Мама вбитого в супермаркеті Харкова хлопця: Чому слідчі заявили, що сину стріляли по ногах, хоча ушкоджень ніг не було, а в довідці про смерть указано кульове поранення тулуба? 

Увечері 5 грудня 2018 року в харківському супермаркеті "Рост" застрелили одного з відвідувачів – 24-річного Микиту Комара. У нього стріляв 25-річний співробітник поліції охорони (структурний підрозділ Нацполіції України), який чергував у цей час у магазині. Коментуючи деталі інциденту, начальник Управління поліції охорони Харківської області Олег Гронь заявив, що на касі стався конфлікт: нібито покупець відмовився оплачувати товар, і співробітник поліції охорони провів його в службове приміщення супермаркету "для з'ясування обставин" до приїзду наряду поліції.

"Там громадянин накинувся на нашого співробітника, завдав кілька ножових ударів у ділянки голови, шиї і тулуба. Наш співробітник був у бронежилеті, це врятувало його трохи. Після цього, оскільки була загроза життю і здоров'ю нашого співробітника, він, відповідно до ст. 46 закону України "Про Національну поліцію", застосував табельну вогнепальну зброю", – заявив Гронь.

28 грудня на підсумковій прес-конференції начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Олег Бех повідомив, що стосовно співробітника поліції охорони, який стріляв у відвідувача, завершено службову перевірку, протизаконних дій не виявлено. Крім того, Бех заявив, що вбитий був "наркозалежним зі стажем" і "неадекватно поводився".

На цей момент щодо інциденту в харківському супермаркеті триває два паралельні розслідування. Перше веде поліція за ст. 348 Кримінального кодексу (посягання на життя співробітника правоохоронного органу). Друге – новостворене Державне бюро розслідувань, яке перевіряє законність стрілянини, відкритої співробітником поліції охорони. Тут фігурують дві статті Кримінального кодексу – ст. 115 (умисне вбивство) та ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків).

В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" мама вбитого Микити Комара Світлана та її адвокат звернули увагу на нестикування в офіційній позиції поліції. Наприклад, чому Микиті Комару стріляли в спину? Чому довго не показували тіла рідним? Чому після інциденту, не надаючи жодних документальних доказів, поліцейські заявили батькам, що в кишенях їхнього сина виявили наркотичні речовини, і почали активно публічно просувати версію про "наркозалежність" убитого?

– Світлано, коли і як ви дізналися про смерть сина?

– Наступного дня після вбивства. 6 грудня приблизно об 11.00 у двері подзвонило троє незнайомих, сказали, що з поліції, запитали, чи тут живе Микита. Я розгубилася, сказала, що сина немає вдома, відчинила двері й почула: "Ваш син загинув. Учора ввечері він був у супермаркеті, напав на співробітника поліції з ножем, той був змушений застосувати вогнепальну зброю, потрапив у ногу, перебив важливу артерію, ваш син помер від крововтрати".

Ані емоцій, ані істерики в мене не було. Усе почуте було настільки абсурдним, що я не повірила жодному слову. Моя дитина вийшла напередодні з дому абсолютно нормальною, у мене не було приводу хвилюватися. Я відповіла поліцейським: "Це неправда". Вони мені запропонували викликати "швидку", я відмовилася, сказала, що дозволю їм пройти у квартиру, щойно хтось із моїх родичів приїде.

На упізнанні була я, тато Микити, моя сестра, її чоловік і слідчий. Знову довго чекали, коли нас впустять. Було дуже холодно і нервово. Я питала, чому мене не пускають побачити сина, слідчий відповів, що "тіло готують до приїзду судмедексперта". Загалом, дали поглянути на тіло сина тільки після того, як закінчив роботу судмедексперт.

– Вибачте за важке запитання, у якому стані було тіло вашого сина, скільки кульових поранень, чи були візуальні ознаки, наприклад, побиття?

– Знаєте, я спеціально їхала в морг, щоб самій уважно оглянути кожен сантиметр тіла сина, кожен пальчик, кожну крапочку – усе, усе, усе! Звісно, ми були в соплях і сльозах, важко було зосередитися. Але добре пам'ятаю шов від лобка до підборіддя спереду, це після розтину судмедексперта. Пам'ятаю, що ноги були не пошкоджені, хоча спершу поліцейські мені заявляли, що нібито стріляли по ногах Микити.

Ми бачили тіло тільки спереду. Слідчий запитав: "Будете перевертати?", я одразу сказала "так", але емоції були такими, що... Ми із сестрою помітили зліва на боці навіть не синець, а синець у районі нирок, а на животі з лівого боку, під нижнім ребром, була червона пляма.

– Пляма?

– Нам сказали, що коли куля вдаряється зі спини у внутрішню частину живота – залишається така пляма. Ще пам'ятаю, що у сина пальці потемніли, але ж ми побачили Микиту вже на третю добу після вбивства... У довідці про смерть було зазначено: кульове поранення тулуба з пошкодженням магістральних судин та внутрішніх органів, причина смерті – геморагічний шок. Тобто була дуже сильна і швидка крововтрата.

– Чому сина вдалося поховати тільки за вісім днів після загибелі?

