+1 Київ
Увечері 5 грудня 2018 року в харківському супермаркеті "Рост" застрелили одного з відвідувачів – 24-річного Микиту Комара. У нього стріляв 25-річний співробітник поліції охорони (структурний підрозділ Нацполіції України), який чергував у цей час у магазині. Коментуючи деталі інциденту, начальник Управління поліції охорони Харківської області Олег Гронь заявив, що на касі стався конфлікт: нібито покупець відмовився оплачувати товар, і співробітник поліції охорони провів його в службове приміщення супермаркету "для з'ясування обставин" до приїзду наряду поліції.
"Там громадянин накинувся на нашого співробітника, завдав кілька ножових ударів у ділянки голови, шиї і тулуба. Наш співробітник був у бронежилеті, це врятувало його трохи. Після цього, оскільки була загроза життю і здоров'ю нашого співробітника, він, відповідно до ст. 46 закону України "Про Національну поліцію", застосував табельну вогнепальну зброю", – заявив Гронь.
28 грудня на підсумковій прес-конференції начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Олег Бех повідомив, що стосовно співробітника поліції охорони, який стріляв у відвідувача, завершено службову перевірку, протизаконних дій не виявлено. Крім того, Бех заявив, що вбитий був "наркозалежним зі стажем" і "неадекватно поводився".
На цей момент щодо інциденту в харківському супермаркеті триває два паралельні розслідування. Перше веде поліція за ст. 348 Кримінального кодексу (посягання на життя співробітника правоохоронного органу). Друге – новостворене Державне бюро розслідувань, яке перевіряє законність стрілянини, відкритої співробітником поліції охорони. Тут фігурують дві статті Кримінального кодексу – ст. 115 (умисне вбивство) та ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків).
В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" мама вбитого Микити Комара Світлана та її адвокат звернули увагу на нестикування в офіційній позиції поліції. Наприклад, чому Микиті Комару стріляли в спину? Чому довго не показували тіла рідним? Чому після інциденту, не надаючи жодних документальних доказів, поліцейські заявили батькам, що в кишенях їхнього сина виявили наркотичні речовини, і почали активно публічно просувати версію про "наркозалежність" убитого?
Уранці в двері подзвонило троє незнайомих, сказали, що з поліції: "Ваш син помер від крововтрати"
– Світлано, коли і як ви дізналися про смерть сина?
– Наступного дня після вбивства. 6 грудня приблизно об 11.00 у двері подзвонило троє незнайомих, сказали, що з поліції, запитали, чи тут живе Микита. Я розгубилася, сказала, що сина немає вдома, відчинила двері й почула: "Ваш син загинув. Учора ввечері він був у супермаркеті, напав на співробітника поліції з ножем, той був змушений застосувати вогнепальну зброю, потрапив у ногу, перебив важливу артерію, ваш син помер від крововтрати".
Ані емоцій, ані істерики в мене не було. Усе почуте було настільки абсурдним, що я не повірила жодному слову. Моя дитина вийшла напередодні з дому абсолютно нормальною, у мене не було приводу хвилюватися. Я відповіла поліцейським: "Це неправда". Вони мені запропонували викликати "швидку", я відмовилася, сказала, що дозволю їм пройти у квартиру, щойно хтось із моїх родичів приїде.
24-річного Микиту Комара застрелив співробітник поліції охорони в харківському супермаркеті 5 грудня 2018 року. Фото: з особистого архіву Світлани Комар
– Коли ви востаннє бачили сина живим?
– В інтернеті вже виклали відео з камер спостереження супермаркету. Це єдине відео, яке я на сьогодні бачила, де мій син ще живий.
– Я мала на увазі, коли ви востаннє самі спілкувалися із сином.
– Виходить, у день його вбивства... 5 грудня Микита прокинувся приблизно о 9.00, мав гарний настрій, розмовляв із кимось, приблизно о 16.00 пішов у справах, а 6 грудня вранці мені повідомили, що сина більше немає.
– А коли син не повернувся додому ночувати, ви не почали хвилюватися?
