продала там картину за $4 тис. Там була родина Роми. Роми там не було. Ми тоді не знайомилися з родиною також. Але по приїзду до Києва Рома мені написав подяку в Instagram за те, що я погодилася допомогти і приїхала. Ми з ним почали спілкуватися в Instagram, звичайна Instagram-переписка. Потім він на нові історії відповів три слова... І наприкінці червня Роман запросив мене на свій день народження. Я сказала, що я можу заїхати з подругою, привітати. Так і відбулося: я заїхала на пів години і привітала. І ми почали спілкуватися в реальному житті.

– ЗМІ писали, що наприкінці 2022 року ви одружилися з бізнесменом із Волині, якого теж звуть Роман.

– Так, на Романів везе.

– (Сміється). Чи Романам везе на вас.

– 100%.

– Розлучилися з тим Романом у вересні 2023 року. Ви казали, що з Гринкевичем ви зустрічалися п'ять місяців, два з яких були заручені.

– Так.

– Пропозицію від нього ви отримали в жовтні 2023 року. Тож виходить, що як мінімум два місяці ви з Гринкевичем зустрічалися, перебуваючи у шлюбі з іншим Романом. Тож ваш шлюб із Романом із Волині розбив Роман Гринкевич, із яким ви зраджували колишнього чоловіка?

– Я б не казала таких гучних слів типу "зраджувала". Я нікого не зраджувала. У мене був шлюб. Ми завершили стосунки. Але, на жаль, ви розумієте, що через війну багато розлучень. І розірвати шлюб офіційно займає якийсь проміжок часу. Там дається певний термін на те, щоб ви щось налагодили. Я завершила ці стосунки – почала інші. Паралельно я ніколи ні з ким не зустрічалася, тому що це не моя історія взагалі.

– А чому з Романом із Волині розійшлися? Він від вас пішов чи ви від нього?

– Ми прийняли рішення завершити стосунки. Я не буду вдаватися в подробиці, але так сталося. На жаль чи на щастя, не знаю.

– З Романом Гринкевичем як ви зазвичай проводили час разом? Про що ви розмовляли? Куди ходили? Куди їздили? Що робили взагалі?

– Цікаве запитання: що взагалі пари роблять. Проводять час разом. Спілкувалися. Про моє життя, про його життя. Разом відвідували тир або їздили на природу... На рибалку їздили. Звичайний час разом.

– А де ви жили? У вас чи в нього?

– Ми ж не одразу почали жити разом. У моїй квартирі ми не жили, ми жили в нього в будинку.

– У жовтні 2023 року Роман зробив вам пропозицію у Венеції. Виїхав з України для цього по документах як волонтер, писали ЗМІ. І, може, про Венецію, його виїзд і таку красиву пропозицію люди й не дізналися б, але ви ж виклали світлину із цієї події в себе в Instagram, щоб похвалитися перед підписниками Венецією і коштовною обручкою. Погодьтеся, коли триває війна, коли звичайні українські чоловіки по два роки не бачать своїх дітей і дружин, тому що не можуть виїхати до них за кордон, тим паче чоловіки, які перебувають на фронті, виїзд молодого хлопця до Венеції, щоб зробити пропозицію, – тим більше під виглядом волонтера – виглядає низько. Ви ж кажете в усіх інтерв’ю і про мораль, і про правду, і про справедливість. Хіба ви не розуміли, що це аморально, нечесно й несправедливо?

– Я з великим розумінням ставлюся до людей, котрих розлучила війна. І, коли люди не бачаться, мені дуже шкода. Я сподіваюся, що це скоро закінчиться й усі кохані будуть поруч зі своїми коханими, дітьми. Коли дівчині робиться пропозиція, думаю, жодна дівчина про це не знає. Ну, не приходить смс: "Я тобі сьогодні зроблю пропозицію". У Романа була робоча зустріч, і він запропонував поїхати з ним. Я поїхала. Коли ми перебували у Венеції, я 100-відсотково не знала, що мені буде зроблена пропозиція. У Романа були зустрічі, на котрих я не була присутня, тому що це його справи. Я відвідувала в цей момент музей колекції Пеггі Гугенгайм. Я ніколи не була у Венеції. У мене були мрії побачити певні картини Поллока, Твомблі. В один із днів нашого перебування, під час прогулянки на гондолі, він зробив пропозицію.

– Ви до Венеції машиною їхали чи якось інакше?

– Ми перетинали кордон автомобілем. І потім літаком.

– Ви разом їхали?

– Так.

– Гринкевич у Венеції займався волонтерськими справами? Він щось наволонтерив там чи ні?

– У нього була дійсно робоча поїздка, були зустрічі. Я вже казала, що я на них не була присутня. Якщо ви питаєте про те, що він там наволонтерив... Коли ми поверталися бусом до України, він був загружений. Чим саме, я не знаю. Якщо б я знала, що така ситуація трапиться, я б усе записувала, усе документувала. Я б уже не дивилася на Поллока, а була присутня на зустрічах і дивилася, що ми веземо назад в Україну.

– Скільки днів ви були у Венеції?

– Три чи чотири дні. Десь так.

– Ви казали, що єдине, що вам подарував Роман, – це каблучка з Венеції й кольє. Які це бренди і скільки вони коштують?

– Кольє Cartier... Я ж не маю на них документів і чеків відповідно. Кольє таке на сайті коштує €17 тис., здається. Каблучка – Graff. Але я ще раз наголошую, що я не маю документів, де я б могла побачити каратність. Я не знаю, скільки це коштує.

– Ви останнім часом стали такою популярною, що ми зараз будемо розбиратися у причинах цієї популярності.

– Так, я готова. Готова розповісти всі секрети успіху.

– Ви народилися в Харкові?

– Так, я харків’янка.

– Любите Харків?

