Гордон: Я ненавиджу і Росію, і більшість росіян. І я маю на це право. Я ніколи не забуду, що вони зробили G

Брязкати зброєю у ХХІ столітті, бути мавпою з гранатою нікому не дозволено. Тому я думаю, що Росія приречена на розпад

– Дмитре, у нас глядачі, як ви добре знаєте як професіонал, дуже люблять бліц: короткі запитання – короткі відповіді. Ми завжди так починаємо: чотири короткі запитання. Можна?

– Звісно.

– Перше. Російський народ – раби?

– Безперечно.

– [Президент України Володимир] Зеленський піде на другий строк?

– Цього не знає ніхто, зокрема й Зеленський.

– Українська армія звільнить Білорусь?

– Думаю, ні. Не піде туди.

– [П'ятий президент України Петро] Порошенко сяде у в'язницю?

– Ні.

Скріншот: Утро февраля / YouTube

[...]

– Усі кажуть мені, росіяни, що "не здумай лізти у внутрішню політику в Україні". А я кажу: "Я ж не лізу, я просто поговорити..." А ми що, як от тинялися, так би мовити, по всьому світу, так і далі будемо тинятися. Просто дуже хочеться, щоб ці реформи нарешті сталися. Ви розумієте?

– Так, звісно, дуже хочеться, щоб якнайшвидше перемога сталася. Тому що буде перемога – будуть реформи. От сьогодні потрібна нам перемога. Перемога. До речі, перемога для нас, українців, – це не просто вихід на кордони 1991 року. Це ще не перемога. Це пів справи. Якщо розглядати перемогу, то в це поняття входить ціла низка моментів. Це не лише вихід української армії на кордони 1991 року й повернення всіх незаконно окупованих територій, включно з Кримом і Донбасом. Це демілітаризація, денацифікація фашистської Росії. Це, безперечно, створення демілітаризованої зони між Росією та Україною. Це, безперечно, моральна відповідальність кожного росіянина, історична, колективна відповідальність за розв'язану бійню в Україні. Це, безперечно, покаяння Росії. Це, безперечно, репарації за завдану шкоду Україні. І, кажучи про репарації, я б говорив не лише про виплату грошей за пошкоджену інфраструктуру, але я б на користь кожного загиблого українця з держави Росія стягнув би $1 млн або $2 млн. На користь кожного загиблого українця – його сім'ї.

В ідеалі, звісно, для мене – розпад Росії. Тому що ця країна не має права на життя. Це імперія, якої не відбулося, це країна-фейк, це країна-ганьба, це країна-вигнанець, це країна, яка безнадійно відстала в усьому: у технологіях, у людському якомусь ключі, ви знаєте, у культурі – в усьому, за що не візьмися, вона відстала від цивілізованого світу. І брязкати зброєю у ХХІ столітті, бути мавпою з гранатою нікому не дозволено. Тому я думаю, що Росія приречена на розпад. І я буду радий, якщо це станеться.

– Ну давайте тоді, оскільки ви сказали, що в Росії зовсім усе погано, я скажу, що в Росії добре. Принаймні про компанію "Яндекс". І, коли я виїжджав, рівно за день до мого від'їзду з Росії, 6 березня минулого року, – я в центрі міста бачив, так би мовити, маленькі роботи – доставники піци, їжі, сього-того. Я знаю, що засновник "Яндекса" – в Ізраїлі. І що не факт, що "Яндекс" виживе всередині Росії, але поки є. І ось ці талановиті люди, підприємці російські... Я дозволю й себе віднести теж, так би мовити, не до найгіршої частини Росії. Все ж таки коли ви кажете, що тотальна помста, тотальна зачистка, то ви ніби й мене відносите до тих, хто підлягає зачистці й тотальній помсті.

– Вибачте. Це не мої слова: "тотальна помста" й "тотальна зачистка". Я їх узагалі не вимовляв.

– Ви сказали "кожен росіянин має  чи то заплатити, чи то відповісти". От просто можемо плівку відмотати.

– Я повторю, що я сказав. Я сказав, що росіяни як народ: це означає, кожен росіянин – мають колективну, історичну, моральну відповідальність за жахливий геноцид проти українців та України і злочини проти українського народу. Колективна, історична, моральна відповідальність.

