Співзасновник УБОЗ Кур: Усі противники нинішньої влади з великим задоволенням скористаються Онищенком як рупором G

Нардеп-утікач Олександр Онищенко переховується від правоохоронних органів України через інкриміновані йому злочини в Україні на суму приблизно $3 млрд. Він оприлюднив аудіофайли, на яких, як стверджує сам Онищенко, записано розмови із президентом України. У своїй книзі нардеп заявив, що гроші на парламентські вибори 2014 року тодішній прем'єр-міністр Яценюк заробив на комерційному продажу газу, призначеному для населення за пільговою ціною. За словами Онищенка, фігурантом схеми є ТОВ "Карпатигаз". Ця компанія вже заявила, що подасть на політика-утікача до суду.

Онищенко час від часу дає коментарі й російському телебаченню, у недавньому інтерв'ю пропагандисту Володимирові Соловйову він розповідав про схеми бізнесменів Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського.

На сторінці у Facebook Онищенко анонсував, що опублікує матеріал про те, як директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник "фабрикує і вмовляє фальсифікувати" кримінальні справи. За тиждень до цієї останньої заяви в НАБУ повідомили, що готові в межах своєї компетенції вивчити аудіозаписи, на основі яких політик висуває всі свої звинувачення, але не можуть отримати від нього матеріали ще із 2016 року.

Онищенко фігурує у справі про зловживання під час реалізації газу, видобутого за участю державної компанії "Укргазвидобування". Слідство встановило причетність до незаконної схеми 29 осіб на чолі з Онищенком. За інформацією Генеральної прокуратури, нардеп покинув Україну 2 липня 2016 року, за три дні до зняття з нього недоторканності в парламенті.

Як визначити автентичність "плівок Онищенка", чому він не поспішає їх передавати слідчим органам, які справжні мотиви нардепа, чи можуть його використовувати спецслужби Росії, хто володіє лабораторіями зі склеювання "плівкових" компроматів та чи міг хтось допомагати Онищенку редагувати аудіозаписи, розповів у інтерв'ю виданню "ГОРДОН" легендарний детектив, один із засновників Головного управління з боротьби з організованою злочинністю МВС України Валерій Кур.

– Валерію Степановичу, коли минулого тижня колишній нардеп Олександр Онищенко видав нову порцію компромату на представників влади в Україні, почалося обговорення: ці записи сфабриковано чи ні? У НАБУ заявили, що готові провести експертизу. Чи легко підробити такі записи та чи можна напевно визначити їхню достовірність?

– Ми, оперативні служби, протягом десятиліть намагаємося вдосконалити техніку, яку ми використовуємо для роботи з криміналом. І фахівці в усьому світі роблять її як палицю на два кінці: на кожну дію обов'язково виробляють протидію, на кожну систему прослуховування роблять систему захисту від прослуховування, а на систему підроблення – є система перевірок. І тому будь-яку підробку фахівці можуть визначити.

Що ж стосується можливостей для виготовлення таких матеріалів, масове захоплення спецтехнікою почалося одразу після розвалу Радянського Союзу. Бо раніше все перебувало під жорстким контролем держави – будь-яка техніка, аж до копіювальної. Коли ж стало можна все, що не заборонено, це було просто масове захоплення. Такі лабораторії робив собі хто завгодно: будь-який політик, будь-який так званий олігарх заводив у себе особисту службу безпеки і брав спеціальну людину, як правило, колишнього представника спецслужб, а іноді й чинного. І вони будували власну систему захисту – починаючи від примітивних "глушилок" і закінчуючи всім необхідним для самостійної оперативно-технічної діяльності щодо своїх конкурентів і супротивників. Так що виготовлення компромату – це не нове.

– Ви пам'ятаєте, як під час "плівкового скандалу", пов'язаного із записами майора Миколи Мельниченка, тодішній генпрокурор Михайло Потебенько заявляв, що у Миколи Рудьковського – він тоді був помічником депутата – виявили лабораторію, адаптовану для виготовлення аудіофальшивок? Днями видання "Капитал" згадало про цю історію і написало, що, оскільки Онищенко пов'язаний по бізнесу з Рудьковським, то і нові аудіозаписи міг нібито виготовити Рудьковський. Як ви оцінюєте таку можливість?

– Те, що робив Рудьковський, робили всі, хто більш-менш орієнтувався. Припустити, що Рудьковський це робив і на цьому спеціалізувався – можна. Але таких, як він, повно. А це найбільше розвилося за часів другого і передостаннього президентів.

– За влади Леоніда Кучми та Віктора Януковича?

– Так, правильно. У ті часи створення ось таких лабораторій набуло сплеску. Це був ринок, це було вигідно. А сьогодні будь-яка обізнана людина може це робити, це доступно, легко, працюють інші технології, і підробити розмову – це примітивно. І в цьому так само легко розбираються правоохоронні органи. Можливо, у Рудьковського була лабораторія, я не відкидаю, що вона була частиною його технічного оснащення. Але – разом з усіма. І навряд чи він був найкращим.

– В інтерв'ю виданню Welt am Sonntag Онищенко розповів, що служив у Німеччині в 1991 році і саме Німеччині вдячний за свої перші кроки в бізнесі (переклад статті опублікувало УНІАН). Як ви думаєте, там могла початися дружба зі спецслужбістами?

