Гриценко: Є сценарій, за яким президентом ставлять Тимошенко, спікером – Медведчука, прем'єром – Бойка
В інтерв'ю "ГОРДОН" кандидат у президенти України, міністр оборони у 2005–2007 роках, лідер партії "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко розповів, чи готовий у нього список олігархів, яких збирається посадити за ґрати в разі перемоги на виборах 2019-го, чому вважає, що "електорально прізвище Порошенка потрібно забути", хто розробив сценарій, за яким "президентом ставлять Тимошенко, спікером – Медведчука, прем'єром – Бойка", хто стоїть за кампанією з його дискредитації, що буде з тими, хто "наважиться перешкодити президенту з чесними прагненнями", і чому вважає майбутні вибори вирішальними для долі країни та всіх її громадян.
Візьміть перші п'ять прізвищ із соцопитувань: Тимошенко, Гриценко, Бойко, Рабінович, Порошенко. А тепер викресліть звідти моє. Ви усвідомлюєте цей "вибір"?
– Хто ваш виборець на майбутніх президентських виборах, у вас є збірний портрет?
– На минулих виборах це переважно люди вікової категорії 45+. Вони ходять голосувати, думають і піклуються про країну, її майбутнє. Насамперед це громадяни із середньою спеціальною та вищою освітою. Приблизно третина з них – пенсіонери в селах, обласних центрах і великих містах. Це соціологія виявляє.
– А що соціологія виявляє у віковій групі до 45 років?
– У сегменті 18–29 років молодь рідко ходить на вибори. Не тільки в Україні, у всьому світі. Це не означає, що ми не працюватимемо з молоддю. Працюватимемо. У нашій команді багато молодих яскравих хлопців і дівчат. Робитимемо все, щоб максимально достукатися до молодого громадянина, стимулювати та мотивувати, щоб він пішов голосувати.
– Дивлюся на першу десятку нинішніх президентських рейтингів і не відчуваю нічого, крім відчаю та безнадії. Або ті самі особи, які по 20–25 років крутяться в політиці, або дуті телевізійні персонажі. Чому серед усіх кандидатів мені, наприклад, варто обрати вас?
– Ми всі повинні усвідомити, де перебуваємо – біля червоної лінії, упритул підійшли до точки неповернення. Це не звичайні вибори, а вибори вирішальні. Результатом може стати або повна втрата суб'єктності України, її зникнення як цілісної держави, або швидкий рух угору. Рух не темпами 1,5–2% зростання на рік, як нині, а 8–10% протягом 10 років як мінімум. Ось фактичний вибір, третього не дано.
Петляти далі не вийде. Перш за все, через нинішню владу ми, на жаль, стрімко скочуємося в недієздатну державу, failed state. У всіх сферах: освіта, наука, технології, еміграція, пенсії, податки, бюджет, реформи тощо. Суверенітету за фактом уже немає. Демократії теж, її й не може бути у країні, де 2/3 населення або сидять на субсидіях, або про них мріють.
– Дуже сумнівне твердження, що в Україні немає демократії.
– Демократії у принципі не може бути без економічної бази, інакше демократія перетворюється на охлократію або ритуальні процедури. Демократія спирається на міцний середній клас, на широкий прошарок громадянського суспільства. У нас на тлі такої економіки і такого управління державою середній клас або випадає в осад, або їде з країни. Сотнями тисяч їде.
Ми втрачаємо перспективу як держава, переходимо в режим зовнішнього управління, де Україна буде цікава тільки як ресурсна база і ринок збуту. І все, тоді просто потрапимо під парасольку Путіна. Потрапимо за майже мовчазної згоди Заходу, який от-от махне на нас рукою: якщо ви такі недієздатні, не хочете за себе боротися, чому ми повинні постійно вами займатися? Українська влада замордувала всіх навколо, зокрема Захід.
– З усією повагою, я ці алармістські заяви чую останні, щонайменше, років 15 перед кожними виборами: усе, останній бій, не проголосуєте за того – Україна загине. Сприймаю таку риторику як передвиборчий популізм.
– З однією принциповою відмінністю. Економіка. Коли стояв перший Майдан, економіка країни зростала на 12% на рік. І був середній клас, який першим вийшов на протест 2004 року. Сьогодні у країні злидні.
Візьміть перші п'ять прізвищ із соцопитувань: Тимошенко, Гриценко, Бойко, Рабінович, Порошенко. А тепер викресліть звідти моє прізвище. Ви усвідомлюєте цей "вибір"? Додайте до цього списку олігархів, які стоять за кожним із чотирьох кандидатів, які лишилися. Накладіть на це їхні життєві та моральні принципи. А тепер дайте відповідь на запитання: за такого "вибору" у країни є майбутнє?
Ось насправді вибір, який стоїть перед усіма нами. Це не питання моїх планів та амбіцій. Я абсолютно щаслива людина, у мене чудова сім'я, я ще стільки не побачив у житті, недочитав, недодивився, недослухав... Але сьогодні розумію, який складний шлях повинен пройти.
Мене не цікавить мільярд доларів, а іншого/іншу зі списку кандидатів у президенти цікавить і цікавив постійно
– Припустімо, я ваш потенційний виборець. Які в мене гарантії, що ви не перетворитеся на Ющенка-2? Віктор Андрійович теж багато правильних речей говорив, а зрештою виявився абсолютно безхребетним керівником, який наплодив довкола себе кумівство, корупцію та чвари.
