Речник Повітряних сил ЗСУ Ігнат: У травні Patriot за п'ять хвилин збив п'ять російських бортів. Це була блискуча операція G

Минулого року за шість місяців росіяни запустили понад 1 тис. ракет і понад 1 тис. Shahed. 70–75% і того, і того було знищено

– Пане Юрію, доброго вечора.

– Доброго вечора. Вітаю, Дмитре.

– Ви знаєте, багато запитань до вас. І я буду запитувати лише те, що цікавить мене передусім. Тому що я твердо знаю: що цікавить мене, цікавить і багатомільйонну нашу аудиторію. Скажіть, будь ласка, оці тривоги повітряні, які майже щодня, причому здебільшого вночі, – це надовго чи це назавжди?

– Це до перемоги. Розумієте? Ворог ніколи, власне, не припинить того робити. Ви ж бачите: уночі 28 листопада... У нас Telegram-канал працює як офіційне джерело інформації: "Група Shahed туди, група туди, група переміщується в таку область, у таку..." Ми бачимо одну точку на радарі: це група, як правило. Але він летів один. Навіть один Shahed летить через усю Україну – і вже люди у тривозі, люди дивляться додатки, читають моніторингові канали і так далі. Бачте: застосовує небагато. От по Києву полетіло 75.

– Так.

– А взагалі стабільно зараз кілька тижнів – це 10–15 і кілька ракет: от, може, Х-59. Поки що ракет не використовують.

Тому тривоги... Бачте: мають вони ракети, мають вони Shahed, відкрили завод у себе. І, очевидно, будуть нарощувати. Окрім Shahed, є "Ланцети", є FPV-дрони. Зараз у них дуже волонтерський рух почав розвиватися, на жаль. Вони вчаться в нас, безумовно. І тисячами зараз дрони FPV – китайського, зрозуміло, виробництва – вони поставляють на фронт. Оце такі реалії. Тому ми маємо не відставати в цьому плані.

– Давайте скажемо так: скільки в росіян станом на зараз є дронів? Ми знаємо це?

– Важко сказати. Давайте про Shahed будемо говорити. Щодо Shahed – потужності виробництва там у них є свої. Вони дещо роблять на своїх заводах. Я не думаю, що повний цикл виробництва. Думаю, що все ж таки поставляють їх з Ірану, певні запчастини. Щось будуть виготовляти в себе. Але все ж таки з Ірану поставки будуть. Ви бачили, велика кількість застосована по Києву: рекордна кількість – 75. Очевидно, що була поставка з Ірану. У них повітряний маршрут Тегеран – Москва працює справно. Іл спостерігався за кілька днів до удару в повітряному просторі в Москві.

– Та вони і Каспієм, напевно, переправляють.

– Звичайно. Порти: Махачкала в Дагестані... Щоб баржа якась привезла ті Shahed... Це багато місця не займає.

– Тобто їх багато. Скільки – ми не знаємо?

– Якщо вони собі дозволяють запускати одразу 75 за добу, то очевидно, що вони мають перспективу, їх виробництво. Різні думки були, різні чутки, скільки вони можуть там на місяць робити. Хтось казав – "до тисячі". І отримувати. Це вкупі. Так? Ну, на жаль, немає підтверджень. Очевидно, вони не будуть афішувати. Але нам треба до цих ризиків готуватися. І готуватися до них дуже серйозно. Що, у принципі, роблять.

Ви бачили "Рамштайн", ви бачили готовність країн надавати. 20 країн створили нову коаліцію ППО, як то кажуть, після авіаційної. Потрібно побільше Gepard. Зрозуміло, що мобільні вогневі групи як вихід із ситуації сьогодні. Але в них радіус ураження з кулеметів – 1,5 км. Більше з кулеметів, у принципі, важко працювати. Тим паче вночі. Тим паче, якщо зараз будуть фарбувати їх і так далі – візуально менше їх видно. ПЗРК – так, трошки більша дальність. Ну, теж візуальна прив'язка – це непросто. Мобільним вогневим групам потрібно перебувати в потрібний час у потрібному місці, оперативно виїхати й бути на шляху дрона безпосередньо. Трошки далі – і дрон утече.

– Завод із виробництва дронів у Татарстані, який росіяни будували, – він уже добудований чи ні?

– Ну, точної інформації немає. Ми сподіваємося, що нам ГУР буде більш деталізовано давати, але те, що вони відкрили, уже показували, показували виробництво. Ми не особливо віримо російському пропагандистському конвеєру їхньому, але все ж таки вони демонструють зразки озброєння, і Shahed зокрема. Є відповідна інформація, що він таки працює. Ви бачите: Росія все показує. Навіть літак, там, випустили, Су-35 – і вони зразу демонструють, що "всьо для фронта, всьо для побєди". Таким чином впливають і на Захід, показуючи тим, що "з нами воювати немає жодного смислу. Жодні санкції не діють. Ми все одно будемо робити і ракети, і вертольоти, і Shahed, і все, що нам потрібно, і боєприпаси". Ми розуміємо, для чого це робиться: для того щоб посіяти якісь сумніви в тому, що Захід може дотиснути все ж таки разом з Україною Росію і поставити її на місце – там, де потрібно їй стояти.

– Чи можуть наші західні друзі й партнери довбанути по заводах дронів і в Ірані, і в Росії? Допомогти нам довбанути по них.

– Бачите: ви одразу поправилися. Але ж не забувайте, що є в нас певна домовленість із партнерами про те, що ми не будемо застосовувати західне озброєння по території Росії: ну, до 1991 року, розуміється. Про окуповані території не йдеться. Саме тому і Storm Shadow, і SCALP, і AGM-88 HARM, і JDAM – це те, що застосовує наша авіація. До радянської авіації адаптували ці західні зразки озброєння високоточної зброї. От ми їх застосовуємо і по Криму, і по окупованих територіях.