– Ми не могли отримати дозволу на поховання. Їздили з довідками то у прокуратуру, то ще кудись. Нам говорили, що немає документів для видавання, і постійно кудись скеровували. Тіло сина віддали 11 грудня, за шість днів після вбивства, один день нам потрібен був для підготування похорону, а 13 грудня я попрощалася з Микитою.

– Майже одразу після трагедії ви звернулися до ЗМІ, хоча розслідування обставин загибелі сина тільки-но почалося. Чому вам потрібна підтримка мас-медіа?

– Мене дуже бентежить усе, що почало відбуватися після вбивства сина. Наприклад:

1. Чому поліція миттєво заявила, що мій син нібито був "під упливом наркотиків", а в кишенях у нього виявили якісь "солі"? Заявили одразу і безапеляційно. На якій підставі поліція стверджує, що мій син був "наркоманом"?
2. Навіть якщо був якийсь конфлікт на касі супермаркету, навіщо було відводити сина в якесь підсобне приміщення? Що саме там сталося?
3. Чому мені так довго не повідомляли про смерть сина і понад добу не дозволяли побачити його тіло?
4. Якщо мій син дійсно, як вони стверджують, "напав із ножем" на поліцейського охорони, чому не надають відео як доказ? До речі, на шматочку відео, яке викладено в інтернеті, моєму синові стріляють у спину. Це у них називається "самооборона"?
5. Чому мені слідчі заявили, що Микиті стріляли по ногах, хоча на тілі ушкоджень ніг не було, а в довідці про смерть вказано кульове поранення тулуба?
6. Чому представники супермаркету і лікарі не хочуть із нами спілкуватися?
7. І ми, і друзі Микити кинули клич у соцмережах, шукали свідків інциденту на касі супермаркету. Відгукнулася одна жінка, сказала, що бачила, як мого сина на касі провокував охоронець, говорив: "А що ти такий борзий, підемо в кабінеті поговоримо". Зараз ця жінка більше не відповідає на телефонні дзвінки. Чому?

Знаєте, коли ми були на упізнанні, я намагалася підійти до працівників "швидкої", поговорити з водієм, черговим, фельдшером. Хотіла дізнатися, чи може син перед смертю щось говорив... Начальник "швидкої" сказав: "Це конфіденційна інформація, таких даних не даємо, усе тільки через органи поліції".

Мій син був фізично міцною і врівноваженою людиною. Він ніколи ні на кого не міг напасти. Я в цьому впевнена. Відбиватися – так, нападати – ні. Микита ніколи не розв’язував питання за допомогою кулаків, навіть у дитячих дворових бійках участі не брав, навпаки, мирив усіх. Мій син дуже комунікабельна і відкрита людина, але ніколи не зніс би жодного пресингу чи образ. Тому я хочу точно знати, що сталося на касі й особливо у службовому приміщенні супермаркету. І в мене є всі підстави вважати, що поліція не зацікавлена в об'єктивному розслідуванні.

– Скільки кульових отворів було в тілі Микити?

– Ми досі не знаємо. Експертиза має відповісти на це запитання. Ми подали клопотання щодо проведення додаткових експертиз про причини смерті. Плюс я подав запит у поліцію. Відповіді досі немає. Це грубе порушення закону, вони зобов'язані відповісти протягом п'яти робочих днів.

– Чому на етапі госпіталізації та проведення операції нікого з рідних не повідомили про інцидент, щоб вони могли хоча б до лікарні приїхати? Тим паче, у Микити були із собою паспорт і мобільний.

– Можу з вами погодитися. Звісно, вони зобов'язані були повідомити родичів під час госпіталізації.

– Ще запитання: чому понад добу родичів не підпускали до тіла і видали його для похорону майже за тиждень?

– На жаль, немає відповіді й на це запитання. Слідчі не вважають за потрібне пояснити. Ну як це, добу шукати тіло і скеровувати родичів то в одну установу, то в іншу? Звісно, виникають підозри: з тілом "працювали" не тільки ті, хто зобов'язаний, а й хтось інший, про кого ми не знаємо.

– На якій підставі співробітник поліції – до експертиз та аналізу крові – заявляє батькові Микити, що у того в кишенях виявили "траву і сіль"?

– Не можу навіть припустити, нам жодного документа не показали. Припустимо, у кишенях загиблого виявили якісь підозрілі речовини. Тоді навіщо про це повідомляти батька, у чому логіка? І чому на огляд квартири, де жив Микита, не приїхали експерти в білих рукавичках із собаками, спеціально навченими знаходити наркотики? Теж нелогічно.

Припускаю, вони так намагалися обґрунтувати причину смерті: мовляв, бачите, був у наркотичному сп'янінні, а тому "накинувся" на поліцейського. Представники поліції миттєво підхопили і почали проштовхувати в суспільній свідомості саме цю версію як установлений факт. На якій підставі? Якщо поліція спочатку робить такі заяви, отже, будуть іти за наперед відпрацьованою версією з обвинувальним ухилом щодо вбитого.

P.S. Представники харківського супермаркету "Рост" відмовилися давати коментарі та попросили редакцію "ГОРДОН" зв'язатися з ними після новорічних свят.