– Дуже. І за Харків дуже болить. Коли мене питають про Харків, я завжди кажу, що мені дуже шкода, що для внутрішнього туризму раніше були популярні Одеса та Львів і мало хто був у Харкові. І коли всі бачили в Instagram змонтоване відео – місто до й після повномасштабного вторгнення – усі кажуть: "Ого, Харків – таке красиве місто..." Я кажу: "Так, було красиве. І, сподіваюся, буде ще гарніше". Дуже люблю Харків. І мені здається, що це відмінна риса харків’ян: саме харків’яни більше за всіх інших люблять своє місто.

– Ви ж були російськомовною, коли жили в Харкові?

– Так.

– Коли вирішили перейти на українську мову?

– Навіть – не буду брехати – не відразу, як почалося повномасштабне вторгнення, а через деякий час. Це важко, але нічого. Рубрика "лагідна українізація".

– А чому ви це зробили?

– Мені здається, прокинулася свідомість. І так як я митець усе ж таки... Комусь може це не подобатися, але я вважаю себе митцем. Концепція моєї творчості полягає в тому, що це написи на полотнах. І я вирішила, що саме час змінювати. І демонстративно, у першу чергу для себе, перейти не на англійську, знаєте... Мені ставили запитання: "Чому ти не пишеш написи англійською мовою? Це більше б тебе поширювало світом". Я себе не відчуваю українськомовною дівчиною. Тут би, знаєте, розібратися з українськомовністю своєю. Тож коли перейшла на українську мову, відповідно, перейшла й у творчості також.

За період наших стосунків із Романом Гринкевичем ніяких нових автомобілів чи квартир не було придбано

– Чому і як ви стали художницею? Навіть не художницею – митцем.

– Чому і як... Я малювала все життя, і творчість була присутня десь повз мене. І я брала участь у дуже багатьох історіях. Я вчилася на художника, за освітою художник.

– У Харкові?

– Так. Я закінчила середню спеціальну освіту, Харківське художнє училище. Вища освіта – Академія дизайну та мистецтв, промисловий дизайн. Я з дитинства любила малювати. Мене віддали в дуже цікавий формат школи. У нас був Харківський ліцей мистецтв №133. Це як звичайна школа, але в нас були відділення образотворчого мистецтва, музикальне відділення, театральне... Тобто ми мали весь спектр шкільної програми й додатково ще години по спеціальності. У мене було плюс сім годин на малювання, година вивчення історії мистецтва. Тож я малювала. І це дало змогу мені з дитинства брати участь у міжнародних конкурсах. Мої картини прикрашали Олімпійські ігри...

– Що ви писали? У якому жанрі?

– Це були дитячі малюнки. Умовно, "Я і моя родина", "Моя родина – Батьківщина", "Спорт"... І відповідно до теми конкурсу малювався малюнок.

– Тобто це ще не були написи?

– Ні.

– Це були картини.

– Так, це ще не були написи, це були дитячі малюнки. Я їх викладала у своєму Instagram. Можна подивитися. І так мої картини подорожували світом, я отримала безліч нагород, дипломів, гран-прі, подарунки висилали... Отримала стипендію від мера міста, коли мені було вісім років. Після дев'ятого класу я пішла в художнє училище. Там уже "хеллоу, академізм": глечики, портретики – усе те, що я не дуже сильно люблю малювати.

– Портрети малювали?

– Ну звичайно. Паралельно в нас було безліч предметів: кольорознавство, композиція і ще дуже багато...

– Ви ходили вся у фарбах?

– Так. Зараз немає, але я дуже люблю ходити заплямована. Це, знаєте, такі ознаки продуктивності.

– Останнім часом ви точно заплямована (сміється)…

– Ну, це, знаєте, таке...

– Якщо я буду робити картини просто з написів, чи стану я митцем?

– Я думаю, що так.

– Гарна ідея.

– Я своїм творчим шляхом демонструю, що потрібно виходити за рамки сприйняття мистецтва. Я не відношу себе до жодної богеми або до якоїсь спілки. Бо я окрема одиниця, і моє мистецтво вийшло за рамки полотна. Тобто я вважаю, що для того, щоб бути митцем, потрібно просто брати й робити так, як ти відчуваєш, і не слухати нікого. Хейт, який я проживаю, для мене не щось нове. Тому що хейт був завжди: стосовно моєї творчості, стосовно мене. І буде після цього інтерв’ю. Але хейт не зупиняє мене робити те, що хочу я.

– А ви з гумором ставитеся до хейту?

– Я з гумором ставлюся до хейту. Усі можуть прочитати напис на моїй футболці. Тому що хто ці хейтери? Я взагалі живу з тієї позиції, що мені не притаманно нікого засуджувати за спосіб життя, за його діяльність, за ще щось. Тому що людина обирає сама свій шлях. Я вважаю, що ми ділимося тільки тим, чим ми наповнені. У мені немає жовчі. Тому до хейту як ставлюся? З розумінням. Якщо людям легше, коли вони мені скажуть, що погана картина чи ще щось, – хай буде так.

– У вас було чимало персональних виставок?

– Так. Перша персональна виставка в мене була у 2021 році в Одесі, потім ще теж в Одесі, у Львові. І нарешті сталася персональна виставка в Києві. Я вважаю, що це класно. Тому що стільки людей приходить, щоб подивитися, надихнутися, перейняти якісь сміливі рішення... Я давала багато майстер-класів, де кожен мав змогу прийти й намалювати картину в моїй стилістиці, відчути себе художником.

– У вас гарна українська мова. Ви нещодавно перейшли на неї, але вона досить гарна, літературна. Ви спеціально займалися з кимось чи ні?