Далі ж мова йде про те, що ми маємо свої розвивати. Сьогодні вже є дуже амбітні заяви. Поки що вони такі, публічні, але без деталізації: що ми маємо дрони, що ми маємо дрони великої дальності, приблизно 1 ти.с км і так далі. Як то кажуть, клин клином вишибають. Нам потрібно збільшувати кількість ударних БПЛА. І все це туди, на Расєю, спрямовувати: по їхніх об'єктах критичної інфраструктури, по військових об'єктах. Законна ціль. Ми маємо вибивати їх так само, як їхні спроможності. І це будуть дрони українського виробництва. Жодних домовленостей із партнерами ми порушувати не будемо. Є на Заході, власне, побоювання щодо ескалації, щодо ядерного шантажу і так далі. Ну, на жаль, такі реалії: ми маємо виконувати зобов'язання, ми залежимо повністю від поставок західного озброєння і боєприпасів, особливо зенітних керованих ракет. Сьогодні наші мобільні вогневі групи й винищувачі виконують функцію додаткової протиповітряної оборони, тому що велика кількість, як їх називають, засобів повітряного нападу: ракет, дронів і так далі – ми тратимо на них великий боєкомплект зенітних керованих ракет. Найефективніша зброя – звичайно, NASAMS, IRIS і так далі. Але ж ми розуміємо, що навіть не в ціні справа, а в кількості, у дефіцитності цих ракет. Тому ми застосовуємо все більше й нарощуємо можливості мобільних вогневих груп шляхом оснащення їх тепловізійним обладнанням, оптикою нічною, прожекторами, лазерними указками для того, щоб вони могли більш ефективно працювати. І, як бачите, процент збиття доволі-таки серйозний. Особливо на Київщині. Направду кажучи, там була й велика щільність мобільних груп. Ну, били вони по Києву – і, очевидно, ті групи були грамотно розставлені керівництвом повітряного командування "Центр", які відпрацювали. Відзначив командувач Повітряних сил генерал-лейтенант Микола Олещук роботу саме "мобілок" усіх сил оборони, а не лише Повітряних сил. До 40% було знищено. Вдалося заощадити і зенітні керовані ракети, й інші засоби.

Очевидно, що ракет цього року від росіян буде менше, ніж минулого, а дронів – більше

– Ви знаєте, так красиво було в київському небі у травні, коли Patriot збивав російські ракети, "Кинджали" і "Калібри", – усе, що летіло на Київ, збивали. Зараз ми бачимо, що росіяни роблять ці нальоти лише дронами. Ракет немає. Чому?

– Вони є. Мабуть, вам відомо, що ГУР повідомляв: про 870 крайня була заява. Ми віримо нашій розвідці...

– Ні, у них вони є. Чому не летять на нас?

– Ну, не летять, тому що не так багато в них є їх. Я рахував по наших зведеннях і так далі, скільки ракет Росія випустила по Україні. От таке питання. Я кажу: "Слухайте, невдячне запитання. Ніхто вам не скаже так одразу". Тому що в усіх різні дані: американці кажуть одне, американська розвідка – інше, є ще Інститут вивчення війни. Ну, дані спірні, скажемо так. І так само в нас усередині, між нашими військовими інституціями, теж розбіжності. Чому так? Ракети різні, засоби ураження різні. Є крилаті, балістичні, С-300. Ми їх теж рахуємо. Х-59 рахуємо, "Онікси" рахуємо – чи як? Тому мова йде про тисячі ракет, які полетіли по нашій державі з початку повномасштабки.

Тому зараз говорити про ті 870, як кажуть, – це далекобійні й високоточні. Тут ГУР порахував і "Кинджал", і "Іскандер" обох типів – крилатий і балістичний. Так само "Калібр", Х-101, Х-55. Це те, що може долетіти аж до західних кордонів, б'є точно і так далі. Таким чином, минулого року – я порахував – було понад 1 тис. ракет запущено і понад 1 тис. Shahed за шість місяців опалювального сезону: з 11 вересня до 12 березня, рівно за пів року. 70–75% було знищено і ракет, і Shahed. Тобто великий показник.

У нас було ще багато радянських систем, було ще ракет до них більш-менш достатньо минулого року. Зараз уже цього менше, і все більше стає західних систем, нарощуються західні системи. А радянське озброєння вже важче десь діставати, особливо запчастини і ракети до них. Тому якщо говорити, що вони випустили понад 1 тис. ракет... Ну, плюс вони залишили ще як мінімум третину. Це я тільки крилаті рахував. Сьогодні всіх разом у них 900, скажімо так. Тому вони підійшли фактично до цифри вдвічі меншої, ніж було минулого року, – саме ракет. Ну, якщо вірити тим даним, які в нас сьогодні є. Тому притримують, тому вони в них зберігаються для якихось інших завдань, стратегічних їхніх задумів: як вони хочуть нам напакостити. От вони й чекають. Повірте, було б у них достатньо ракет – вони били б кожен день, допоки не завели б нас у блекаут. Цілей дуже багато, які вони хочуть уразити. Особливо у столиці.

Дуже багато нарікань, що, мовляв, "столиця захищена". Багатьом журналістам кажу: "Ну, чого ви, власне, чіпляєтеся до того, що обов'язково використає російська пропаганда? Скажуть: "От Київ собі прикрили, а решта – ви собі воюйте", – і так далі". Ну, абсолютно неправда. У нас західне озброєння стоїть і в інших регіонах. Але по Києву, вибачте... От дивіться, скільки прилітає. Куди більше всього б’ють, там і треба захищати. У Києві зосереджено багато об'єктів стратегічного значення, державного. Об'єктів інфраструктури критичної, оборонних підприємств. Ну, дуже багато ласих цілей для них. Усі державні інституції там знаходяться, банківська система... Ворог хоче це зробити і зсередини підірвати країну. І тому, власне, така велика кількість і дронів, і ракет летить туди. Тому мусимо захищати і столицю, й інші регіони. Ну, сподіваюся, нададуть нам більше засобів. Особливо хочеться більше засобів таких проти дронів, щоб ми могли їх ефективно знищувати. Тому що очевидно, що ракет буде менше. Я вже про це теж казав не раз. А дронів буде більше, ніж це було минулого року. Минулого року був такий паритет.

– Ракет буде менше, але на ракети чекаємо все одно.

– Ну, чекаємо, на жаль. У нас уся Україна, знаєте: "Ну коли вже почнеться? Швидше вже б відбути".

– Скучили за ними.

