Соратниця Саакашвілі: Судом у Грузії керує олігарх, який не випустить на волю особистого ворога Путіна G

– Розкажіть: із якою метою ви зараз приїхали до України?

– Причина одна: у нас спільний ворог, який узяв у полон третього президента Грузії Михайла Саакашвілі. Якщо ми не об'єднаємо зусиль, не шукатимемо виходу разом, то нам усім буде важко.

– Під ворогом ви кого маєте на увазі?

– Росію. Думаю, інших ворогів у нас немає. Ситуація така, що або ми всі разом повертаємося в минуле, або йдемо в майбутнє, але без росіян.

Саакашвілі – політик глобального рівня. Ми знаємо: він особистий бранець "Грузинської мрії", якою управляє президент РФ Володимир Путін. Тому збираємося всі разом і вирішуємо, як рятувати Михайла як символ боротьби проти Росії.

У Грузії немає незалежного суду. Фактично судом керує олігарх. І звісно, цей олігарх не випустить на свободу людини, яка є особистим ворогом Путіна. Ми розуміємо, що воюємо з дуже великим злом і треба об'єднувати сили.

– На яку саме допомогу України ви розраховуєте?

– Юридично Саакашвілі – громадянин України, тому треба пройтися щодо правових питань. У нього тут значна підтримка. Я поговорила з багатьма політиками і бачу добре коло друзів, готових долучитися до процесу його звільнення. Детальніше про це говорити я поки не можу.

– Який зараз стан Саакашвілі?

– До нього ходили депутати нашої партії. Він схуд, ослаб, але в бадьорому настрої і ще дасть бій. Голодування прискорює багато процесів, але, думаю, він чудово розуміє, що робить.

– Голодування є критичним для здоров'я, а будь-яка бюрократична машина неповоротка. Це великий ризик.

– Тому я активно їжджу в різні країни. Кілька днів тому була у Брюсселі, приїхала до Києва, далі до США, щоб пояснювати, що часу жахливо обмаль. Наші друзі дуже переймаються, і вони вже працюють. Просто в нас менше часу, ніж було б за будь-якого іншого розкладу.

– Амбасадорка США у Грузії Келлі Дегнан заявила, що у Вашингтоні уважно стежать за ситуацією. Цього, на вашу думку, досить?

– У Вашингтоні не тільки стежать, але й діють. Звісно, дипломат не може все розповідати, особливо коли у Грузії тривають вибори. Поки вони можуть обмежитися тільки такими заявами, але за цими словами стоїть велика праця.

Днями депутати Європарламенту звернулися з листом до всіх трьох президентів Грузії та грузинського уряду й попросили якомога швидше випустити Саакашвілі, тому що вважають його політичним в'язнем. Я думаю, на такі дії треба чекати і від США, і від інших друзів на Заході. Але вже після виборів. Друзі зараз не можуть активніше діяти, щоб ніхто не міг звинуватити у втручанні в політичні процеси. Але після виборів ми побачимо рішучі кроки, а не тільки заяви.

– Російський режим кровожерливий навіть щодо своїх громадян. Згадайте історію з отруєнням Олексія Навального, зараз він у в'язниці. І домогтися звільнення Саакашвілі теж буде зовсім непросто.

 – Свобода дорого коштує. За неї доводиться боротися. Радянська спадщина має закінчитися на нашому поколінні. Усі кремлівські це чудово розуміють, але тримаються за осколки СРСР. Отже, нам усім доведеться ще натиснути. І думаю, Михайло їм ще покаже. Він зробив рішучий крок, який демонструє, що він чудово розуміє політичну ситуацію: або Росія повністю заковтує Грузію, або в нас є шанс поборотися. І Саакашвілі своїм прикладом показав, як потрібно боротися.

– Тобто те, що його закрили у в'язниці, ще нічого не означає?

– Авжеж. Саакашвілі у в'язниці Руставі набагато небезпечніший для "Грузинської мрії", ніж коли він був в Україні. У них зараз великий головний біль. Коли Саакашвілі був в Україні, вони могли хизуватися і розповідати різні байки, а тепер – ні. Михайло приїхав, спокійно пішов, сів у в'язницю і сказав: "Ось я тут. Розберімося". Влада не може зрозуміти, що з ним робити.

З огляду на те, що Саакашвілі голодує, ми не можемо його довго у в'язниці тримати. Доведеться максимально мобілізувати всі сили, які розуміють, що розмова зараз зовсім не про особистість Михайла, а про існування наших країн як суверенних держав. Якщо вони окремо з кожною розправляться, зможуть швидко зломити дух людей.

Учинок Михайла став каталізатором для грузинського процесу, який був замороженим. Він зробив усе, щоб лід розтав. Люди розуміють, що в нас фактично останній бій. Грузія здобула ще один великий шанс.

– Могли б пояснити, чому зараз настільки вирішальний момент? Які ознаки свідчать про те, що поглинання Грузії Росією як ніколи небезпечне?

– У 2012 році прийшла до влади "Грузинська мрія". Це була дуже добре спланована операція. Звісно, народ хотів змін і сподівався, що нова політична сила продовжить реформи, розпочаті Саакашвілі, поведе країну на Захід. На жаль, "Грузинська мрія" виявилася російською мрією. І весь цей час вона намагалася реалізувати мрію Путіна – повернути Грузію під крило Російської імперії.