Вона схожа на відповідальність німців. Ви знаєте, я не належу до тих, хто каже, що всі росіяни погані. Ні, я не належу. Я ніколи не назву народ поганим. Жодний народ я ніколи не назву поганим.

Але за аналогією з фашистською Німеччиною... Адже більшість німців була за Гітлера. Так, культурна нація, країна [літератора Йоганна Вольфганга фон] Гете, [поета і філософа Фрідріха] Шиллера, [композитора Йоганна Себастьяна] Баха тощо, [філософа Фрідріха] Ніцше... Здавалося б. Ні. Майже поголовно німці були за Гітлера. Вони мовчали, коли Адольф Гітлер убивав 6 млн євреїв, спалював у печах. Вони мовчали, коли Гітлер влаштовував страшні злочини на території різних країн. Мовчали. Їм це подобалося. Тому німці дістали колективну, історичну, моральну відповідальність. Німці дістали її і мають досі. І фінансову зокрема.

Я вам скажу на прикладі своїх батьків. Мої батьки від Німеччини отримали як діти війни, здається, по €3 тис. свого часу. Це і називають "колективною відповідальністю". А чому? Тому що і тата, і маму разом з їхніми батьками неповними сім'ями евакуювали під час війни. Тато із сім'єю жив в Алма-Аті, мама із сім'єю – в Уфі. Маминого тата, який був заступником голови київської міської ради народних депутатів, повісили німецькі фашисти в Києві, коли вони сюди прийшли. Тому це і має назву "колективна, моральна, історична відповідальність народу".

Чому росіяни мовчать сьогодні? Страшно. Припускаю. Садять за те, що не згодні. Але ж вони терпіли це опудало при владі 20 із лишком років. Вони ж не вийшли масово на протести, коли ще можна було виходити, коли Росія вторглася в Україну. Це свідчить про те, що кількість покидьків серед російського народу зашкалює. Водночас я ніколи, повторюю, не скажу, що російський народ поганий. Тому що поки є [Лія] Ахеджакова й такі люди, як [Андрій] Макаревич, припустімо, [Борис] Гребенщиков, [Максим] Галкін, [Анатолій] Білий, [Артур] Смольянінов... Можна перераховувати довго. Поки є ці люди, не можна про народ таке говорити.

– Ох, Дмитре, тяжко мені було вас слухати. Ви знаєте, ви перший українець, який жорстко мене відчитав, відшмагав. І я от...

– Ні, ні, у жодному разі я вас не відшмагав.

– Дмитре, я вам скажу свої враження. Коли ви кажете "ви терпіли 20 років Путіна"... Ну я ж теж його терпів 20 років. І тому я вам говорю своє відчуття. От абсолютно ви, так би мовити, суворий і справедливий суддя, який ухвалив мені обвинувальний висновок. І далі я маю право на якесь слово. Ні, я просто говорю свої враження: що я вперше зіткнувся з таким і мені нічим, у принципі, заперечувати. От що я можу сказати на це?

– Ви знаєте, сьогодні, коли на Бєлгород летять бомби й ракети і коли люди в паніці: бєлгородці, шебекінці – сидять у бомбосховищах і плачуть, і кричать, вони не ставили ж собі запитання: "А що відчувають українці?" Вони кайфували: "Тисни їх, правильно. Фашисти українські. Тисни їх". Вони поголовно майже раділи. Ви це знаєте. Це домінантний погляд.

– Я знаю, що не поголовно. Моя оцінка: від сили 10% раділи.

– Майже поголовно. Це майже домінантний погляд у суспільстві. А тепер вони кажуть: "А нас за що? Ну вони – фашисти. Зрозуміло. А нас чого бомблять?" Знаєте, подивіться, будь ласка... От моя дружина Олеся Бацман узяла інтерв'ю в дівчинки, 18-річної Марії Вдовиченко, – яка...

– Я дивився.

–...яка жила в Маріуполі. Це приголомшливе інтерв'ю, це величезний журналістський успіх. Ми з вами можемо це оцінити. Це голос часу. Я впевнений, що це інтерв'ю і Марію Вдовиченко залучать на майбутньому трибуналі над нацистськими злочинцями: Путіним і всією цією бандою. Ви розумієте, мовчить Росія.