– Ні, не займалася, якщо чесно. Коли постало питання про те, щоб починати виходити в медіапростір Stories в Instagram, я не могла зв’язати два слова. Для мене це ступор. Але це ні для кого не буде новиною, бо Харків до повномасштабного вторгнення взагалі не був українськомовним містом. Я українську мову чула тільки в McDonald's: "Вільна каса!" І на уроках української мови. Коли переїхала в Київ п'ять-шість років тому, тут я теж мало чула української мови. Повернуся до того, що я зрозуміла, що потрібно починати розмовляти. Я просто слухала подкасти, дивилася якийсь українськомовний контент…

– Я буду читати трохи, тому що я готувався ретельно. Ви були заручені з Романом Гринкевичем. Чим він вам сподобався як людина, як чоловік? Можете сформулювати?

– Так. Відкритий, щирий, добрий, уважний, турботливий. Війна внесла дуже багато корективів до нашого сприйняття світу й людей. І коли я бачила, скільки робить Рома, мене це вражало.

– Коли він познайомив вас зі своїми батьками?

– На дні народження, куди він мене запросив, вони були присутні. Ми познайомилися.

– Яке враження на вас справили і сам Ігор Гринкевич, і Світлана?

– Позитивні, люблячі батьки, котрі дуже люблять своїх дітей, Рому і його сестру.

– Ви спілкувалися з ними потім?

– Після дня народження?

– Так.

– Ні. Тобто на дні народження я привітала їх, звісно, і все.

– Роман щось розповідав вам про бізнес своєї родини? Ви бачили, напевно, що він багата людина? У вас не виникало запитань, звідки це в нього?

– Про ці всі статки, про які писали статті, – я їх не бачила. За період наших стосунків ніяких нових автомобілів чи квартир не було придбано. Тобто ми деякий час жили в будинку, в який я приїхала. Він уже в нього був. І нічого нового не з’явилося. Стосовно статків... Ну, він не справляв враження людини, котра дуже заможна. Я думаю, що ми знаємо людей і побагатше. Звісно, коли мене питають: "А ти знала, чим він займається?" – звичайно, я знала. Я питала: "Чим ти займаєшся?" Це нормально: коли ви спілкуєтеся з людиною, цікавитися, чим він займається. Він займався постачанням харчування в Міноборони. І знаю, що в них із батьком будівельна компанія.

– Ви публічно казали, що не цікавилися бізнесом коханого, але в одному з YouTube-шоу ще до корупційного скандалу ви казали: "Мені не сподобалася його сфера діяльності. З грошима там усе ок, але походження цих грошей енергетично... Мені важливо, щоб партнер займався білими, класними справами". Ви таким чином пояснили тоді, чому довго відмовляли Гринкевичу. Отже, ви все ж таки знали із самого початку, чим він займається, і розуміли, що там можуть бути нечесні гроші?

– Я розумію, про який фрагмент інтерв’ю ви кажете. Я в цьому інтерв’ю казала взагалі не про Романа. У мене були чоловіки й до Романа. Це було сказано про залицяльника іншого.

– Ви казали, що були у стосунках із Романом Гринкевичем п’ять місяців і два з них були заручені.

– Так, два.

– Як пишуть ЗМІ, саме в цей період вашу першу персональну виставку в Києві рекламували на найбільшому світлодіодному екрані в Україні, який розташований на фасаді ТРЦ "Гулівер". Ринкова вартість такого ролика складає майже 1 млн грн. Також у вас саме за цей рік з’явилася дорога квартира в елітному житловому комплексі, галерея-майстерня за $250 тис., автомобіль Porsche, а також багато коштовних прикрас. Це так?

– Супер. Я не буду тролити, але ви так сказали Porsche... Так, у мене є Porsche 2015 року. Це не новий автомобіль, він не був придбаний у салоні. Це старе авто. Ну так вийшло. Стосовно виставки. Є вся документація. Екрани "Гуліверу"...

– 1 млн грн за рекламу.

– Я не платила "Гуліверу", тому що в нас є меморандум про співпрацю, котрий був складений 25 липня, про те, що в нас є спільні проєкти й домовленості стосовно подальшої реклами. Тож за екрани "Гуліверу" я не платила гроші.

– Галерея-майстерня за $250 тис.

– Відповідаю: майстерня моя не коштувала $250 тис. Майстерню я придбала 27 листопада за 4,6 млн грн. Це далеко не $250 тис. Частину грошей я позичила у свого тата. Так склалося, що я в Instagram розповідала, що хочу придбати майстерню або приміщення під майстерню, і моя знайома продавала галерею. Стосовно моїх квартир. Усі писали, що "в неї 300 млн квартир"... Такого немає. У мене є квартира, котра була придбана 2 червня 2022 року в Києві.

Я розумію обурення суспільства, але я не розумію, чого саме з мене зробили обличчя корупції в державі

– До знайомства з Романом Гринкевичем.

– До знайомства, так. Я обіцяла подати декларацію. У мене є декларація про все моє. У мене є частка у квартирі мого тата, котра була куплена в серпні 2022 року. Частка – це 15%. Ще в мене є 1/3 квартири в Харкові, котра була куплена у 2010 році, коли розлучалися мої батьки. От і все, що в мене є.

– То ви бідна дівчина.

– Ну...

– А навіщо ми робимо з вами це інтерв’ю?

– Ну, може, попре з продажами картин, і я буду багатою дівчиною (сміється)… Насправді те, що писали, – я все розповіла по датах. Більшість цього було куплено до знайомства з Романом. Під час наших стосунків була придбана тільки моя майстерня. Усе інше було задовго до.

– Ідемо далі. Ілля Кабачинський, головний редактор видання AIN.UA, дослідив ваш Instagram, порахував ваші ювелірні прикраси, годинники, брендові сумки, взуття, реклами ваших виставок, нерухомість і машину. Він доходить висновку: "Математика не сходиться. Можливо, є інші доходи, але вони не відображені. Саме з другої половини 2023 року гардероб, годинники і прикраси виходять на інший рівень. Тому й висновок: за чиї гроші усе це куплено. Але я навіть припускаю, що, можливо, це все дійсно з продажу картин. Та ці доходи не відображені в деклараціях, а експерти ще й пишуть, що ФОП третьої групи не має права продавати витвори мистецтва, а має сплачувати за них великі податки. Тому тут або ухиляння від сплати податків, або, дійсно, велика частина всього – подарунки від Гринкевича". Прокоментуйте, будь ласка.