В останні вісім років Грузія зникла практично з усіх міжнародних форматів. Про нас уже ніхто не говорить. Те, що нас не закидає бомбами російська армія, не означає, що в нас немає конфлікту, немає війни. У нас щодня російські військові рухають колючий дріт і фактично окуповують дедалі більші території.

Економічно Грузія знову стала залежною від Росії – 90% імпорту у Грузію і більше ніж 90% постачання енергоресурсів ідуть із РФ. А ми чудово знаємо, як РФ використовує енергетичний чинник у політиці, коли їм потрібно вплинути на політичні рішення у країні. Ми бачимо, як інтенсивно зростає потік російських туристів.

Із Заходу перестали надходити інвестиції. Наприклад, на прохання так званих російських друзів грузинський уряд зупинив будівництво стратегічно важливого глибоководного морського порту в селищі Анаклія і вигнав американських інвесторів. У Грузії вже мало іноземного бізнесу та іноземних інвестицій. Зате в нас з'являються великі інвестори з РФ, особливо в енергетиці.

Триває гібридна війна. Вплив російських пропагандистів у Грузії починає зростати. Ми фіксуємо це й за тією ознакою, що почали з'являтися невеликі організації – "Фонд Примакова", "Фонд дружби Росії та Грузії" тощо.

Протягом останніх дев'яти років не було виявлено жодного російського шпигуна, а згадайте, скільки їх спіймали за часів Саакашвілі. Коли прийшла до влади "Грузинська мрія", то всіх випустили, сказавши, що це були "політичні в'язні".

Грузинський уряд почав відкрито говорити, що є альтернативні платформи, де бере участь РФ, і що можливим є приєднання до форматів, де в Росії роль лідера. Якщо раніше нишком, то тепер уже відкрито у країні проводять проросійську політику. Уряд не соромиться відкрито критикувати Євросоюз, каже: "Не втручайтеся в наші внутрішні справи". Таке є ще хіба що в Росії та Білорусі.

Уже не потрібен такий глибокий аналіз, щоб показати, наскільки зріс вплив Росії у Грузії. Інститути, побудовані Саакашвілі, методично руйнують. Ту саму поліцію, наприклад. Те, що в нас не стоять на розі даївці, не означає, що все чудово працює. Освіта й медична сфера котяться у прірву. Вони за якоюсь інерцією дійшли до сьогодення. Але, оскільки ніхто не продовжував реформ, усе поступово здувається і занепадає.

Усі ці факти демонструють, куди ми котимося. Грузинський уряд виконує всі вказівки Кремля. Якщо "Грузинська мрія" не відмовиться від управління країною, недовго доведеться чекати, коли нас оголосять якоюсь російською губернією. Саакашвілі ризикнув своєю свободою тільки тому, що розуміє: іншого виходу немає, треба рятувати країну. Своєю жертвою показав, що потрібно боротися. Справжні лідери роблять саме так.

– Наскільки готове грузинське суспільство до тривалої боротьби?

– Уже 200 років Росія намагається Кавказ переламати, але невдало. Нам допомагає те, що 85% грузинів бачать свою країну тільки частиною Заходу, люди на генетичному рівні не зносять Російської імперії. Попри всю пропаганду владі не вдалося змінити цей настрій. І я думаю, ми у змозі продовжувати боротьбу стільки, скільки потрібно для повної перемоги.

– Результат останніх виборів засвідчує перевагу на боці ваших опонентів. Чи дозволять у другому турі вам побачити інший результат?

– Влада розуміє, що програє, але вона готова на все, як це зазвичай і відбувається в авторитарних країнах. Що вони зробили на попередніх виборах і цього разу? Країною верховодить олігарх із великою кількістю грошей, який контролює всі гілки влади, бюджет і весь адміністративний ресурс. Підігнали всіх "злодіїв у законі" і весь кримінальний світ, який допомагав їм залякувати народ. Кого не злякали – того підкупили. Але подивіться: навіть із таким ресурсом вони не змогли дістати результат, який хотіли, який їм був потрібен.

Вони буквально переписали бюлетені, які були їм не вигідні. І навіть на цьому тлі не змогли собі написати перемогу в першому турі. 35%, які проголосували за нашу партію ЄНР, – це наш реальний електорат. "Грузинська мрія" написала собі 47%, але якщо прибрати адмінресурс, може, вони і зберуть підтримку 20%, але і це під питанням.

Авторитарні режими ніколи не дадуть можливості провести демократичні, прозорі вибори. Певна річ, вони у другому турі повторять той самий трюк. І нам треба буде боротися, захищати свій вибір і своє майбутнє. Конституція дає нам можливість захищати свої права, і ми їх використовуємо. Свого часу Саакашвілі вже це робив і повернув людям їхні права і країну.

– Час був інший, і Росія не була такою нахабною...

– Не дуже вже інший. У нас такий самий настрій, як був 2003 року. Людям потрібні зміни, вони не миритимуться з наявними статус-кво. Це розуміють і сама "Грузинська мрія", і наші західні партнери, і Росія. Боротьба не буде рівною, але я вірю, що добро переможе.

– Не побоюєтеся активізації воєнних дій?

 – Росія непередбачувана й може зважитися на будь-яку провокацію. Ризиків досить багато, особливо після того, що вона накоїла у світі. Але зараз ресурсів у неї замало, тому на активні воєнні дії я не чекаю. Навіщо, якщо в них гібридна війна і свій уряд у Грузії?