– Так. Знаєте, як до стоматолога: "Піду вже вирву той зуб". Те саме й тут. Треба людям зберігати холодний розум, як то кажуть, і не просто чекати, коли почнеться, а думати про себе, про своїх близьких, людей похилого віку: що робити в разі, коли почнеться, що робити, коли це, на жаль, десь може статися. Зібрати в купу тривожний чемоданчик, медикаменти, кошти, автомобіль і так далі, і надати першу допомогу. От ті речі люди повинні для себе з'ясувати. Енергетики роблять усе можливе, щоб захистити об'єкти. Називається "пасивна" й "активна" оборона. Ми збиваємо, а пасивна оборона – це захист об'єктів: габіони, сітки, відповідні перепони, щоб Shahed десь там застряг. Навіть дерева зупиняють Shahed, коли вони атакують. Такі випадки теж були.

– Що мені кажуть хлопці з ППО нашої? Кажуть: "Вони б'ють дешевими дронами". Скільки там? 10–20 тис. дронів коштує виробництво такого дрона Shahed?

– Ніхто не знає. Можливо, й більше. Можливо, й 50, а можливо, й більше.

– Десь так. А ми витрачаємо такі коштовні засоби для того, щоб їх збивати... Є така проблема?

– Ми вже цього, зрештою, торкнулися: що в нас навіть не в коштах... Ну, дивіться: якщо ракета, там, умовно, американська NASAMS – за пів мільйона доларів збиває, то це дорого. Правда? Я вже про Patriot навіть не хочу зараз згадувати. IRIS – теж дорога ракета. Ну, ми не рахуємо С-300, "Бук", тому що там залишкова вартість, ще радянські ракети і так далі. Ну, відповідно, нам надає Захід ці ракети. Зрозуміло, що є таке занепокоєння. Є якийсь бюджет, який можуть на Україну виділити і так далі. Військове керівництво, командувач Повітряних сил постійно доповідає головнокомандувачу, президенту й міністру оборони щодо того залишку ракет, який у нас сьогодні є: на скільки може їх вистачити, якщо буде інтенсивність атак і так далі. Це дуже серйозні речі, які на тому рівні розглядають. Я думаю, що на "Рамштайні" теж ці речі обговорюються. Не публічно, звичайно. Тому Україна отримує в тих чергових пакетах, про які ви бачите новини, – Україна отримує завжди допомогу. І там указується: "Додаткові ракети до..." Не будемо вже інформувати, скільки ми чого отримали.

І, відповідно, ті додаткові ракети потрібні нам для чого? Не додаткові, а взагалі великі ракети, ППО середнього і великого радіуса дії. Для стримування російської авіації. Чому ми залучаємо інші "мобілки", винищувачі й усе, що можна, – і засоби радіоелектронної боротьби, до речі? Тому що ППО Повітряних сил – її основне завдання – не допустити появи в нашому повітряному просторі російської авіації. Якщо тут прилетять літаки – ланка Ту-22М3 – і нічим буде їх дістати, як це було в Маріуполі... Я пам'ятаю, командувач теж давав інтерв'ю, і дійсно було видно ті хвилювання. Він розповідав, як на командному пункті управління всі дивилися: "От ми сидимо, управляємо бойовими діями – і нічого не можемо зробити". Уже Маріуполь окупований, фактично 120 км до лінії фронту. І вони бомбами вільного падіння по 500 кг, тонні бомби скидають – і зносять місто з лиця землі. Дуже важко було за цим спостерігати командувачу й усім, хто бачив систему "Віраж-планшет", як це відбувалося. Так було на Харківщині: на півночі, на Ізюмщині. От ворог це робив. Тому страшне – коли авіація появляється, і з ПЗРК її не дістанеш. Він буде летіти 6 тис. плюс – і все. І тільки засобами, які можуть його діставати. Тому засоби ППО – стримування авіації, відігнати їх якомога далі.

У травні Patriot за п'ять хвилин збив п'ять російських бортів. Це була блискуча операція

– Ну, Patriot відпрацював під Брянськом добряче. Такого ще ніхто не бачив.

– Так. Ми вже давайте не будемо в деталі цієї операції дуже заходити, тому що, дійсно, була блискуча операція. І ті хлопці, які приїхали з навчання, захистили тут уже Київщину... Не секрет, що він там знаходиться. І ворог повинен знати, що Patriot не тільки Київ захищає. Ворог дізнався. Вони були в шоці там два дні. Але все одно вже все розписали детально на їхніх пабліках і так далі: як це все відбулося. Дійсно, блискуча операція під керівництвом командувача Повітряних сил: знищено за п'ять хвилин там п'ять літаків було. І не тільки там, а й на Одещині в тому числі.

– Фантастика. П'ять хвилин...

– Так. Три гелікоптери і два літаки. Два гелікоптери забезпечували засобами, власне, РЕБ-перешкод. Вони забезпечували ударну групу цю РЕБ, а ударна група – Су-34, Су-35. Два чи чотири КАБ у них було. Невідомо. Ну і добре. Так, летіли з повітряного простору "Брянської Народної Республіки" – не на території Росії – вони летіли бомбити наші північні області. От, власне, і поплатилися за це. Ми захистили наших людей. І тут жодних до України не має бути питань. І на іншому напрямку теж коли Patriot відпрацював, ворог уже розуміє, що Patriot може і ще десь з'явитися.

Тому російські льотчики... Їхня задача – долетіти до лінії боєзіткнення на 50 км: не ближче, бо може бути там щось на кшталт Patriot чи навіть той самий наш С-300 – теж 75 км дальність. Тому вони 50 км летять, скидають КАБ – і вертаються. Тобто не входять у зону ураження. На жаль, це є проблема. Нічим їх дістати. Ну, КАБ летять. Це летить КАБ. Вони максимум зараз дві підвішують під крила. А коли вони зможуть залетіти у повітряний простір, про що ми перед цим говорили, то вони підвішують таких уже з 10 бомб. І будуть летіти точно. Тому, власне, Повітряні сили повинні забезпечити охорону повітряного простору над нашими територіями: захистити і міста, і війська. Ну, і російські льотчики, не долітаючи, там, 50 км до лінії боєзіткнення, піднімаються високо, скидають бомбу... А швидкість там велика: понад півтори тисячі. І вона вже за інерцією летить, використовуючи кінетичну енергію, із розправленими крилами, планує, знижується і швидкість, і висота польоту. І десь на глибину приблизно 20 км попадає оцей КАБ. Після цих подій російські льотчики вже думають: "А може, не варто підлітати так близько?" Це теж психологічний фактор. І ми вже навіть бачили, що ті бомбочки десь навіть на їхній території інколи падають. Тому це такий собі психологічний фактор.