Прийшли сюди ще 2014 року, забрали територію, знущалися з людей і далі знущаються. І як! Варварськи, як нелюди, у ХХІ столітті... Та що це таке? Слухайте, три тривоги за ніч. Люди ж не сплять, діти бояться. Сьогодні вночі летить 10 "Іскандерів" гіперзвукових, і невідомо, де вони приземляться. І діти гинуть, які не добігли до бомбосховища. І падають уламки на поліклініки, на багатоквартирні будинки... Що це таке?

Як вони могли розстрілювати в перші ж дні війни Харків із С-300: просто житлові квартали Харкова? Собаки, ви ж казали "ми йдемо звільняти росіян від нацистів". Так багато жителів Харкова – росіяни за національністю і розмовляють російською. Так ви по росіянах били, по житлових будинках "Градами", ракетами, по багатоповерхівках у ХХІ столітті... І ніхто нічого. Практично ніхто нічого. Тому в мене до російського народу...

– У мене просто відчуття, що це я бомбив, що це я підтримував Путіна, що, так би мовити, "де я був вісім років".

– У мене до російського народу великі претензії, великі запитання. Я вважаю, що велична російська культура в особі ефіопа [Олександра] Пушкіна, шотландця [Михайла] Лермонтова, поляка [Федора] Достоєвського, українця [Миколи] Гоголя і росіянина [Михайла] Салтикова-Щедріна – вона не спрацювала.

– Та облиште, [Лев] Толстой був росіянином і він був проти Першої світової війни. І його не друкували. Лише в Лондоні видали.

– Ні, ні, я про інше кажу. Я кажу про те, що ця культура не спрацювала на російське суспільство. На російське суспільство спрацювали єврей [Володимир] Соловйов, вірменка [Маргарита] Симоньян і росіянка [Ольга] Скабєєва. Ось ці троє спрацювали краще, ніж Пушкін, Лермонтов і Достоєвський разом узяті. Виявилося, що суспільство розлюднене. Виявилося, що росіяни здатні аплодувати вбивствам, бомбардуванням, зґвалтуванням, злочинам. Що це таке?

Київська область... Слухайте, тут багато заможних людей живе. Коли ці зомбі приходили сюди, вони були вражені, як живуть люди тут. Як це так? У Бучі, в Ірпені сотні людей виявляють зі зв'язаними ззаду руками зі слідами тортур, зґвалтувань, мучення. Зв'язані, застрелені в голову... Та що це таке у ХХІ столітті? І ви хочете, щоб я добре ставився до Росії й до росіян? Ні, я дуже погано до них ставлюся. Я вам скажу більше. Я ненавиджу і Росію, і більшість росіян. І в мене є на це право. Вони породили цю ненависть. І я ніколи не забуду, що вони зробили для мене і для моєї країни.

Путін – не жилець. Якщо Україна зараз проведе – або трохи пізніше – блискучий наступ і відвоює свої території

– Ой, Дмитре, ну в мене єдиний вихід тоді: це переходити на мову таку, знаєте, реальної, конкретної політики. Для того, щоб ваші сподівання про те, щоб Росія відповіла, щоб вони реалізувалися, – для цього вам потрібно, щоб у Росії прийшов до влади відповідальний режим. Відповідальний – це той, який абсолютно прозахідно орієнтований, це той, який кається перед усім світом, просить вибачення в кожної сім'ї української, який виплачує ці репарації. А для того, щоб виплачувати ці репарації і компенсації, треба Росією добре керувати. Для цього треба, щоб російські мільярдери не роздерибанювали гроші, не розтягували по кишенях, роздаючи дорогою хабарі російським чиновникам, а щоб Росія стала нормальною країною. Для того, щоб у Росії знайшовся цей Ататюрк і щоб у цього Ататюрка в Росії ще виникло вікно можливостей, щоб усе це зробити. І мені здається, що коли ви, так би мовити, ось так говорите... Ви ж відповіли на запитання? Російський народ – раб? Ви відповіли "так". І мені здається, це зменшує шанси на те, щоб до влади в Росії прийшли люди, які зроблять Росію нормальною країною, а Україна отримає компенсації у всьому, у всьому. І моральне, наскільки це можливо, і матеріальне, і зрештою загроза зі сходу зникне.

