Мій чоловік сказав, що він на Майдані, що любить мене, і попрощався. Мені ніколи не було так страшно
20 лютого, 17.00
Уранці 20 лютого 2014 року нам почали обривати гарячі лінії "Євромайдан SOS". Люди дзвонили, що на Майдані розстрілюють мирних демонстрантів. Наші волонтери поїхали в морги, храми, лікарні, щоб задокументувати інформацію про вбитих і поранених. Нам передавали фото тіл загиблих, їхніх документів, опис особистих речей. Ми дуже поспішали, бо не знали, скільки в нас самих лишилося часу, щоб ідентифікувати всіх, кого вбив режим Януковича.
Десь у цей час мене набрав мій чоловік. Він сказав, що він на Майдані, що любить мене, і попрощався. Мені ще ніколи в житті не було так страшно.
Уже за кілька днів після розстрілів на Майдані ми готували першу мобільну групу в Крим. А далі я з головою пішла у викрадення, катування, сексуальне насильство й убивства цивільних на окупованих територіях. Я так і не відплакала ці лютневі дні. Просто не було коли.
Світла пам'ять усім, хто тоді не повернувся. Сил їхнім рідним.
Джерело: Oleksandra Matviichuk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.