– Хлопцеві 24 роки, він доросла, самостійна людина, я давно не воджу його за ручку. Іноді було таке, що він ночував у друзів. Але у мене навіть приводу не було турбуватися, син завжди мені телефонував наступного ранку, щойно прокидався: "Мамусю, все гаразд". Телефонував зазвичай з 11.00 до 13.00, він у мене не жайворонок.
Ще згадала: за півгодини до приходу поліції мені телефонував батько Микити. Ми давно розлучені, але в нас добрі стосунки. Тато питав, де Микита, говорив, що дзвонить йому, гудки йдуть, але трубки ніхто не бере. Я його заспокоїла: напевно, ще спить, щойно прокинеться – перетелефонує.
Сина вбили 5 грудня ввечері. Незважаючи на те, що у Микити були із собою і паспорт, і телефон без пароля на вхід, ніхто ні із супермаркету, ні з поліції, ні з лікарні мені нічого не повідомляв. Більше ніж 14 годин поспіль не повідомляв.
– Як думаєте, чому?
– Я питала слідчих, які прийшли до мене додому. Вони сказали: "Не знаємо, прийшли на роботу, і нам сказали зайнятися цією справою".
Був дивний момент. Поліцейський одразу сказав, що нібито в кишені Микити знайшли "траву і солі". Ні документів, ні експертиз не показували, одразу заявили про наркотики
– Про що конкретно запитували представники поліції, коли 6 грудня прийшли до вас додому з повідомленням про смерть сина?
– Запитували, коли Микита пішов із дому, чи вживав алкоголь або наркотики, чим займався, де працював... Сказали, що їм треба оглянути кімнату сина, запитали, де його комп'ютер.
У Микити не було комп'ютера, він колись займався приватним підприємництвом, продавав телефони та аксесуари, згодом відкрив свою точку з ремонту гаджетів. За півроку роботи сказав: "Мам, немає варіантів, заробити нереально" – усе згорнув і розпродав, зокрема і свій комп'ютер, виїхав у Швецію, жив і працював у Стокгольмі. І в Україну повернувся, щоб річну візу оформити. Я це все розповіла слідчим, поки вони оглядали квартиру.
– Вони щось вилучали під час огляду квартири?
– Опитали і все, нічого не забирали. Я постійно їм говорила, що хочу побачити сина.
Був ще дивний момент. До початку огляду квартири до мене вже приїхали сестра із чоловіком і батько Микити. Так от татові поліцейський одразу сказав, що нібито в кишені Микити знайшли "траву і солі". Ми взагалі не зрозуміли, про що йдеться. Виявилося, "солі" – це наркотики якісь. Ми так розгубилися... Наш син і наркотики – абсолютно неможливо, але поліція одразу заявила: знайшли у кишенях наркотики.
– Представник поліції опирався на якусь експертизу, коли стверджував, що це саме наркотики?
– Ні документів, ні експертиз не показували, просто відразу усно заявили. Ну тобто про "траву і солі" вони точно знають, а чому, наприклад, нам 14 годин не повідомляли про те, що трапилося з Микитою – вони не курсі.
Батько Микити Комара: "Представники поліції зустріли мене біля під'їзду. Вони в цивільному були, але із зовнішнього вигляду я зрозумів: це три оперативники. Я не знав нічого, крім того, що син загинув, запитав: "Що сталося?" Оперативники сказали: "Ваш син був під упливом наркотиків, у нього в кишені були пакети із "сіллю", він украв продукти, під час виходу із супермаркету його затримали, він напав на поліцейського з ножем, його застрелили". Про які наркотики йшлося і до чого тут мій син – я зовсім не зрозумів. Чесно кажучи, у той момент не думав. У нас досі немає доступу до матеріалів слідства. Мені тільки недавно повернули срібний хрестик сина".
На пошуки тіла Микити пішов увесь день
– Світлано, коли і як вам показали тіло сина?