– Мене дуже забавляла весь час оціночна вартість по фотографіях… Наведу вам приклад. От я ношу хрестик.

– Брильянтовий?

– Так. Але по фотографіях розібралися, що це Graff за трильйон. Ні, це не Graff, це український бренд "Кімберлі". У мене з ними була колаборація. От каблучка "Кохаю". Це їхні прикраси. Що можна розібрати по фотографіях? Усе, що було мені подаровано Ромою під час наших стосунків, я позначила: це був цвях Cartier на шию й обручка. Це всі мої подарунки.

– 17 січня ви написали, що продаєте на аукціоні прикраси, які вам подарував Роман, так?

– Так, кольє й каблучка.

– І гроші передаєте на ЗСУ. Минуло вже два місяці – чи продали ви ці речі? І куди саме направили гроші?

– Усе залишається в силі. Я написала, що як тільки це станеться, я обов’язково про це розповім. Ви ж розумієте, що в мене немає документів на ці прикраси. Як тільки я отримаю гроші за прикраси, я їх переведу Жені Карасю. Це військовий. Ми, до речі, з вами були на одному івенті присутні в Буковелі, ви там виступали, я на наступний день робила перформанс: малювала під час виступу Jerry Heil. І картину, котру я тоді намалювала, було продано за $22 тис. І після цього івенту ми зробили ще історію з машинами, залучили інвесторів, і я кожному подарувала по картині, вони за це дали гроші, ми купили автівки й передали їх Жені Карасю. І я думаю, що виручені гроші з продажу прикрас передам саме йому.

– Ви ці прикраси оцінили вже? Ви знаєте, скільки хочете за них узяти?

– Я хочу багато за них узяти, але ж ви розумієте, що я не маю змоги піти в магазин Cartier і їм дати. Ну, ви розумієте, що це вже ношене й без документів. Ви розумієте, що віддавати кольє за $1 тис. – ну, ні. Я ж сама хочу щиро якомога вигідніше зробити цю історію. Отож я чекаю. Я від своїх слів не відмовляюся.

– Батька Романа Ігоря Гринкевича затримали 29 грудня 2023 року. А самого Романа затримали майже через місяць, 22 січня, при спробі втекти з України. Ви розумієте, за що затримали Романа і його батька?

– Так, я розумію, за що 29-го затримали батька. За хабар. І потім затримали Романа: через те, що йому оголосили підозру.

– Щодо хабаря. Ну, я розумію, якщо людина здатна дати такий хабар, то в нього набагато більше грошей, які він просто вкрав, щоб дати цей хабар. Ви зі мною згодні?

– Я не рахувала гроші родини, мені не притаманно рахувати чужі гроші. Я сама заробляю. Отож, мене це мало цікавить.

– Ні, Соню, я не про...

– Ну просто як це люди бачать?

– Я не про рахувати чужі гроші. Я про логіку. Я ненавиджу Путіна і я один із головних ворогів Росії, але я ще більше ненавиджу тих людей, які крадуть у нашої армії, які роблять мільярди на крові. Вони, на мою думку, ще гірші за Путіна. Якщо людина здатна заплатити такий хабар, то, напевно, вона вкрала набагато більше. Я правий чи ні?

– Я не знаю, чи правий ви. Це взагалі, мені здається, дуже складне питання. І я думаю, що в нас є суд, який вивчить усі матеріали справи й видасть вирок. Це все, що я можу сказати. Тому що рахувати, скільки могли дати чи скільки дали... Ну, я не компетентна в цьому і я не хочу говорити того, чого не знаю. Я хочу відповідати стосовно звинувачень, котрі полетіли в мене. Я такий зробилася цап-відбувайло, акцент уваги було зміщено на мене. Я з розумінням відношуся до хейту, тому що розумію, в якій ситуації ми зараз живемо, і люди в напрузі, людям важко, ми втрачаємо людей, матері втрачають своїх дітей. Ці прильоти... Я особисто з Харкова, квартира тата – був приліт, квартира мами – поруч був приліт – вибило вікна. Квартира бабусі – був приліт. Дача – був приліт. І в цьому ми живемо. Я розумію обурення суспільства, але я не розумію, чого саме з мене зробили обличчя корупції в державі. Оці історії про чупакабру, НЛО, свинячий грип. І всі в це вірять. Хтось бачив уже цю чупакабру, забігала до нього додому. Ну й чому я стала обличчям корупції в нашій державі? Я художниця, я…

– Митець.

– Митець. Я що є сили намагаюся приблизити той час, коли це пекло скінчиться. Я дуже багато виступала, працювала, залучала якось креативні штуки, придумувала, щоб збирати гроші. Я сиджу відповідати за себе, що я не є частиною цієї родини, я була художницею, яка створила себе сама. І це може подобатися комусь, може не подобатися, можуть подобатися мої картини, можуть не подобатися, але я можу відповідати за себе.

– Що ви відчули, коли затримали Ігоря, а потім Романа?

– Матюкатися можна?

– Да.

– Була в ах…ї. Була дуже здивована, м’яко кажучи, коли затримали Ігоря. У мене був шок. Ви ж розумієте, що ніхто мене не набирав уранці: "Сонька, я йду давати хабар". Звичайно, що це ніяк не обговорювалося в домі, що таке має статися. І коли побачила відео в Telegram-каналах, я була дуже здивована. Коли затримали Романа, ми вже на той час не були разом, ми розійшлися до оголошення підозри.

– Батьку чи Роману?

– Роману.

– Тобто після цього ви розійшлися?