Нам треба більше таких систем. Ви знаєте, що Франція SAMP-T нам надала. Поки що там не такі грандіозні результати, як у Patriot. Але ми сподіваємося, що французька сторона… Франція й Італія мають SAMP-T на озброєнні. Він має такі ж характеристики, як і Patriot. Власне, він може і по балістиці працювати, і по аеродинамічних цілях. Аеродинаміка – це понад 100: 150, кажуть, для Patriot і для них. Але 150 – це мають бути ідеальні умови, щоб він на такій величезній відстані спрацював. Ну, 100 плюс – це вже з головою достатньо. Ну, балістика – до 40. Тому нам треба більше цих систем. Вони зможуть захистити, по-перше, наші об'єкти атомної енергетики. Вони зможуть захистити стратегічні напрямки й великі міста-мільйонники від того, що ворог може запускати і ті самі "Іскандери", і ті самі "Кинджали". Швидко, мабуть, не буде, але дуже хочеться швидко. Ну, Німеччина третій уже дивізіон буде нам надавати. Як там писали: "Німеччина розгортає в Україні..." Ну, пишіть, що "надає". А розгортаємо ми. "Німеччина розгортає"... Солдати бундесверу ще у нас не воюють. Тому...

– На жаль.

Якби у нас стільки літаків було, скільки росіяни "знищили", ми б уже їх, напевно, перемогли. Полетіли б і всіх розбомбили

– На жаль, так. Коли починається тривога, зазвичай якась кількість людей сідає між стіночками, дуже мала кількість людей іде в укриття, а переважна більшість українців спокійно засинає і каже: "Тривога – то тривога. Нехай летять собі. Будемо спати". Що б ви порадили українцям під час тривоги?

– Я вже, зрештою, порадив щойно. Це дійсно, знати план дій – чіткий план дій. Дуже люблять американці це слово. "Дайте нам літаки, дайте нам ще щось", – а вони кажуть: "А у вас є план дій? Яка у вас дорожня карта?" Ну, от план дій... Треба знати, що ти будеш робити. Ти почуєш звук, ти почуєш якийсь один вибух, за ним може бути другий і так далі. Ти маєш знати, що робити. Ну, на своєму прикладі скажу. Припустімо, є сусіди...

– Ви йдете в укриття, вибачте?

– А я вже в укритті… (Сміється)… Ми зараз із вами говоримо, а за стіною Telegram-канал ведуть хлопці. От, власне, інколи йду, а інколи не йду, скажімо так. Тому що не завжди є можливість. Ну, ми люди військові. Хтось має, там... Ну, у нас тут укриття більш-менш.

Тому 12-й поверх, от сусід... Вона жінка військового. Спілкувалися, ми з ними товаришуємо, коли є можливість. То вона каже: "Я знаю: верхні поверхи – це небезпечно". Вона бере дітей – і спускається вниз принаймні. Якщо немає сховища десь поблизу, ховається десь у закутку, де є арочні якісь речі і так далі, де є менша ймовірність, що щось може статися. Кожен для себе робить певний висновок. Кожен розуміє, що це його життя і життя своїх рідних. Ну, як мінімум треба з верхніх поверхів, як то кажуть, і теорія "кількох стін": бажано великих і несучих. Ну, від Shahed точно врятує, скажімо так. Навіть від крилатої ракети. Панельний же будинок – це...

– Халепа.

– Це без шансів, мабуть, тому що він складається, як картковий будинок.

– Щодо літаків, власне: у нас ще радянських літаків залишилося багато?

– Наших? Ну, Росія їх уже знищила п’ять разів… (Cміється)… Вони плодяться в нас.

– Росія вже F-16 знищила 10 разів.

– Ну дивіться: тиждень часу в них сводка цього брехуна... Конашенкова...

– Так, так.

– У них зведення: 31 літак знищено російською ППО чи російськими літаками за сім днів. Ну звідки? Я кажу: "Якби в нас стільки літаків було, скільки ви знищили, ми б уже вас, напевно, перемогли. Полетіли б і всіх вас розбомбили".

Тому, звичайно, літаки є, вони працюють. І фактично щодня, коли дозволяють погодні умови, наші ударні групи завдають ударів по противнику. Зокрема ударів чим? Західним озброєнням. Наших бомб та ракет уже недостатньо. Тому що це все потрібно... По-перше, штурмовики використовують американські некеровані ракети Zuni. Су-24М застосовують Storm Shadow, SCALP. Хочеться німецькі TAURUS. Дуже хочеться. Але поки що на паузі. Ну, і винищувачі: це у нас HARM – протирадіолокаційні ракети, які по ППО працюють, – і JDAM. Це все працює. Вони розосереджені зараз на різних аеродромах. Тому що ворог, ви знаєте... Інколи показують відео, де уражений наш літак. Ми розуміємо, що це війна, таке може бути. На жаль, немає достатньо засобів, достатньо можливостей захистити аеродроми. Тому сьогодні авіація розосереджена, тобто, як то кажуть, ховається в різних точках, щоб ворог не виявив і не завдав удару. Тому що "Ланцет", Shahed – це таке. Це ще можна встигнути піднятися в повітря від цього, але коли летить "Іскандер", то ви розумієте, що мова йде про лічені хвилини. І ворог полює на нашу авіацію, тому що ті болючі удари, які були завдані й у Криму, і потоплення чергового російського корабля вслід за "Москвою", нехай навіть у порту, у доку сухому, але це мінус один носій "Калібрів". І це дуже їх бентежило. А, штаб Чорноморського флоту, склади у тому самому Криму й інші території, де було майстерно завдано ударів.