– (Довга пауза) Коли нам повідомили про смерть Микити, я постійно наполягала, що хочу побачити свою дитину. Представники поліції постійно кудись телефонували, сказали їхати в райвідділок, де нас передадуть іншому слідчому, який відвезе нас у морг.
Спершу поїхали на вулицю Дмитрівську, там морги Бюро судово-медичної експертизи. Ми стояли і чекали, але там нам сказали, що тіла мого сина у них немає. Потім нас скерували в Четверту лікарню невідкладної хірургічної допомоги Харкова, куди вночі госпіталізували Микиту з пораненнями. Ми знову стояли і чекали, але і там нам сказали, що тіла мого сина у них немає.
Увечері поїхали в Інститут загальної та невідкладної хірургії імені Зайцева, слідчий увійшов усередину, а ми стояли і чекали на вулиці. Слідчий вийшов і сказав: мовляв, начмеда і головлікаря вже немає, з'ясувати нічого не можу, зустріньмося завтра.
– Тобто ви більше ніж добу шукали тіло сина по моргах і лікарнях?
– Так, на пошуки пішов увесь день. Увечері 6 грудня ми повернулися додому плакати і якось доживати до наступного дня. Уранці 7 грудня я зателефонувала слідчому і ми знову поїхали в морг, який належить Інституту імені Зайцева – остання установа, куди ми заїжджали напередодні ввечері в пошуках сина.
Службове приміщення супермаркету "Рост", де стався інцидент 5 грудня. Знімок опублікували наступного дня на офіційному сайті Національної поліції Харківської області, новина з'явилася із заголовком "У Харкові громадянин ударив ножем співробітника поліції охорони". Фото: hk.npu.gov.uaНа упізнанні була я, тато Микити, моя сестра, її чоловік і слідчий. Знову довго чекали, коли нас впустять. Було дуже холодно і нервово. Я питала, чому мене не пускають побачити сина, слідчий відповів, що "тіло готують до приїзду судмедексперта". Загалом, дали поглянути на тіло сина тільки після того, як закінчив роботу судмедексперт.
– Вибачте за важке запитання, у якому стані було тіло вашого сина, скільки кульових поранень, чи були візуальні ознаки, наприклад, побиття?
– Знаєте, я спеціально їхала в морг, щоб самій уважно оглянути кожен сантиметр тіла сина, кожен пальчик, кожну крапочку – усе, усе, усе! Звісно, ми були в соплях і сльозах, важко було зосередитися. Але добре пам'ятаю шов від лобка до підборіддя спереду, це після розтину судмедексперта. Пам'ятаю, що ноги були не пошкоджені, хоча спершу поліцейські мені заявляли, що нібито стріляли по ногах Микити.
Ми бачили тіло тільки спереду. Слідчий запитав: "Будете перевертати?", я одразу сказала "так", але емоції були такими, що... Ми із сестрою помітили зліва на боці навіть не синець, а синець у районі нирок, а на животі з лівого боку, під нижнім ребром, була червона пляма.
– Пляма?
– Нам сказали, що коли куля вдаряється зі спини у внутрішню частину живота – залишається така пляма. Ще пам'ятаю, що у сина пальці потемніли, але ж ми побачили Микиту вже на третю добу після вбивства... У довідці про смерть було зазначено: кульове поранення тулуба з пошкодженням магістральних судин та внутрішніх органів, причина смерті – геморагічний шок. Тобто була дуже сильна і швидка крововтрата.
– Чому сина вдалося поховати тільки за вісім днів після загибелі?
– Ми не могли отримати дозволу на поховання. Їздили з довідками то у прокуратуру, то ще кудись. Нам говорили, що немає документів для видавання, і постійно кудись скеровували. Тіло сина віддали 11 грудня, за шість днів після вбивства, один день нам потрібен був для підготування похорону, а 13 грудня я попрощалася з Микитою.
Чому мені слідчі заявили, що Микиті стріляли по ногах, хоча на тілі ушкоджень ніг не було, а в довідці про смерть указано кульове поранення тулуба?
– Майже одразу після трагедії ви звернулися до ЗМІ, хоча розслідування обставин загибелі сина тільки-но почалося. Чому вам потрібна підтримка мас-медіа?