– А чому ви порівнюєте мене з Ющенком?
– Тому що ви викликаєте людські довіру та симпатію, як і Ющенко 2004-го. Але в мене як виборця є травматичний досвід перебування Віктора Андрійовича на посаді президента, я не можу цього не враховувати.
– Мені 60 років, Тимошенко – 57, Бойку – 59, Порошенку – 52 роки. У такому віці люди не змінюються. Характер людини, життєві цінності та моральні принципи формуються, коли дитина лежить поперек ліжка, коли вздовж – уже пізно. Так моя мама говорить, і вона має рацію. Ми давно сформовані як особистості. І наші принципи, цінності, моральні стандарти перевірялися роками на ваших очах. Ось це гарантії, інших немає.
Я нещодавно зустрічався з двома великими підприємцями, які працюють набіло та готові фінансово підтримати мою передвиборчу кампанію. Вони інакше сформулювали ваше запитання: "Ми хочемо бачити президентом людину, яка не словами, а справами дасть країні перспективу. Для нас психологічний критерій простий: якщо на стіл покладуть мільярд доларів, президент Гриценко на цю спокусу не зреагує. Ви можете це гарантувати?" Я відповів: "100%". Мене не цікавить мільярд доларів, а іншого/іншу зі списку кандидатів у президенти цікавить і цікавив у житті постійно. І люди дорослі, повторюю, не змінюються.
– Останні соцопитування свідчать, що у вас більше ніж реальні шанси на перемогу. Водночас дуже значна кількість респондентів, майже кожен п'ятий, із вибором досі не визначилася. І тут, ближче до дня голосування, у виборця можуть переважити емоції. Наприклад, той самий Святослав Вакарчук, який публічно навіть не заявив про бажання йти у президенти, уже має президентський рейтинг. Підозрюю, якщо лідер "Океану Ельзи" офіційно оголосить про бажання балотуватися, виборець обере його за принципом: нехай краще молодий-недосвідчений, але до якого є довіра.
– Винесімо за дужки Славу Вакарчука з етичних міркувань, бо я давно його знаю, ми спілкуємося, ми із сім'єю з великим задоволенням сходили на його концерт 24 серпня в Києві. Згоден із вами, емоція – основний мотив голосування, причому в усьому світі. Під час голосування виборець на 70% керується емоцією і лише на 10% – розумом, вивчаючи й аналізуючи суть програми кандидата. Така психологія людини.
Пропоную говорити не про виборчі технології, а про усвідомлення, нехай емоційне, важливості цих виборів. Я всі ці роки постійно їжджу країною, зустрічаюся, спілкуюся та відчуваю людей. Які емоції їх тепер переповнюють? Жорстке відчуття несправедливості, приниження, безнадії, відчаю та страху перед майбутнім. Що далі від столиці, то відчутніше.
Я хочу, щоб люди зрозуміли: є можливість тут і тепер сконцентрувати мораль, мізки, кадровий ресурс, стратегічне бачення та політичну волю і командою змінити країну. Я хочу дати людям надію, упевненість, спокій і справедливість. Ось моє завдання з погляду твердої державної політики. Завдання складне, але його можна вирішити, потрібно вирішити, і ми його вирішимо.
Коли в людей з'являться внутрішні сили і потужна мотивація, коли кожен відчує, що зможе реалізувати власний потенціал в Україні – такому народу будь-які завдання до снаги. Але для цього держава повинна створити умови: не тиснути, не брехати, не говорити, що до цього було "по-новому", а тепер буде "абсолютно по-новому", або що був старий, а тепер буде "новий курс". Старі заїжджені мелодії, обман і фальш мають піти. Якщо це емоції – нехай буде так, але в моєму розумінні – це тверде переконання.
Щодо дискредитації мене працює два штаби, точніше, дві людини – Порошенко і Тимошенко, а Коломойський – лише інструмент
– Готуючись до зустрічі, зайшла на YouTube подивитися ваші останні виступи, але майже перед кожним роликом автоматично запускалася відеореклама з дуже агресивним і відвертим, вибачте, мочиловом кандидата Гриценка. У Facebook теж повно новостворених груп за принципом "уся правда про Гриценка"...
– ...можу розширити ваш перелік, не тільки YouTube і Facebook забивають брехнею про мене та мою сім'ю. Мені зателефонували знайомі, виявляється, в одному з великих торгово-розважальних центрів Києва, куди вони прийшли відпочити вихідного дня, на екранах потоком ішли дві реклами: "Нового курсу" Тимошенко й одразу мочилово мене. Людям навіть відпочити не дають спокійно.
– У роликах, які я бачила, у кадрі був ведучий і продюсер телеканала "1+1", який належить Ігорю Коломойському. Де ви так Ігорю Валерійовичу насолили?
– Це не Коломойський. Щодо дискредитації мене працює два штаби, точніше, дві людини – Порошенко і Тимошенко, а Коломойський – лише інструмент. Він симпатизує Юлії Володимирівні Тимошенко, про що відкрито сказав.
– Чому Коломойський погодився бути "інструментом"?
– Це ви в нього запитайте. Мені важко сказати, я з ним не знайомий, ніколи не спілкувався, жодних справ із ним узагалі не мав.
– Може, Ігор Валерійович до вас гінців скеровував щодо промацування кандидата у президенти, а ви їх образили?
– Наталіє, ще раз: за інформаційною кампанією проти мене стоїть двоє людей – Порошенко П.О. та Тимошенко Ю.В.