– Глібе, я впевнений, що, будучи інтелектуалом, ви чудово знаєте історію. А хто знає історію – той щаслива людина, бо вона може проєціювати майбутнє, виходячи з відомого їй минулого. Для того, щоб розуміти, що станеться з фашистською Росією в майбутньому, звернемося до історії фашистської Німеччини. Це дуже схожі режими.

Послухайте, фашистська Німеччина вбила десятки мільйонів людей ні за що, ні про що. Євреїв убивали лише тому, що вони були євреями. 6 млн людей загнали в рови, в яри, у канави, у газові печі – й убивали, і поставили вбивство на конвеєр. І вбивали маленьких дівчаток, і маленьких хлопчиків, і беззубих бабусь, і старих, які ледве дихали. Убивали всіх підряд лише за те, що вони були євреями. І дійшли до цифри 6 млн. Це я вам кажу як корінний киянин, який добре знає історію, а також знає історію Бабиного Яру в Києві.

І що було далі? Далі шизофренік Гітлер наклав на себе руки – ми це знаємо. Допомогли йому чи він сам сподобився – це друге питання. Але від долі не втечеш. У нього це було написано: доля була така. Він не міг далі тягти. Тому Гітлера не стало – прийшов інший уряд, прийшов Конрад Аденауер. Потім ще хтось, а потім Віллі Брандт. І ось Віллі Брандт у 1972 році схилив коліна і попросив вибачення від імені німців у євреїв за злочини гітлерівської Німеччини. І закінчилося – знаєте чим?

1988 року, у розпал перебудови в Радянському Союзі, тисячі радянських євреїв поїхали на постійне місце проживання до Німеччини. Незбагненно! Для мене – так точно. 1945 рік – одна точка реперна, 1988-й – друга. Минуло лише 43 роки, і євреї, яких знищували мільйонами, поїхали жити до Німеччини, яка їх знищувала руками своїх катів-нацистів. Щасливо там живуть, суспільство до них дуже толерантне. Тому що його перевиховали, тому що йому втовкмачували в голови всі ці роки, що Гітлер – злочинець, що Німеччина жила за злочинними законами і більшість німців були злочинцями. І це почуття сорому: пекучого сорому – і почуття покаяння – воно взяло гору в нових поколінь німців. Фашизм – для них це страшно.

Що відбудеться в Росії? Ми з вами розуміємо, звичайно ж...

– Росію ніхто не окупує, Дмитре. Ніхто не окупує. І пункт перший ваших зобов'язань перед Заходом – це не окупувати Росії.

– Хвилинку, хвилинку. Що станеться з Росією? Ми з вами напевно – ну, я так точно – розуміємо, що Путін – не жилець. Якщо Україна зараз проведе – або трохи пізніше – блискучий наступ і відвоює свої території... Ви ж бачите, що вже стосовно Путіна в Росії піднімається. Ми бачимо низку моментів, які нам опосередковано свідчать про це.

Тому що коли на телеканалі федеральному НТВ, на якому ви колись працювали, у програмі в [Андрія] Норкіна, пропагандиста російського, сидить [політик] Борис Надєждін і спокійно говорить, що "нам треба обрати нового президента, бо із цим ми в Європу не увійдемо й узагалі справи кепські"... І з ним усе нормально: з Надєждіним. Ніхто його не побив, не вбив, не притягнув за статтею. Це свідчить про те, що йому дали завдання так говорити. Він не божевільний. За це статтю дають й у в'язницю садять.

– Він не божевільний. Він розуміє, що вже можна. Він трошечки дозволив собі, на 5%, більше.

– Він дозволив собі те, що йому дали дозволити. Йому це дали дозволити. Далі. Коли воєнний злочинець Пригожин називає Путіна старим мудаком або дідусем-мудаком, це теж свідчить про те, що йому дали дозволити це сказати.

– Ніхто йому такого не міг дозволяти! Він дозволяє собі на 20% більше.