– Мене дуже бентежить усе, що почало відбуватися після вбивства сина. Наприклад:
- Чому поліція миттєво заявила, що мій син нібито був "під упливом наркотиків", а в кишенях у нього виявили якісь "солі"? Заявили одразу і безапеляційно. На якій підставі поліція стверджує, що мій син був "наркоманом"?
- Навіть якщо був якийсь конфлікт на касі супермаркету, навіщо було відводити сина в якесь підсобне приміщення? Що саме там сталося?
- Чому мені так довго не повідомляли про смерть сина і понад добу не дозволяли побачити його тіло?
- Якщо мій син дійсно, як вони стверджують, "напав із ножем" на поліцейського охорони, чому не надають відео як доказ? До речі, на шматочку відео, яке викладено в інтернеті, моєму синові стріляють у спину. Це у них називається "самооборона"?
- Чому мені слідчі заявили, що Микиті стріляли по ногах, хоча на тілі ушкоджень ніг не було, а в довідці про смерть вказано кульове поранення тулуба?
- Чому представники супермаркету і лікарі не хочуть із нами спілкуватися?
- І ми, і друзі Микити кинули клич у соцмережах, шукали свідків інциденту на касі супермаркету. Відгукнулася одна жінка, сказала, що бачила, як мого сина на касі провокував охоронець, говорив: "А що ти такий борзий, підемо в кабінеті поговоримо". Зараз ця жінка більше не відповідає на телефонні дзвінки. Чому?
Знаєте, коли ми були на упізнанні, я намагалася підійти до працівників "швидкої", поговорити з водієм, черговим, фельдшером. Хотіла дізнатися, чи може син перед смертю щось говорив... Начальник "швидкої" сказав: "Це конфіденційна інформація, таких даних не даємо, усе тільки через органи поліції".
Мій син був фізично міцною і врівноваженою людиною. Він ніколи ні на кого не міг напасти. Я в цьому впевнена. Відбиватися – так, нападати – ні. Микита ніколи не розв’язував питання за допомогою кулаків, навіть у дитячих дворових бійках участі не брав, навпаки, мирив усіх. Мій син дуже комунікабельна і відкрита людина, але ніколи не зніс би жодного пресингу чи образ. Тому я хочу точно знати, що сталося на касі й особливо у службовому приміщенні супермаркету. І в мене є всі підстави вважати, що поліція не зацікавлена в об'єктивному розслідуванні.
Адвокат: Представники поліції миттєво почали просувати в суспільній свідомості версію про наркотики як установлений факт. На якій підставі?
Адвокат батьків Микити Комара Олег Михайлов: "Цілком можливо, що ніхто не спробував у критично важливі перші секунди після поранення зупинити кровотечу. Хоча співробітники поліції цього навчені". Фото: Олег Михайлов / Facebook
– Чому співробітник поліції охорони, який чергував у супермаркеті, відвів Микиту в якесь службове приміщення, а не дочекався приїзду правоохоронців для з'ясування обставин?
– З погляду юриспруденції це пояснити неможливо. Немає такої юридичної процедури – "затримання" у супермаркеті. Чи це звичайний громадянин, чи співробітник приватної або державної охорони, він зобов'язаний викликати поліцію і передати особу, з якою виник конфлікт, правоохоронцям.
Припустимо, на касі дійсно виник конфлікт, хоча ми, як сторона потерпілих, підтвердження цього не бачимо. Співробітник охорони міг запропонувати клієнту оплатити товар іншим способом, наприклад, зв'язатися з рідними або друзями, ті б під'їхали і привезли гроші. Але Микиту "затримують" і відводять у якесь службове приміщення. Цього не передбачено жодним законом чи нормативним актом.
– Наступного дня після вбивства Микити, а саме вдень 6 грудня, у мережі з'явився 19-секундний ролик з однієї з відеокамер супермаркету. На ньому з підсобки спочатку вилітає один чоловік, судячи з усього, поліцейський, згодом вибігає другий чоловік, імовірно, Микита, біжить у протилежний бік і різко падає обличчям униз. Як ви сприйняли цей відрізок відео?