– До 2013 року держава Україна була так пов'язана з колишнім СРСР і потім із його наступницею Росією, що всі органи влади були в тісному взаємозв'язку. Якщо ти мав позиції у СРСР у спецслужбах, це на 100% гарантувало дуже непогане життя в Україні. Засуджувати таке в той час було немодно і нерозумно, усі вважали, що ми – єдиний простір СНД. І, звичайно, на всіх заводили особисті справи, і якщо він служив, то дуже ймовірно, що у нього залишалися зв'язки і звідти.

Я маю дані, що у нього і так "дах" був тут достатній – тато в системі спецслужб. Думаю, навряд чи тато йому дозволив би стати агентом і щоб син його став прив'язаний до когось. А в інтересах бізнесу – так, вважали модним подружитися з усіма представниками спецслужб, від яких залежав твій бізнес.

Онищенко в радянські часи використовував татусеві зв'язки й напевно контактував із тими, хто міг забезпечити "дах". Про це має бути відомо тут, в Україні, тим, хто з ним займався бізнесом. Адже всі знали, хто з ким дружить і з ким служить.

Але що відбувалося? Вони спочатку просять "дах" у представників держави, а потім стають дуже багатими і чиновника просто купують. І вже незрозуміло було, хто там важливіший – "дах" від спецслужби чи тепер цей новий олігарх, який може купувати спецслужби з "усіма манатками" або сам їх створювати. Ось у ті круті 90-ті вони вже почали вчитися самі призначати на посади. А міліція не отримувала зарплати за кілька місяців.

– Екс-прем'єр Арсеній Яценюк після чергової порції компромату від Онищенка прямо заявив, що це "не перша його брехня в інтересах спецслужб Росії, які і далі активно використовують Онищенка у своїх інтересах".

– А це що, секрет? Чи це так важко припустити? Якщо ти як держава починаєш боротьбу всередині або за межами, допускаєш промахи, програєш на якомусь етапі, то хіба цим не зможуть скористатися? Ворог мого ворога – мій друг. І це гасло завжди використовували. Що тут дивуватися, коли людина, яка бореться із представниками держави в Україні, обласкана на протилежній стороні, і не тільки на одній, а на кількох. Це само собою зрозуміло. І має бути з увагою. Він зараз потягне свої плівки всім підряд і буде дивитися, де його більше зрозуміють.

Усі противники, які є у нинішньої влади, із великим задоволенням скористаються цими промахами й Онищенком як рупором. Це природно.

Завдання судової системи – визначити, на якому рівні блеф, а на якому – реальні події. Для гарних судових практиків це не проблема, тим паче з використанням зарубіжного досвіду. А представники зарубіжних спецслужб із задоволенням долучаться і проаналізують: що правда, а що неправда. Я не думаю, що це така велика проблема визначити, хто тепер використовує його у своїх інтересах.

– Отже, із 90-х і до сьогодні бізнесмени, які домовлялися з владою, самі стають владою. І ні Майдан, ні війна, жодні революції не змінили цього.

– Мені так здається, що весь бізнес протягом 20–30 років не змінюється, вони варяться у власному соку, як таргани в банці. Коли дружать між собою, вони намагаються одне одного документувати, це такий спосіб виживання. А потрібного моменту – натиснути кнопочку: підняти матеріал, відновити і запустити.

Працюючи в тіні, ти чудово розумієш, що тебе документують про всяк випадок, щоб ручним став. Обставини змушують тебе шукати – і теж документувати. Кожен шукає важелі, щоб спробувати якомога більше зібрати "компри" на всіх. Ось це і називається лабораторія: як ти зберігаєш, де, скільки ти хакерів наймеш, кого попросиш влізти кудись і закинути фейки. Це система, яка сформувалася наприкінці 80-х – на початку 90-х. Вона і зараз існує – сучасна, облагороджена, з "надяганням політичних мантій". Раніше це називали рекетом, рейдерством, а зараз це роблять цілком законним способом, основаним на дірах у законодавстві, і переводять це все у правильну юридичну форму. А насправді це – той самий рекет, тільки білокомірцевий.

Я думаю, що 90% або навіть більше представників олігархату нажили свій капітал напівзлоячинним шляхом. Чому вони і заявляють, що згодні відзвітувати за кожен цент, крім першого мільйона. Купують усіх підряд і кажуть: облагородь мене, щоб якщо що – я не був винен, а мій представник або юрист, якого можна посадити, і він уже гроші за це отримав.

– Запитання, як вони стають депутатами, напевно, наївне?

– Так було завжди, крім першої каденції Верховної Ради. Ось тоді все було вперше і вони не знали, що робити. Було більше щирості, порядності, відкритості. Тоді було так: якщо вже за поняттями – то за поняттями, 10%, як у церкві й у бандитів. А потім усе набуло спотворених форм. А якщо і приходили такі наївні люди, як Віктор Ющенко... він сам може дійсно і бажав чогось гарного, але час і своє ім'я захистити не зміг, почалися конфлікти, і по суті у нього під рукою діяли такими самими методами і способами.

Зараз усе те саме. Чому й обурюється світова спільнота: що у вас за країна, чому у вас усе через злочини? І державна служба – через злочини. У світі нас бачать наскрізь.