– Так, ми розійшлися через деякий час, тому що в мене був шок, у нас були складнощі у стосунках, ми по-різному бачили вирішення проблем деяких. Ми втратили довіру один до одного й розійшлися. І це було до оголошення підозри. А потім я побачила підозру, бачила розшук і потім затримання. Дивитися відео затримання Романа, звичайно ж, мені було боляче й неприємно.

– Вам шкода його було?

– Це складне питання, тому що я кохала іншу людину.

– А ви любили його?

– Так.

– Ви пам’ятаєте останню свою зустріч із Романом? Що ви говорили йому чи що він говорив вам?

– Наша остання зустріч була, здається, 8 січня. Наступного дня до мене приїхала мама, щоб мене підтримати, тому що я була в не дуже гарному стані. Приїхала мама, і я вже з мамою з того часу перебувала. До мене не приїжджав Роман, і ми не бачилися.

– Ну от як ви йому сказали, що "більше ми не пара – забудь про мене"? Була така розмова?

– Ми спілкувалися по телефону, ми не бачилися. І коли я прийняла рішення, що потрібно завершувати стосунки, звичайно, я хотіла як дорослі люди зустрітися й поговорити. Для мене це було важливо, щоб тет-а-тет розказати, чому я вирішила так зробити. Але він не знайшов змоги зустрітися, і ми розійшлися по смс.

– А кохання ще було? Тобто ви рвали по живому?

– Для мене кохання – це магія двох. Коли починаються якісь фокуси – для мене кохання закінчується. Для мене це було важке рішення, і взагалі це був дуже важкий період, котрий продовжується, тому що тут ситуація з коханням, тут ситуація з кар’єрою, тут ще... Ну дуже всього багато. І для мене було головним зберегти себе і своє здоров’я, своєї кукухи, щоб вона не з’їхала. Мені стало погано – я пішла. І потім намагалася вже прийти до тями, налагодити своє життя.

– Повернімося до кохання. Тобто воно закінчилося після затримання батька Романа?

– На наше кохання не вплинуло затримання. Ми просто...

– Ну причина яка? Поштовх який був?

– Я буду відповідати за себе. Я втратила довіру до цієї людини. І через це зникло моє кохання.

– Тобто вам здалося, що він займається поганими справами?

– Та ні.

– Довіра через що втратилася?

– Довіра як до людини, як до свого майбутнього чоловіка.

– Ну поштовх якийсь був? Щось трапилося в цей час, у цей період?

– Звичайно, ця історія відобразилася на наших стосунках. Я втратила довіру, тому що не відчувала підтримку, в нас було різне бачення вирішення проблем. Я ж дописи викладала... Показувати свою правду, викладати документи. А Рома бачив інакше ситуацію, і це його право. Через це в нас найшла коса на камінь.

Дійсно, на моє майно накладено арешт. Але я вважаю, що це повний правовий нігілізм, я буду подавати апеляційну скаргу

– Ви знали, що він планував утекти? Він, може, пропонував вам утекти разом?

– Ми на той момент не були разом.

– І вже зовсім не спілкувалися?

– Ні. Я написала повідомлення, що ми розходимося, – і ми більше не підтримували контакт. Це було за декілька днів до того, як оголосили підозру.

– Чисто гіпотетично: якщо б ви далі спілкувалися й він вам запропонував утекти разом, ви б пішли на це?

– Гіпотетично ми також би не спілкувалися. Це мені не притаманно як людині.

– Як Роман відреагував на те, що ви його залишаєте? Чи намагався він якось зберегти стосунки?

– Він написав на кшталт "це твій вибір".

– І все?

– Так.

– 22 січня в суді Роман сказав про вас: "Я не хочу коментувати особисте питання про дівчину. Не хочу коментувати все, що пов’язано з нею". Чому він так сказав?

– Я не знаю, чому він так сказав. Я думаю, що коли Роман з’явиться в публічному просторі, це можна буде запитати в нього.

– Ви можете припустити, що коли все минеться – а все минає, – ви знову можете стати парою?

– Думаю, ні.

– Після того як правоохоронні органи взялися за сім’ю Гринкевичів, суспільство чекало на вашу реакцію: чи кинете ви нещодавно палко коханого нареченого, чи залишитеся з ним навіть у такій глибокій халепі. Найяскравішою реакцією соцмереж був допис Олексія Дурнєва: "У багатстві й бідності, поки... ДБР не розлучить нас". І тут соцмережі навіть порівнювали вас із дружиною ворога України і зрадника Медведчука Оксаною Марченко, яка хоч і є дружиною такої клятої людини, але коли його заарештували, не кинула його, а поїхала цілувати ноги Путіну, щоб він Медведчука врятував. Причому порівнювали вас із нею не на вашу користь. Чому суспільство вам не повірило, як ви думаєте?

– Для мене взагалі дивно, чому наше суспільство майже канонізувало Марченко. Ви з кого героя зробили? Писали, що типу любов Марченко – справжня... Ви точно не з тієї жінки робите героїню. Мемчики були смішні, так.

– Підтримати Романа на суд ви прийдете?

– Ні.

– 11 січня ДБР оголосило, що арештовує дві ваші елітні квартири в Києві й ваше приміщення під галерею. Через чотири дні ви заднім числом укладаєте з вашою мамою договір про те, що вона вам позичила майже 7 млн грн, і всю вашу нерухомість ви, по суті, віддаєте їй в іпотеку, щоб ніхто не міг накласти на неї арешт чи забрати її. До речі, цією ж схемою скористалася матір Романа Гринкевича. Але 13 лютого в ефірі "Еспресо" радниця з комунікацій ДБР Тетяна Сапьян заявила, що ДБР усе ж таки заарештувало ваше майно: "Це дві квартири в Києві. Також ми повідомляли, що є ще одна квартира в Харкові й земельна ділянка, та є ухвали суду на арешт. Очікуємо, що воно також з’явиться в реєстрі". Отож у мене два запитання у зв’язку із цим. На яке ваше майно зараз накладено арешт? І якщо ДБР усе ж таки вирішило цей арешт накладати в рамках розслідування корупції Гринкевичів, значить, у них є докази того, що це майно було куплене за гроші, які вам дав Роман?