– Давайте я вам тоді скажу. Росією керує хто? Знаєте? Росією керує Федеральна служба безпеки. Федеральна служба безпеки, як будь-яка розвідка, завжди... Ви ж напевно знаєте, що Комітет державної безпеки... Мені про це казав Михайло Горбачов і багато інших відповідальних товаришів. Із 1989 року, коли КДБ прорахував розвал Радянського Союзу, розпочалося організоване виведення грошей партії й золота партії за кордон. Його здійснювали так. Створювали спільні або приватні підприємства на громадян інших країн, які були агентурою Радянського Союзу, або на наших агентів, які були у спільних підприємствах із тими агентами, які жили там, у цих країнах – у Німеччині, США, де завгодно, – і під таке діло виводили партійні, комсомольські гроші.

Потім Кручина Микола Юхимович – бах! – із вікна. Пам'ятаєте? 1991 року після перемоги ДКНС, керівник справами ЦК КПРС. І за ним ще семеро людей. Усі з вікон стрибанули, тому що занадто багато знали, куди і що виводили. Потім з'явилося цих багато мільярдерів у Росії так.

Мені Віктор Степанович Черномирдін якось сказав... Ми з ним дружили. І він каже: "Та які вони мільярдери? Їм гроші дали потримати в руках, а деякі багато в голову про себе забрали і подумали, що це їхні гроші". Їм дав потримати КДБ, бо КДБ зрозумів: справа кепська, йде до кінця Радянського Союзу. Отже, треба рятувати і примножувати бабки. І треба шукати варіанти заміни Горбачова й того, хто буде далі. Так з'явився той самий Жириновський. Це був продукт КДБ СРСР, який з'явився як альтернатива чинній владі.

Точно так само з'явився [засновник ПВК "Вагнер" Євген] Пригожин – із надр ФСБ. Чому він так легко говорить усе? Чому він такі гастролі дає? ФСБ дозволяє. Він – їхня людина. Це має назву "запасний варіант". Він може спрацювати, може не спрацювати. Там у них ще запасних варіантів вистачає, щоб ви не сумнівалися.

Але до чого я кажу? Під Путіним уже почало щось хитатися. І вже прості росіяни це можуть зрозуміти. І якщо незабаром ми побачимо українську армію на просторах Криму, по нього прийдуть свої ж. Але я не відкидаю, що по нього прийдуть і не свої, а чужі. Я не відкидаю.

Дивіться, безпілотник уже розірвався за 10 км від місця, де він живе і працює. І бункер уже будують посилений. Тому що Бог не Тимошка – бачить трошки. Тому що я бачу? Путін – не жилець, безумовно.

Будь-хто інший, хто прийде замість Путіна в Росії, – він не буде одержимим маніакальним прагненням покарати Україну, як буває у мужичків-курдуплів, які хочуть мати статеві стосунки із жінкою, а вона їм не дає, і вони скаженіють, як собаки, і знущаються із цієї жінки. Великодушності ж немає. Комплекси, комплекси. От. Тому прийде людина: будь-яка, – яка не буде одержима маніакальним бажанням покарати Україну. Раз. У якої не буде в голові вавки у вигляді "русского мира" тощо. Прийдуть нормальні люди, які захочуть лише одного: грошей.

– Грошей вони захочуть.

– Правильно. Або зберегти награбоване і примножити, або заробити. Тож будь-хто, хто прийде замість Путіна, скаже Заходу: "Хлопці, ви скажіть, чо треба. Я ж не цей козел. Я хочу нормально жити, слухайте. Чо треба? Піти треба звідти? Та нафіг воно мені треба? Зараз підемо".

І будь-який Пригожин звернеться до росіян через федеральні канали: не відкидаю, що через того ж Соловйова, який скаже: "Мене змушували всі ці роки з-під палиці, казали: "Давай, неси на Україну всяку нісенітницю". А я ж не хотів Я ж нормальний, я ж прозахідний. У мене вілли на озері Комо були. У мене ж коханка – американка й діти народжені в Америці, громадяни США. Я ж нормальний, я свій. Ви чого? Це мене змушували сатаністи ці. І я проти ЛГБТ нічого не маю, й узагалі я нормальний".