HARM – так, вони збивають деяку кількість. Тут ми теж не брешемо. Зараз ми говоримо, що західне озброєння теж не є таким універсальним. У Росії непогана ППО: вона може збивати, але ж не стільки, як вони пишуть. "Все цели уничтожены". А там – раз! – горить, і там у них горить. Ну, зрозуміло. І там вибухи серйозні. Тому наші льотчики застосовують його доволі-таки уміло: нові тактичні прийоми, на які ворог не чекає. І бомби JDAM – це не їхні КАБ. Вони беруть кількістю, вони пускають десятками. Ураження не завжди точне, але беруть масовістю. JDAM же летить – за словами наших пілотів, півтора метра радіус. Західна зброя значно краща, високоточна. А це і є гуманність ведення бойових дій: не страждають мирні мешканці.

– У них військових літаків ще багато?

– Ну, мова йде про тисячі літаків різного призначення. Є Іл-76 десятки: там, 50 бортів може бути і так далі. І серед тих Ілів є А-50 літаки. Теж у них, там, приблизно п'ять штук. Таких один знаєте, був знешкоджений звичайним квадрокоптером. Ну, далі це спеціальна авіація: Іл-22... Це все транспортна. Я так перераховую. А далі ми говоримо про стратегічну авіацію: Ту-22-М3, Ту-95, Ту-160. Так само Су-24, навіть МіГ-29 у них ще є у строю, Су-30, Су-27 навіть є, далі Су-34 і Су-35. Це, власне, основна авіація. А, Су-25 і штурмовики. А далі гелікоптери: Ка-52, Мі-24, Мі-28 та інші.

Ну, також якщо в загальному – бойових літаків десь півтори тисячі. Приблизно півтори тисячі для того, щоб... Ну, угруповання російське, яке атакує, – воно не таке велике, як півтори тисячі. Їм же треба всю Расєю захищати. Тому літаки, які використовуються для ударів по Україні, зосереджені на кількох десятках: 30–40 летовищ використовуються. І Білорусь, і Росія, і окуповані деякі території.

– Білорусь і досі використовується?

– Ну звичайно. У Білорусі використовуються летовища. Російська авіація там стоїть, несе бойове чергування, "защищает Союзное государство". Тому, власне, звідти спостерігаються деколи польоти. Рідше, але вони ще там стоять: російські якісь там літаки. Далі, ну, російська територія, зрозуміло. Там фактично в кожному місті є військовий аеродром. Ну і плюс Крим: приблизно п'ять летовищ там: той самий Бельбек, Феодосія, Саки... Отака кількість може бути. Літаків, які завдають ударів, приблизно 300. Вони, власне, на цих летовищах зосереджені.

– Скільки літаків F-16 Україні потрібно для повного щастя? От якщо б вам сказали: "Пане Юрію, кажіть: скільки треба?" – скільки б ви сказали?

– Я вже казав… (Сміється)… Я був на французькому каналі основному. Забув, як називається, якщо чесно. Там були генерали у студії. І теж так, власне: "То скільки вам треба?" Я кажу: "Десь із 200 приблизно багатоцільових літаків". Але потім у цій студії генерал каже: "Ну так правий той Ігнат. Ми у Франції маємо 220 літаків. Франція менша за Україну по території. Франція знаходиться всередині дружніх країн – членів НАТО і так далі, і так далі. І в нас літаки Rafale, одні з найкращих". Дійсно класні літаки, сучасні. У них ще й Mirage є нові й так далі. І каже: "А для України, яка більша за Францію, яка має і морські кордони, і таких сусідів, вибачте..." Я говорив 200 – це з урахуванням навчально-бойових. Тому що є літаки, які повинні бути... Ну, двомісні: спарки так звані, де інструктор летить, і льотчик, який має менше досвіду, вчиться у старшого, проходить певну програму підготовки, відновлення навичок і так далі. І тоді він отримує допуск до складніших завдань і виконання польотних завдань. От, власне, такі навчальні були літаки, їх приблизно 50. А основних – приблизно 150 літаків. Одного типу: це F-16, – а може бути і два типи літаків. Ну, як буде ухвалено рішення. Які будуть можливості, скажімо так. Рішення – це одне, а можливості – як вони дістануться – це друге. Тому такого типу, як F-16... Ну, F-16 – уже це доконаний факт. Приблизно півтора десятка. Це для повного щастя: для того, щоб ми в мирний час могли забезпечити охорону повітряного простору такої держави, як Україна: 603 тис. км&³2;. Це велика територія, і нам потрібні літаки, розосереджені на різних оперативних аеродромах. У нас теж їх десятки – звідки ми ведемо бойові дії. Там вони будуть нести бойове чергування. У системі протиповітряної оборони держави, бо літаки-винищувачі – це теж частина ППО. На це і зробив ставку Захід. Хоча зараз задумалися вже, проти балістики чим воювати. І вже нарощують, замовляють собі на майбутнє системі такі, як Patriot. От, власне, вчаться на українських подіях.

– Тобто потрібно 200 літаків F-16. А скільки нам зрештою дадуть? От яка домовленість є на сьогодні? Скільки нам дають?

– Ну, є певна домовленість із тими країнами. Була мова про 60 літаків для початку. Так? 60 із лишнім. Це три країни, які зараз переходять на літаки F-35.

– Нідерланди, Бельгія?

– Так, Бельгія, Нідерланди і... Ану нагадайте третю. Я вже забув.

– Данія, здається.

– Данія. Ну звичайно, Данія: там, де зараз проходять підготовку наші пілоти й уже літають на тих "ефках" у Данії.

– Тобто 60 літаків F-16 дають ці три країни?

– Ну, поки що така цифра була озвучена. Дуже різні цифри завжди, але поки що готовність, власне, до передачі є така. Тут інші нюанси є дуже важливі: щоб ті літаки не стали для українців якимись марними очікуваннями. Тому що "от ми їх отримали – і перемогли Росію". Ми розуміємо, що F-16 є різні. F-16 випускалися з 1978 року, якщо я не помиляюся. Їх створено, збудовано 4600. Мають понад 20 країн у світі на озброєнні. І там різні модифікації. Чи зможе рання модифікація – блок, скажімо, 10-й чи якийсь 15-й – воювати із Су-35, який зроблений фактично із претензією на п'яте покоління, як вони там розказують. Ну, власне... Але нам потрібні ті модифікації літаків, які б змогли конкурувати в небі з російськими "сушками" новими по своїх тактико-технічних характеристиках. Що потрібно літаку-винищувачу – багатоцільовому, підкреслюю? А "ефки" – вони багатоцільові: можуть працювати по різних цілях: надводних, повітряних і наземних. Радар. Перш за все це потужний радар. Льотчику потрібно бачити ворога своїм радаром і взяти його у приціл, на "мушку", як то кажуть. Йому потрібно випустити по ньому ракету, яка має мати радіус дії не гірший, ніж у них. Це ракета або AIM-120 AMRAAM, які є різних модифікацій… До речі, такі ракети ми застосовуємо з NASAMS сьогодні. Це універсальна ракета, яка може й із землі, і з повітря запускатися. От, власне, у тому-то й проблема, що нам потрібно розраховувати, скажімо так, на те, що нам дадуть літаки, які могли б ми застосовувати як багатоцільові і проти російської авіації.