– Стосовно арешту. Дійсно, на моє майно накладено арешт. Але я вважаю, що це повний правовий нігілізм, я буду подавати апеляційну скаргу. Про земельну ділянку, котру сказала Сапьян… У мене немає жодної земельної ділянки… Мені незрозуміло, чому накладено арешт, наприклад, на квартиру, куплену у 2010 році. Мені було 12 років. Я буду подавати апеляційну скаргу й суду дам усю документацію, котра спростовує.

– У вас є адвокати?

– Звісно.

– На що ви позичили у своєї мами Ліліани Семенюти 6 млн 700 тис. грн? Якщо не для того, щоб убезпечити квартиру від арешту, то на що саме? І чому треба оформлювати тоді позику в нотаріуса? Це ж рідна мама. Мама не довіряє вам і забере квартири як заставу, якщо ви не повернете ці гроші?

– Агенція АРМА оприлюднила мої персональні дані. Я в жодному разі не намагалася шкодити слідству або арешту. Це просто було зроблено як міра захисту. Думаю, ви знаєте про схеми шахрайства, коли переписують у реєстрах власність. Ну, а коли взяли в один момент оприлюднили все, що в мене є... Це була міра моєї безпеки. Саме через це було зроблено договір іпотеки. Це в жодному разі не перешкоджає слідству або арешту. Я просто хотіла захистити своє від злочинів.

– Ваші батьки зараз у Харкові живуть, так?

– Угу.

– Вони доволі активні в місті, мають широке коло знайомих. Вони казали щось про реакцію свою і свого оточення на новини про Гринкевичів?

– Ні. Батькам був важливий мій стан, і вони підтримували мене. Приїхала мама, була поруч зі мною. Через деякий час приїхав тато.

– Вони в шоці від того, що відбувається?

– Так, але їм важливо, що буде зі мною… Наприклад, один Telegram-канал в один прекрасний момент написав, що через мої картини відмивалися гроші. І через декілька годин цей паблік написав: "Спростування. Від правоохоронних органів такої інформації не поступало – це фейк". Просто за дві години в мене мама з розуму чуть не зійшла, тато з розуму не зійшов. Тому я закликаю: будь ласка, перевіряйте все, що ви читаєте. Я на своєму досвіді переконалася в компетенції, що там публікують. Шановні редактори, блогери, 300–500 разів перевіряйте інформацію, котру ви публікуєте. Тому що я вам відверто скажу, що була би на моєму місці інша людина – я нікому цього не побажаю, – вона могла б із собою щось зробити. Просто не витримати такого...

– Тиску.

– Так.

– Вашу виставку "Мазня" достроково закрили.

– Угу.

– Ваш мурал на Андріївському узвозі в Києві невідомі доповнили написом "поверни вкрадене".

– Угу.

– А чия критика й чиї образи у ваш бік були для вас найболючішими?

– Стосовно муралу, "поверни вкрадене"... Мені шкода мурал. У мене їх було два…

– У Києві обидва?

– Так-так. Один – навпроти Good Wine на Мечникова: "Що крутіше, ніж сім’я у 44 млн?" Другий мурал на Андріївському узвозі… Навіть не можу зараз підібрати слів, що я відчувала… Мене ображало те, що мені пишуть, тому що я знала, що це неправда. Скоріше мені було шкода, що я опинилася в такій ситуації.

– Є люди, яких ви вважали своїми друзями, а вони від вас у цій ситуації відвернулися?

– Ні. У мене досить вузьке коло спілкування, і жоден друг від мене не відмовився, жодна компанія не розірвала зі мною стосунки, ніяка колаборація не припинилася. Усі партнери, з ким я співпрацювала, знають мене як людину, з якою я відповідальністю ставлюся до роботи.

– Є люди, на вашу думку, може, конкуренти ваші, кому вигідно роздмухувати цей скандал?

– У мене немає конкурентів. Тому що я до інших художників ставлюся з повагою.

– А вони до вас?

– Не знаю, як вони ставляться. Знаю тільки, що багатьох хвилював мій успіх. Ця ситуація склалася, знаєте, у зручний момент, щоб показати себе сміливим і сказати своє "фе". Тому багато людей сказали своє "фе". Кому це було вигідно, я не знаю.

– Відомий продюсер проєктів "1+1" Володимир Завадюк заявив, що зараз не хоче асоціюватися з вашими роботами. Саме тому з офісу каналу і з його кабінету зняли ваші картини й відправили вам назад. Вас це зачепило?

– Ні, мене це не зачепило. Тому що на місце моїх картин повісили картини Павла Фурри. Я з ним знайома особисто. Це талановитий художник з Ужгорода. Я думаю, що на все є свій певний час. Мої картини провисіли в офісі "1+1" досить довго. Лижню молодим! Мене не відмінити – я була, є і буду. Проєкти в мене також будуть. І будуть нові картини.

– У вас в Instagram багато фото з українськими зірками. Я так розумію, що в більшості з них є ваші картини. Наприклад, Монатік, Євген Клопотенко, Юрій Горбунов, Сергій Притула. Після корупційного скандалу вони позбулися ваших картин?

– Я не уточнювала, що вони зробили з картинами. Я думаю, що не позбулися. З деякими людьми з перерахованих ми досить дружньо спілкувалися. Я ж продаю не картини – я продаю своє бачення світу і свої відчуття. Навіть якщо ви зараз зайдете в мою майстерню, поріжете всі мої картини, нічого не зміниться. Бо мистецтво не є матеріальним. Так, мені шкода, що мурал замалювали. Але ж він був! Я його втілила. Це вже сталося.