Тому в будь-якій програмі Соловйова – а може, іншого – вийде Пригожин і скаже: "Російські люди, вас роками обманювали, з вас знущалися Путін і його кліка, [міністр оборони Сергій] Шойгу, [глава Генштабу Валерій] Герасимов і всі накрали грошей – вони всі доларові мільярдери. Ми це зараз установили. Ми все знаємо: як вони обікрали російський народ. А ви живете в будинках з пічним опаленням, без газу, без туалету. У вас туалети на вулиці, а вони шикують, жирують! Ми їх знесли. Ми починаємо нове життя. І ви будете багатими. А для цього потрібно зовсім трохи: вийти з України, віддати все Україні назад, із нас знімуть санкції – і ми багато заживемо". І російські люди скажуть: "Класно говорить. Точно. Як це ми раніше не здогадувалися?" Ось як буде. Це приблизний сценарій.

Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com

– Дмитре, я, загалом, такий самий оптиміст. І ми сходимося в усьому, окрім того, що...

– Я не оптиміст, ні. Я реаліст.

– Ну от мені здається, що ви трохи більший оптиміст, ніж реаліст, а я ось трохи ближче. Я б сказав, що ці кадебешники не можуть зробити те, що ви їм радите і що їм радить здоровий глузд. Однаково це політбюро, ці бортникови, наришкіни, усі ці обличчя, які ми зараз бачимо... Навіть той же [глава уряду РФ Михайло] Мішустін – він буде викручуватися, виляти, крутити, він ніби не дратуватиме російський народ, бо щойно втовкмачували народу, що всі українці погані, а тепер треба в українців вибачення просити. І російський народ скаже: "Що, кланятися?" – "Так, кланятися за те, що ракети пускали, дітей убивали". – "Ні, кланятися ми не будемо".

– Глібе, знову відсилаю вас до історії. Йосип Сталін при владі, розстрілюють людей мільйонами, репресують мільйонами, табори... Ми ж знаємо цю історію. Я її знаю досконало. Історію 1937–1939 років, а потім 1949–1952 років. Досконало знаю. Із документами в архівах вивчав. Окрім того, мені розповідала безліч людей. І ого яких людей.

Ну Микита Хрущов... Але це ж одна команда. Хрущов стояв по горло у крові, тому що в них же кругова порука була. Мені Михайло Сергійович Горбачов покійний колись каже: "Ти знаєш, я коли прийшов, мені принесли протоколи засідань Політбюро. Сталін усіх їх в'язав круговою порукою". Кожен із них...

Їм списки з областей. Мені Михайло Сергійович розповідав. Їм списки з областей: така-то область рахує: "За 1-ю категорією"... Здається, "1-ша категорія" мала назву чи "категорія А", не пам'ятаю... "Треба репресувати стільки людей. За 2-ю – стільки-то". Що таке "1-ша категорія"? "Розстріляти". Друга – табори. Точніше, перепрошую, їм зверху спускали ці списки, а вони з областей писали: "Мало, мало. Ми вважаємо, у нас ворогів більше. Ми хочемо більше". І от... Треба репресувати, скажімо, Зінов'єва, Каменєва, там, Бухаріна, Радека тощо. Обговорення на Політбюро. Сталін каже: "Пишіть, що хто думає". І першим, там, Молотов пише: "Розстріляти". Хрущов: "Розстріляти". Особливо лютував, як мені Горбачов казав, Каганович. Він завжди: "як скажених собак", "як шолудивих псів"... Він такий був. У нього брата рідного розстріляли, і він дуже доводив свою лояльність у такий спосіб. І наприкінці Сталін червоним олівцем: "І. Ст." Такий підпис. Я бачив його підпис. Ставив підпис. От і все. І Хрущов – один із них. Убивця. І Берія – вбивця, звісно. Але...

Сталін помирає. Вони йому допомогли, звісно, померти. І Хрущов, Булганін, Маленков, а також Молотов, Мікоян – старі товариші, яких Сталін уже назвав фактично агентами британської розвідки, – вони розуміють, що зараз Берія прибере все до рук – і їм кранти. Тому вони вбивають Берію.

– Берія був реформатором. І вони грохнули Берію саме тому, що він був ефективним менеджером і міг робити реформи. А ця сіра маса... Хрущов міг лише кукурудзу садити.

– Перепрошую.

– 1962 року він розстрілював у Новочеркаську, тому що вони заборонили мати народу у присадибному господарстві, там, корову. Жерти не було чого російському народу.