– Я переглянув це відео як мінімум 30 разів із погляду криміналістики і виявив багато незрозумілих речей. Безумовно, потрібен слідчий експеримент та експертизи, але у мене три запитання щодо відео:
Перше. Хто і навіщо виклав відео в загальний доступ? Воно у принципі не мало виходити за межі супермаркету, тому що триває слідство, а отже, усі записи з відеокамер мусили вилучити. Чому поліція не забезпечила збереження даних, не опечатала відеоматеріалів, дозволила витік?
Друге. Чому виклали саме цей відрізок відео? А що було зафіксовано до і після? Особливо після. Хто стріляв: той, хто першим вибіг із приміщення чи інша людина? А головне: тому, хто знепритомнів (ми припускаємо, що це Микита), надавали першу медичну допомогу? Ми сумніваємося. Думаю, це одна з причин, чому немає продовження відео. Цілком можливо, що ніхто не підійшов до непритомного, не спробував у критично важливі перші секунди після поранення зупинити кровотечу. Хоча співробітники поліції цього навчені.
Третє. Чому вважали за потрібне викласти саме цей шматок відео? А де ж кадри, як Микита нібито напав на когось із ножем? Нас запевняють, що в службовому приміщенні, де відбувалася "розмова", не було відеокамер. Припустимо. Але, знаючи, як улаштована система безпеки супермаркетів узагалі й супермаркету "Рост" зокрема, – я в це не вірю. Знаю від колишніх співробітників супермаркету, що у них у принципі немає "сліпих зон". Відеокамери встановлено так, щоб був постійний контроль за співробітниками і за пересуванням товарів.
– Скільки кульових отворів було в тілі Микити?
– Ми досі не знаємо. Експертиза має відповісти на це запитання. Ми подали клопотання щодо проведення додаткових експертиз про причини смерті. Плюс я подав запит у поліцію. Відповіді досі немає. Це грубе порушення закону, вони зобов'язані відповісти протягом п'яти робочих днів.
– Чому на етапі госпіталізації та проведення операції нікого з рідних не повідомили про інцидент, щоб вони могли хоча б до лікарні приїхати? Тим паче, у Микити були із собою паспорт і мобільний.
– Можу з вами погодитися. Звісно, вони зобов'язані були повідомити родичів під час госпіталізації.
– Ще запитання: чому понад добу родичів не підпускали до тіла і видали його для похорону майже за тиждень?
– На жаль, немає відповіді й на це запитання. Слідчі не вважають за потрібне пояснити. Ну як це, добу шукати тіло і скеровувати родичів то в одну установу, то в іншу? Звісно, виникають підозри: з тілом "працювали" не тільки ті, хто зобов'язаний, а й хтось інший, про кого ми не знаємо.
– На якій підставі співробітник поліції – до експертиз та аналізу крові – заявляє батькові Микити, що у того в кишенях виявили "траву і сіль"?
– Не можу навіть припустити, нам жодного документа не показали. Припустимо, у кишенях загиблого виявили якісь підозрілі речовини. Тоді навіщо про це повідомляти батька, у чому логіка? І чому на огляд квартири, де жив Микита, не приїхали експерти в білих рукавичках із собаками, спеціально навченими знаходити наркотики? Теж нелогічно.
Припускаю, вони так намагалися обґрунтувати причину смерті: мовляв, бачите, був у наркотичному сп'янінні, а тому "накинувся" на поліцейського. Представники поліції миттєво підхопили і почали проштовхувати в суспільній свідомості саме цю версію як установлений факт. На якій підставі? Якщо поліція спочатку робить такі заяви, отже, будуть іти за наперед відпрацьованою версією з обвинувальним ухилом щодо вбитого.
P.S. Представники харківського супермаркету "Рост" відмовилися давати коментарі та попросили редакцію "ГОРДОН" зв'язатися з ними після новорічних свят.