Нам потрібно що зробити? Разом із Patriot F-16 мав би відігнати російську авіацію подалі, щоб вони не бомбили нас тими КАБ. Це одне із ключових завдань. Але, зрештою, звичайно, ми будемо отримувати, можливо, різні літаки, бо в різних країнах вони різні. Є процес модернізації, установки нових двигунів. Це ж як конструктор. Правильно? Його можна поставити, модернізацію можна проводити: ставити новіший радар, новішу авіоніку, прицільно-навігаційний комплекс. І, відповідно, він уже буде новішої модифікації. Це стандартна схема, як роблять модернізацію цих літаків. Найновіший "Блок" – це "Блок 70/72". Дуже хотілося б його мати. Ця модифікація точно зможе справитися з російським Су-25. Ну, я думаю, що і 50-ті "Блоки"...

Найновіший літак у нас – 1991 року випуску. Це Су-27. У нас льотчики вдвічі молодші за свої літаки

– Але ви сподіваєтеся, що F-16 буде більше, ніж 60?

– Звичайно. Це ж наш пріоритет. Була візія Повітряних сил, яка приймалася ще із 2018 року, де... Вона ще й раніше була. Повітряним силам завжди доводилося із 2000-х років доводити вищим штабам – Генеральному штабу, Міністерству оборони – те, що треба щось робити з тією авіацією. Ну, не можемо ми вічно літати на цих радянських літаках. Найновіший літак у нас – 1991 року випуску. Це Су-27. Я вже багато використовую це для вух іноземних журналістів, щоб вони розуміли всю складність ситуації. Тому що льотчики вдвічі молодші за свої літаки. Це треба розуміти. І ті молоді льотчики гинуть через те, що літають на таких літаках. Вони не мають захисту – відповідно, вони ризикують життям, вони, випускаючи ті бомби і HARM, фактично мусять входити в зону ураження ворожої ППО і ворожого Су-35, який уже пустив по них ракету. Льотчику із землі нашому кажуть: "По тобі вже пішли пуски, по тобі вже відпрацював С-400, і ракета, там, – Р-37 летить чи Р-77 – російська з російського Су-35. Льотчик: "Добре, добре, я ще встигну". І випускає бігом бомби JDAM у ту ціль, яку він мав. Бігом робить протиракетний маневр, тобто опускається вниз, – і на форсажі втікає від кількох ракет, які вже по ньому летять. І, на жаль, не завжди це успішно. Власне, такі ми маємо моменти. Я не скажу, що це багато. Льотчики навчилися. Спочатку були, дійсно, у нас втрати, болючі втрати. Коли, власне, вони пускали ті ракети. Але оці маневри, нові тактичні прийоми дозволяють нашим льотчикам утікати від цих ракет і таким чином рятувати свої життя, рятувати техніку й відпрацьовувати при цьому завдання. Це дійсно буде описано колись у підручниках: як на такій старій техніці – і ми в рази маємо менше літаків, ніж росіяни, у 10, а то й більше разів, – і плюс технологічно їм програємо теж у рази... І це очевидно. І це все я протягом майже двох років доношу до західних журналістів, які мають це доносити передусім до Конгресу, Сенату, різних представників партій, для того щоб доленосні рішення для України були швидшими. Це ми робили комунікаційно. Командувач Повітряних сил надав дуже велику допомогу саме в комунікації: щоб це відбувалося. Пілотів ми у Штати завдяки волонтерам возили. Вони там особистим досвідом дивилися в очі сенаторам і конгресменам, які самі пілоти, і однією мовою – вони знають англійську – говорили їм про ті проблеми. І завдяки великій у тому числі комунікаційній роботі, роботі дипломатичного корпусу, військового керівництва, політичного керівництва – оце все рухало нас до F-16. І сьогодні наші пілоти вже в кабінах керують ними, поки що з інструкторами, але... Так, це не швидко.

Я хочу нагадати, що такі країни, як Словаччина, більше ніж 10 років чекають на F-16. Тому ми зараз маємо посвідчення учасника бойових дій – Україна. І тому ми маємо в ту чергу зайти першими і стати в чергу не лише отримання цих літаків, але там ще черга на модернізацію стоїть на заводи. Тому треба робити все для того, щоб ця модернізація проходила для нас якомога швидше. Бо від того залежать життя. Якщо будуть F-16, ви розумієте, скільки завдань ми зможемо виконати? Ми зможемо в Чорному морі навести порядок. Він має [ракету] Harpoon на озброєнні. Ну який там корабель з'явиться? Всьо, до побачення. Як то кажуть, "вслед за "Москвой". Так само відігнати літаки з КАБ разом із Patriot у комплексі. Захистити від ракет і дронів.

От я вам зараз ще бігом поясню, як сьогодні працюють пілоти. Прямо зараз ми з вами говоримо – і відпрацьовують льотчики по повітряних цілях. І я не раз розповідав, у чому проблема радянським "сушкам" і МіГ відпрацювати по Shahed. Ну, по-перше, летить він 150, а винищувач може, там, 350 мінімум. Тобто швидкість. Він його доганяє постійно, йому треба розвертатися, якщо він не уразив його. А уразити важко. Летить він низько. Якщо по трасі – він може, там, змішуватися. От приціл льотчик на нього наводить, а той приціл гуляє – він може перейти на якийсь цивільний об'єкт.

– Над річкою летить.