У мене була булімія – я вертала їжу. Але коли налагодила стосунки із собою, у своїй голові... Зараз у мене цього немає. Мені подобається моє тіло, я його приймаю

– Ви розповідали, що ваша картина є навіть у президента Зеленського. Говорили, що його друзі замовили вам її на подарунок президенту. За скільки, до речі, ви їм продали картину?

– Коли я дізналася, що це для президента, я подарувала.

– Після скандалу ця картина досі знаходиться у президента? Чи ви не знаєте?

– Я не знаю. Буду сподіватися, що знаходиться.

– А що на цій картині?

– Там зображені дві руки. Така жовто-блакитна картина. Зображені дві руки, котрі тягнуться одна до одної. Як у Мікеланджело. І написано "Подолаємо".

– Із 2019 року у вас є спільний благодійний фонд із донькою Михайла Добкіна Аллою. За даними Харківського антикорупційного центру, саме на вашу картку збирали гроші на благодійність. Які у вас стосунки з Аллою Добкіною? Чи плануєте ви з нею нові проєкти?

– Ми вже давно не співпрацюємо з Аллою і не спілкуємося. Ми робили, дійсно, з нею благодійний фонд і дуже багатьом діткам допомагали. Їздили по інтернатах і дуже багато справ корисних було створено. Зі спільних проєктів у Києві в нас був наш підопічний інтернат сімейного типу в Хутові. Там 11 діток – ми регулярно до них їздили.

– Злі язики звинувачують вас у плагіаті. Якщо подивитися на картини відомого британсько-американського художника Джеймса Голдкрауна, який почав малювати задовго до вас, виявиться, що ваші картини дуже схожі на його.

– Чесно скажу, що не знаю, про якого художника ви кажете. Але я ніде не стверджувала, що я перша. Так, малюють багато людей. Я нікого не плагіатила, тому що я сама виступаю ярим прихильником того, що за авторські права потрібно боротися. У мене є торговельні марки. Надихатися можна, але робити один в один – ні.

– У жовтні 2023 року ви подарували блогерці Анні Алхім свою картину й написали про це в Instagram. Коли почався скандал через те, що картину ви написали російською мовою, ви просто видалили свій пост і попросили Анну видалити Stories про ваш подарунок. Аудиторія не зрозуміла, що це означає: що вам стало соромно, що ви намалювали картину для Анни російською, чи це означає, що ви можете відмовитися від подруги і своїх дій, якщо це викликає осуд суспільства.

– Так, я намалювала Ані картину, подарувала. Я не просила її видаляти Stories. Я видалила, тому що налетіли... Ні від кого я не відмовлялася. Я до Ані добре ставлюся. Вона була в мене на виставці, придбала картини. Я з розумінням ставлюся до злості людей... Я вже пояснювала, у чому ми живемо… Я думаю, що це все колись закінчиться – і людям буде легше.

– У 18 років ви зустрічалися із хлопцем, який принижував вас і бив. І коли побив до струсу мозку, ви його кинули й переїхали з Харкова до Києва. Ким був цей чоловік і чому ви не заявили на нього в поліцію?

– Це був не чоловік, це хлопець...

– Якщо бив, точно не чоловік.

– Я про вік. Це був хлопець. Чому я не заявила в поліцію? Ви ж розумієте суспільство, у котрому ми зростаємо. Соромно казати, що тебе побили, що тебе образили. Усі навколо кажуть: "Ні, усе добре, усе класно". Тому не заявила в поліцію. Але зараз я б усім радила в жодному разі не миритися з домашнім насильством. Потрібно знаходити в собі внутрішні сили, щоб про це розповідати близьким людям, батькам, подругам, щоб вам допомогли із цих аб’юзивних стосунків вийти. Є спеціальні центри типу "Ла Стради", гарячі лінії, куди ви можете звертатися, коли стаєте жертвою домашнього насильства. Тому я закликаю не мовчати. Це не соромно, це буває. Нічого страшного. Потрібно це завершувати. Із цим не жити, завершувати. Знаходитися в безпеці й дистанціюватися від токсичної середи.

– А чого він вас бив?

– Це не дивне питання, але... Я не знаю. Палка була сварка – і він мене вдарив. Я нічого такого не робила, щоб мене бити.

– Ви були тоді на 20 кг повнішою, ніж зараз. І він вас називав жирною й мерзенною, і у вас почалася булімія. Це так?

– Так, у мене була булімія.

– Ви хотіли схуднути, щоб йому подобатися?

– Так, я хотіла схуднути, щоб йому подобатися. Булімія – це страшна річ.

– Що у вас було?

– Вертання їжі, блювання. На жаль, РХП – це дуже розповсюджена проблема.

– Що це?

– Розлад харчової поведінки. Це психічна, психологічна проблема, коли ти не маєш здорових відносин з їжею. Тобто або вертаєш їжу, або п’єш лікарські засоби проносні. Там дуже багато всього. До речі, під час війни відсоток випадків збільшився. Тому що всі переїдають на стресі, щось заїдають. У мене була булімія – я вертала їжу. Але коли налагодила стосунки із собою, у своїй голові...

– А це психологічно передусім?

– Так, це психологічно. РХП – це дуже страшна річ, тому що в кожної другої чи третьої дівчини таке є. Із цим також можна впоратися. Зараз у мене цього немає. Мені подобається моє тіло, я його приймаю.

– А хлопця цього ви любили?

– Закоханість була юнацька. Я можу вважати це першим коханням.

– Після булімії кинули?

– Я його кинула після описаної ситуації. І переїхала до Києва.

– Коли побив?

– Так. І переїхала до Києва, щоб не бачити місця, де ми гуляли разом. Для мене найкращим виходом було на той час переїхати.