– Берія був, безперечно, ефективний менеджер. Тому що так побудувати систему таборів і так побудувати атомний проєкт... Мені академік Капіца казав "атОмний проєкт", тому що академіки й фізики називали цей проєкт "атОмним". Так побудувати атомний проєкт – це треба було бути, звісно, ефективним менеджером. Він був, безумовно, головатим чоловіком, Берія. Але він був украй небезпечним для них, тому що завдяки своєму ефективному менеджменту вони були наступними жертвами. І вони його вбили.

А потім Хрущов, який по горло у крові, разом із Ворошиловим по горло у крові, з Мікояном, Маленковим тощо – вони оголошують про те, що культ особи, виявляється, був, і Сталін – злочинець. І розвінчують культ особи Сталіна. І очолюють боротьбу зі Сталіним. Так само буде в Росії. Проєціюйте. Буде точно так само.

Ви подивіться на американські ядерні авіаносці. Ну це ж витвори техніки, дива техніки. А в Росії жодного немає. У Росії взагалі ні хріна немає. Самі понти

– Але нічого ж не зміниться. Якщо точно так само буде в Росії, то, виходить, у Росії буде така сама корупція, така сама неефективна система державного управління, таке саме знущання з російського народу. І, загалом, комуністична пропаганда, що за Сталіна була, що за Хрущова: трохи м'якіше, але мало не влаштував Карибську кризу. От знаєте, вам, Україні, не потрібна така от Росія, яка відрізнятиметься від нинішньої путінської так само, як Хрущов від Сталіна. Та хрін від редьки не солодший для вас.

– Глібе, я вам щось розумне скажу. У Росії добре не буде. Неможливо. І я поясню чому. Неможливо у країні, яка десятиліттями вбивала своїх найкращих дітей – а кого не вбивала, того висилала, а кого не висилала, ті виїжджали самі, – неможливо за такого геноциду власного народу, який у підсумку дістав негативну селекцію, – неможливо у країні негативної селекції, яка перемогла, щось побудувати. Нам Росія взагалі нахрін не потрібна. Я б її взагалі не бачив, не чув, бо це звіринець. Це не країна – це чортзна-що. І ми цим від вас відрізняємося: від Росії.

Але я впевнений, що завдяки блоку НАТО ми збудуємо ефективну оборону. Я впевнений, що в Росії заберуть ядерну зброю, щоб не розмахувала марно. Я впевнений, що Росію демілітаризують. Упевнений. Просто впевнений. І так їй і треба, бо вона відстала, нетехнологічна, нетехнократична країна. Ну, відстала. Ви подивіться на американські ядерні авіаносці. Ну, це ж витвори техніки, дива техніки. А в Росії жодного немає. У Росії взагалі ні хріна немає. Самі понти. Тому що все це блеф, потьомкінське село. Вони крали у свого народу й розповідали, що "ми найсильніші, ми друга армія світу".

Ми бачили вже їхню "другу армію світу". Вони й зараз виділилися. Вони кажуть: "Наші "Кинджали" гіперзвукові, наші "Іскандери"... Ну що, потрясти вам нашими "Іскандерами"?" Ну, потрясли. Цієї ночі 10 "Іскандерів" – 10 збила американська система Patriot. Король голий і стоїть на глиняних ногах, які вже підкошуються.

– Я теж вважаю, що його не має бути. Але тільки я вважаю, що його не зможуть забрати і не забиратимуть. Тому що Німеччину окупували країни-переможниці. Ось що найголовніше. Ви розповідали про Німеччину, але не сказали простого факту: окупували, дали американські закони. І те саме сталося з Японією: окупували, вивели повністю війська, японські – роззброїли, запровадили американську конституцію й американські закони. І ось тут почалося процвітання. Та не буде такого в Росії, на жаль.

– У Росії не буде. Я вам ще раз кажу: Росії не буде. Її вже немає. Незважаючи на те, що на картах ще намальовано Росію, її немає. Ну, ви ж згодні зі мною: цієї країни вже немає. А самі росіяни і ті, кого вони обрали...

– Та ось є. Ця країна і стріляє у вас. Сьогодні в Києві діти загинули. Це Росія стріляє. Є.

– Так, так, це стріляє Росія, якої немає.

З кожною випущеною ракетою по наших домівках і по наших дітях градус ненависті наростає

– Ой, Дмитре... Так, сувора розмова. Я не очікував, що я буду в ролі так би мовити людини, яка відповідає за всю Росію.