– Над річкою летить. Це дуже складно. І проблема в чому радянських літаків? Вони не були створені для збиття таких цілей: Shahed і крилатих ракет. Тоді ще не було ні Shahed, ні крилатих ракет. Тому літаки радянські Су і МіГ були створені для знищення собі подібних і вертольотів. Тому так. От, власне, радар бере у приціл той Shahed, якщо наближається до нього, активує ракету, ракету навіть він випускає... Він повинен у прицілі тримати – облучати ціль радаром, – допоки ракета не влучить. Бо ракети з напівактивними головками самонаведення. Власне. Він радаром має підсвічувати ціль до влучання. Цей приціл, поки ракета летить, може 30 разів збитися. Так? Тому треба бути максимально впевненим, що ти зловив його, що ти будеш його тримати. Дуже багато факторів.

Тому наша авіація, льотчики збивають. Інколи навіть я вражений, коли збивають велику кількість. Буває багато, а буває... Ну, різні фактори впливають. Тому нам потрібен F-16 і для цього: для того щоб захистити державу всередині від ракет і дронів. От іде масована атака – у тих регіонах, де немає ППО, де вона менш захищена... Ми захищаємо ППО локально: міста, об'єкти і так далі. Там працюють винищувачі. Це стандартна практика для всіх країн: у Штатах і навіть у Росії. Вони не мають ППО по всій Росії. Отам, де є, власне, ті місця, де можуть відпрацювати винищувачі, повинні відпрацьовувати "ефки" на 100%. Мені так здається. Дуже хочеться вірити, що саме на 100%.

І ще одне, для чого вони потрібні, – це завдавати ударів по наземних цілях. Ну, це взагалі жирняк. Тому що в них є стільки гарних "подарунків" для наших "небратьев"... Різні типи озброєння, 12 точок підвіски в нього. Він може взяти дуже багато: ну, скільки зможе підняти. Він теж обмежений по вазі. Тому і HARM, і JDAM, і крилаті ракети – це все може бути на F-16. І залежить, яке озброєння будуть нам давати партнери, звичайно.

– Дуже важливе запитання поставлю. Коли літаки F-16 будуть уже на бойовому чергуванні в українському небі?

– Коли все буде готово. Знаєте, мене кожен день запитують: "Скажіть, є ж уже парочка? Ми хочемо познімати піти". Ну, журналісти, мається на увазі, колеги. Усі хочуть, як то кажуть, хайпанути в нас. Зрозуміло, що який смисл зараз F-16 приводити? Я думаю, що ті країни, які нам обіцяли щось, – якісь домовленості ж є, – вони б уже віддали. А нащо їм утримувати? Це ж усе гроші: зберігання і так далі. Але який смисл зараз в Україну їх привозити, коли ще йдуть етапи підготовки? От ви знаєте, що, там, у Міністерстві оборони провелася спеціальна нарада, де було оголошено, що є план дій чіткий, якому будуть слідувати. Це підготовка інфраструктури. Ну, зрозуміло, що ми не можемо її ідеальною робити в умовах бойових дій, ту інфраструктуру. Буде, у принципі, усе адаптуватися під них, але в тих умовах, як зараз працюють наші винищувачі й бомбардувальники, так само будуть працювати й "ефки" – на тих самих умовах. Тобто будуть десь розосереджені і так далі.

Тому питання підготовки льотчиків, інженерів, інструкторів. Я вже про інструкторів не раз казав. Ви знаєте, що ті країни хочуть перейти на F-35? Хто їх буде переучувати? Інструктори. А інструктори – то дуже дефіцитний товар, як то кажуть, якщо можна їх так назвати. Їм самим треба перенавчати своїх же льотчиків. І тому створена авіаційна коаліція. Сьогодні наше військово-політичне керівництво, безумовно, робить усе для того, щоб максимальну кількість майданчиків залучити для навчання пілотів. Той же центр у Румунії, що відкрився, – він теж іще формується, навчальна матеріальна база там набирається, щоб запрацювати якомога швидше і там навчати пілотів. Ми будемо відправляти їх кількома хвилями. Це вже відбулося. Зараз у Штатах – в Аризоні – навчаються. У Британії. Увесь випуск Харківського університету поїхав у Британію. Це інженери, пілоти й офіцери бойового управління. У них там буде дворічна програма. Але це молодь. Це та молодь, яка прийде трішки пізніше, але вона прийде. У Данії поки літають. І тому максимальна кількість майданчиків, літаків навчально-бойових і, найголовніше, інструкторів. По-простому: інструктор же не може цілодобово літати вчити. Він бере якусь групу людей – двох-трьох пілотів – і веде їх по програмі. Ось. 10 людей він не потягне. Ну, приблизно так.

Тому це важливе питання: питання підготовки інфраструктури, як я сказав, і інженерно-авіаційного складу. Це технарі, які будуть не лише доглядати літаки і дивитися за справністю всіх механізмів, систем і агрегатів, але ще й забезпечувати підвішування озброєння, програмування. Це зараз просто: вчепив радянське щось... Це теж складно, але вони це роблять. А там треба запрограмувати. Це вже високоточна, розумна зброя. Треба володіти певними навичками для того, щоб запрограмувати її...

– Мовою англійською.

– Англійською мовою, звичайно. Авіаційна термінологія потрібна буде зараз усім без виключення. І ще один момент, якщо ми вже піднімаємо цю тему: модернізацію "ефки". Ну, дуже б хотілося нашим пілотам і всім нам у Повітряних силах, щоб у нас ще й AWACS з'явився, як от у Росії А-50. От AWACS забезпечив би ефективність використання. Він би давав інформацію про повітряні цілі на командні пункти, на сам літак пілоту. І це б дуже серйозно вплинуло на його ефективність.

Хто у світі вчився на Patriot за три тижні? Ніхто. Нам сказали: "Три місяці навчання". Три тижні вистачило

– У березні літаки F-16 в Україні будуть?

– Ну, бачте, я взагалі не маю права таке говорити. Тому що для цього є спеціальні люди: це політики, дипломати, високопосадовці. Тому от вони розкажуть. Ви ж чули, мабуть, багато вже заяв, і глава ЦРУ казав про це: що, мабуть, до кінця зими...