– Блогер Богдан Беспалов стверджує, що ви раніше таємно зустрічалися з братом заступника міністра економіки України. "За нею стоять серйозні люди. До Гринкевича з нею гуляв брат заступника міністра економіки. Знаю, тому що знайомі особисто. Є фото, якщо потрібно. Чувак її забезпечував, будучи на 15 років старшим. Саме він познайомив її з дівчинкою, яка зробила їй YouTube-канал і піарила по всіх зірках. Вони зараз із нею дружать. Отримавши медійність, Соня розлюбила спонсора й пішла у вільне плавання. А через деякий час зустрілася з більш забезпеченим Гринкевичем", – написав Безпалов. Чи це правда? І якщо так, то виходить, що із цим братом заступника міністра економіки ви зустрічалися, коли були у шлюбі з бізнесменом Романом із Волині. Я трохи заплутався.

– Боже!

– Шлюб був?

– Так, я була у шлюбі. Слово "спонсорство" поруч із моїм прізвищем я б не ставила, тому що ніхто ніколи не спонсорував мою творчість, моє мистецтво й мою кар’єру.

– Навіщо ви з ними жили, якщо вони не спонсорували?

– З ким? Я ж написала в Instagram: той, хто має докази, що хтось за мене заплатив, за мої зйомки, за просування моєї кар’єри, – покажіть фактаж. Якщо це правда, я в той же момент на вас переписую свій Porsche. Ніхто не довів, тому що цього не було. Стосовно шлюбу. Мені 25 років, я доросла людина. Що в мене був шлюб – це супер.

– Брат заступника міністра економіки був теж?

– Я зустрічалася з хлопцем, але він не на 15 років старший. І на той момент його брат не був заступником міністра економіки. Людям усе не так. Була б без чоловіка – не так, із чоловіками – не так. Узагалі не розумію історію про паралельні стосунки. У мене стосунки, пауза, стосунки, пауза, шлюб, пауза, стосунки. У мене ніколи не було паралельних історій.

– Жили нецікаво.

– Усе попереду. Стосовно саме цієї статті – це повна нісенітниця. І зараз я подаю скаргу до суду. Тому що мені здається, що за неправду потрібно відповідати. Тим паче, коли в мене є фактаж і ще щось. Тому на це видання подано буде до суду, і вони будуть відповідати, чому вони так написали.

– В одному з недавніх інтерв’ю ви розповідали, що дуже любите сквірт. Що, цитую, найкрутіші ваші оргазми – це виключно сквірт, і що вашим чоловікам це дуже подобається. Під цим відео серед коментарів є таке питання до вас від глядачки під ніком Оленка: "Соню, виходить по часу, коли ви це розповідаєте, перебуваєте у стосунках з Романом Гринкевичем. То це йому дуже подобався ваш сквірт і саме за нього він вкладав у вас шалені корупційні гроші?"

– О боже!

– Давайте скажемо, що таке сквірт, по-перше. Бо багато наших глядачів не мають навіть про це жодної гадки.

– Якщо ви загуглите, що таке сквірт, можливо, у вас буде сьогодні приємний вечір. Стосовно обговорення цього епізоду. У мене є тільки одне питання: а чого цей канал ніхто не дивився, коли я його робила? Просвітницький канал. Я розповідаю не тільки про секс. Там дуже багато всього. Один із випусків був про секс: я із сексологом обговорювала, розповіла про це. Ми живемо в якомусь світі подвійних стандартів. З одного боку, ми намагаємося бути відкритими, розповідати. Бо секс – це природнє явище. Я думаю, що кожен глядач ним любить займатися, бо секс – це класно. А з іншої сторони – "Нащо ти це сказала? Нащо ти це сказала? Не можна про секс казати!" Не знаю. Що змінила в мені ця ситуація? Що тепер я інакше буду, знаєте, висловлюватися. Усе, що я могла сказати до 25 років, я вже сказала. Я не вважаю, що це постидно. Для мене трохи дивно, що деякі люди цьому присвячували цілі випуски на YouTube. Два дорослі чоловіки сидять! Для мене немає якихось табуйованих тем.

– У вас хлопець зараз чи чоловік є?

– Ні. А повинен бути завжди? Давайте я якось до тями прийду?

– А як же ж сквірт?

– Я, знаєте, накопичую резервуари.

– Я запитав про все, що хотів і мав запитати. Я не оговорився зараз, тому що частину я хотів запитати, а частину мав, бо цього вимагає суспільство. Чи є щось, про що ви не сказали й наостанок вам хочеться про це сказати?

– Я, по-перше, дуже хотіла б подякувати тим людям, котрі вірили в мене й не довіряли ЗМІ, писали слова підтримки. І сказати, що цей суспільний резонанс, котрого набула ця ситуація... Я просто ще б раз наголосила на важливості перевіряти факти. Отак просто закенселити людину… Усе, що вона зробила доброго і класного, забувається дуже швидко. І вбити людину можуть, морально знищити, за один день. На моєму місці може бути кожна людина. Кожна людина може потрапити в таку ситуацію, коли несеться шакалячий експрес…

– Шакалячий експрес?

– Ну а як це називається? Висновки робіть самі. Я не маю на меті доводити комусь, що я краща, ніж про мене думають. Є я, є моя правда, є документи – і все. Я дуже сумую за тим часом і хочу скоріше повернутися на свою колію, щоб мати змогу допомагати. Тому що за минулий рік близько 10 млн грн було залучено завдяки моїм картинам.

– 10 млн?

– Я думаю, що це гарний внесок. Я ж кажу, що тільки востаннє у грудні на івенті $22 тис. за картину. А ця ситуація вибила в мене з-під ніг землю. Я не можу працювати публічно. Я продовжую малювати, але залучати допомогу, приймати участь у якихось івентах не можу. Але дуже хочу повернутися, щоб далі допомагати. Будемо разом знову створювати щось класне, залучати гроші і приближати нашу перемогу.