– Глібе, я завжди говорю чесно, завжди говорю те, що думаю. Я можу помилятися, ви зі мною можете не погоджуватися. Я демократ, я визнаю право на іншу думку. Але це моя думка. Я впевнений у ній. Я вільна, незалежна людина. Мені ніхто не платить грошей за боротьбу проти російської держави. А я борюся проти цієї фашистської, нацистської держави. І вона це добре розуміє. Тому що я фактично один із головних ворогів Росії. Я вам хочу сказати, що я єдиний українець – я з гордістю про це говорю – єдиний українець, який за всі майже 32 роки української незалежності дістав небувалий комплекс заходів від Росії: три кримінальні справи, занесення до реєстру [терористів].

– Статус іноземного агента Я дивився ваш ролик у YouTube: як ви відповідали "Первому каналу", де вас...

– Я хочу про це сказати. Це дуже важливо для мене. Занесення до реєстру терористів і екстремістів. Мене назвали "іноагентом" у Росії. Мене заочно заарештував у Москві Басманний суд. І мене оголосили в розшук. Жоден громадянин України такого букета від Росії не мав. Я єдиний. Я говорю про це з гордістю. І гордість моя ще – знаєте, на чому ґрунтується? І в Росії це також добре знають, до речі. Я не танцюю ні під чию дудку, у мене завжди на все свій погляд, мені ніхто не платить грошей. Я просто люблю свою країну. Не пафосно, не показно, а от люблю місце, де я народився і виріс, де живуть мої друзі. І я не маю наміру віддавати свою любов на наругу цим фашистам.

– Градус ненависті наростає щодня в Україні до Росії?

– Я вам скажу, що з кожною випущеною ракетою по наших домівках і по наших дітях наростає градус ненависті. Ви знаєте, в Україні було багато людей, котрі щиро любили Росію, бо не розуміли її сутності. Я її сутність завжди розумів. Я ще 2004 року: у своїй знаменитій промові під час протистояння "Ющенко – Янукович" – сказав: "Геть від Росії! Швидше в інший бік". Це все є в YouTube. Але в нас мільйони людей в Україні щиро любили Росію, багато хто щиро любив Путіна, казали: "От би нам такого, от би нам жити в Росії, а не в Україні". Зараз таких людей залишилися, ну, тисячі, мабуть. Усі все зрозуміли. Коли на місто Харків, яке розмовляє російською, летять ні за що ні про що ракети російські, коли на місто Одесу, що розмовляє російською, прекрасну Одесу, летять ракети російські, ну про яку любов може йтися? Тільки про ненависть.

– Та ні, про жодну любов не йдеться. Я намагаюся, так би мовити, знайти силу, яка змінить Росію і котра якось нарешті після 400 років самодержавства згорне цей режим...

– Ця сила є: Збройні сили України на чолі із головнокомандувачем Валерієм Залужним. Ця сила відома.

– Ця сила не перейде через кордон. Через кордон перейшов "Російський добровольчий корпус". На жаль, цих хлопців замало.

– Їх буде дедалі більше. Ви що, думаєте, буде метою внаслідок усіх ПВК, яких більш ніж 40 уже організовано всередині Росії? Переділ власності. Завжди говоримо про головне. Головне що? Бабки. Буде боротьба за бабки. Який "русский мир"? Який Путін? Кому вони нахрін потрібні? Бабки. "Нацарювалися, нацарювалися – тепер дайте нам: ми теж хочемо". Ось вам будуть ПВК – розпочнеться громадянська війна. Тому що одні почнуть віджимати в інших. Вигадають гасла, під якими одні воюватимуть з іншими. Це країна вічної нестабільності, вічного перегною та вічного рабства, на жаль.

– Ну, на жаль. Я мушу, так би мовити, Дмитре, подякувати вам за цей ефір. Я здивований, наскільки у багатьох позиціях ми розійшлися, хоча, як кажуть, 90% ми збігаємось, а ці 10 –вони виявилися дуже твердими. І дякую вам за цей урок. Тому що я загалом сьогодні – так, дістав усі ці звинувачення в обличчя, і вперше це в моєму житті. І, загалом, я розумію, що так, винен. Дякую, Дмитре.

– Дякую вам.