– Я тому й питаю про березень… (Cміється)…

– Так. Дуже хочеться в це вірити. Але чому?.. Ні, тут нічого такого дивного немає: чому ніхто не може назвати точних термінів. Ну, хто у світі вчився на Patriot за три тижні? Ніхто. Нам сказали: "Три місяці навчання. Берете відправляєте на Patriot людей. Там, Німеччина, Сполучені Штати і так далі". Ну, три тижні вистачило, у принципі. Приїхали – і все. І так само ніхто так швидко не проходив підготовки з МіГ-29 чи Су-27 на F-16. Ну ніхто. Немає досвіду в жодної країни такого швидкого перенавчання в умовах бойових дій. Бо всі розуміють, наскільки це потрібно. Тому якщо десь і змістяться терміни, то хотілося б, щоб назад, звісно. Тоді будемо розуміти. А якщо буде десь туди трошки... Але прогрес є. Та перша група, яка в Данію поїхала... Можливо, буде скоро інформація. Не хочу анонсувати. Можливо, щось данці нам продемонструють, що вдалося вже.

– Щось продемонструють.

– Так, я думаю, продемонструють.

– Бойові льотчики – завжди еліта будь-якої армії. Багато хлопців загинуло, наших льотчиків?

– Ви знаєте, тут десятки, скажімо так. Це дуже болючі втрати. Особливо в перші дні війни, коли Росія намагалася знищити Повітряні сили: у першу чергу це командні пункти, радіолокаційні станції, зенітні ракетні війська й авіація. Це все те, що тримає небо. Засліпити нас, щоб ми не бачили повітряні цілі, відповідно, засоби ураження і так далі. Ну, завдяки тому, що, у принципі, були зрозумілі їхні плани... Так, деяка техніка була знищена. Зрозуміло, що від "Іскандерів" дуже важко вберегтися. Але техніка була виведена з-під ударів, і їх почали серйозно знищувати.

Я тоді, у перші дні, ті звіти читав. Дійсно, я бачив, як люди реагують: як аплодують, як не вірять своїм очам, що ми починаємо їх нищити. І знадобилося півтора місяця, щоб більш-менш оправитися від удару, знищувати їх і відновлювати те, що після перших масованих ударів їм удалося – так нас покошмарити. Ну, на жаль, були втрати тоді. Пілоти там ціною власного життя, зенітники ціною власного життя сиділи до кінця. На них летять ракети, і він бачить, що вона летить прямо на нього, але він – командир дивізіону – особисто відпрацьовує по тій ракеті. Таких прикладів є багато. Я думаю, вони будуть продемонстровані й у фільмах, і у книжках і так далі.

Тому були, на жаль, втрати, але після півтора місяця з початку війни вони вже не наважувалися залітати сюди. Тобто вони зрозуміли, що скоро можна лишитися без авіації, якщо такими темпами вони будуть безкарно летіти сюди. Я ще жартую так... Не жартую – це чиста правда: що льотчики російські, мабуть, повелися на власну пропаганду, коли Конашенков заявляв тисячу разів, що "воздушные силы уничтожены, ПВО носит очаговый характер". Да, фактично тут можна з ним погодитися: десь там "очаговый". Десь там "Бук" сидів у кущах і чекав російського льотчика. Український МіГ летів на групу величезну літаків один: один-два летіли. Вони як приманка фактично. Вони на нього реагували. Усе одно це МіГ. Так, він слабший, не технологічний, але вони змушені були якось реагувати. І попадали під удар "Бука" знизу. Отаким чином їм удалося проріджувати ряди російської авіації. Розказував Конашенков: "Все уничтожено". І вони собі спокійно летіли. Раз сказали так – значить, можна летіти далі бомбити. І попадали от у такі, власне, засідки, які грамотно організовували наші війська протиповітряної оборони. Завдяки тому, що готувалися до таких сценаріїв, нам удалося зберегти потенціал Повітряних сил. Це численні навчання – літно-тактичні навчання, – де авіація готувалася виходити з-під удару цілими ескадрильями, де сідали на оперативні аеродроми одразу, дуже велика інтенсивність була заходів на посадку, де сідали на ділянки автомобільних доріг, пристосовані спеціально для цього. У нас такі речі є. Це теж практика світова. Ну, і так само зенітні ракетні підрозділи й радіотехнічні підрозділи мали запасні позиції, куди напередодні й під час удару була виведена техніка. І завдяки цьому ми її врятували. Ну, дійсно, грамотні дії і військового керівництва, і людей, які мужньо це робили, заслуговують поваги.

– Ну і наостанок, пане Юрію. Нещодавно ви так "наїхали" на Мар'яну Безуглу, заступницю голови комітету Верховної Ради України з національної безпеки та оборони. Розкажіть, будь ласка, що там відбулося.

– Та ніхто нічого не наїжджав. Дивіться. Поведінка будь-яких політиків чи державних урядовців має відповідати тому часу, у якому ми живемо. Ми живемо у війні зараз. І от, власне, такі речі, як на мене, неприпустимі. Вона просто в мене опинилася – не знаю, яким дивом, – у друзях. Може, автоматично: через 50, 100 спільних. Коли я побачив відверту, власне, критику і напади на головнокомандувача Збройних сил, на інших керівників... Невже це на часі? Цивільний контроль потрібен, безумовно. Але якщо б воно було конструктивно – це одне. А якщо пані Мар'яна прямо в мене на сторінці у коментарях пише: "То що?.." Депутат пише. Уявляєте? Депутат, який допущений до державної таємниці найвищого рівня, який володіє даними. "То що, вам кількості ППО не хватає? Чи ви її неефективно застосовуєте?" Я коли прочитав цей коментар, у мене просто більше питань не було. Я сказав Мар'яні йти спати – от і все. Це просто неповага до того, про що ми зараз із вами говорили: про тих людей, які захищають, які не сплять ночами, які під ударами сидять, чекають, поки прилетить той Shahed і так далі. Ну, плюс аеродроми, вона там сказала, незахищені, плюс хтось дрони неправильно списує. Я, чесно, навіть не знаю, про що йде мова. Вона ж має допуск, а я не маю допуску такого, як вона, до таємниці. Тому я думаю, що треба зробити висновки просто. Поливати брудом різних військових – чи то високий начальник, чи навіть простий рядовий, – неприпустимо сьогодні.

– Пане Юрію, я вам дякую за дуже цікаве інтерв’ю. Я хочу, щоб ви передали нашу дяку всім хлопцям, які захищають українське небо. І слава Україні.

– Героям слава. Дякую вам.