Who is Mr.Cohen? Адвокат Трампа отримав $350 тис. для Ізмайловського злочинного угруповання — Фельштинський 

Особистий адвокат президента США Дональда Трампа Майкл Коен, який із 2007 року є співробітником Організації Трампа (The Trump Organization), членом ради директорів Trump World Tower Condominium Board і Trump Park Avenue Condominium Board, залучений до нещодавньої спроби реалізації так званого "мирного російсько-українського плану" Фелікса Сатера і Андрія Артеменка, про що детально писали у пресі, є довіреною особою російської організованої злочинності принаймні з 1999 року і займається відмиванням грошей для російських громадян, пов'язаних або підозрюваних у зв'язках із російською мафією.

Про це йдеться у матеріалах 2006–2011 років, що зберігаються в судових архівах Сполучених Штатів.

Зокрема 19 січня 1999 року Майкл Коен одержав від російського хокеїста Володимира Малахова, який проживав у Маямі і грав у 1999–2000 роках за клуби в Канаді, Нью-Джерсі та Нью-Йорку, чек на $350 тис.

Цей чек Коен поклав на один зі своїх адвокатських рахунків, проте у 2006 році, абсолютно випадково, він став предметом судового розгляду.

2 травня 2007 року, після попередньої телефонної розмови, Майкл Коен отримав лист від адвоката Марка Вольфа, який стосувався цієї теми:

"Мета цього листа – закріпити суть і підвести підсумок нашої сьогоднішньої розмови, а також підтвердити інформацію, яку ви надали нам протягом останнього тижня щодо згаданого питання.

Як ви знаєте, ми маємо на руках чек на суму $350 тис., виписаний на ім'я Майкла Коена, який мешкає за адресою: "Майкл Коен, есквайр, 500 Вест 56-та вулиця, Нью-Йорк, N. Y. 10019". Ви ознайомилися з копією лицьової та зворотної сторін чека, а також із першою сторінкою скарги (зокрема з описом справи), яку ми надали.

Після ознайомлення ви заявили, що ви справді обіймали цю посаду на момент виставлення чека (1/19/99) і що на той час ви були єдиним Майклом Коеном в організації. В іншому ви нічого не знаєте про цей епізод, і вам не знайомі інші учасники цього процесу. Ви стверджуєте, що ви не мали жодного стосунку до цієї транзакції. Ви також заявили, що індосамент на звороті чека – це не ваш підпис.

Також ви сказали, що вам не знайомі номери рахунків, вказані на чеку, але ви попросили свого бухгалтера перевірити, чи пов'язані ви з якимись із цих рахунків. Якщо перевірка засвідчить, що ви були пов'язані з якими-небудь із цих рахунків, ми хотіли б знати, чи був цей чек внесений на такі рахунки і як у підсумку ви розпорядилися цими коштами".

Іншими словами, у телефонній розмові з адвокатом Вольфом Коен сказав, що нічого не знає про чек, що підпис на звороті чека не його і що номер рахунку, на який ліг чек, йому невідомий. Коротше, Коен заявив, що не отримував $350 тис.

21 травня Коен отримав від Вольфа другий лист, який повідомляв Коену про те, що він зобов'язаний надати формальні свідчення під присягою, які стосуються чека. Згідно з листом, добровільно Коен дати ці свідчення вже відмовився, і його будуть викликати для допиту через суд:

Як я згадував у наших минулих бесідах, нам потрібно буде, щоб ви дали свідчення під присягою у цій справі. [...] Ви заявили, що не бажаєте цього робити добровільно, і ми почали процес оформлення повістки через суди Нью-Йорка. Доводжу до вашого відома, що ми також будемо вимагати подання ваших банківських документів, зокрема, щодо цього чека.

Ми припускаємо, що надання показань може відбутися у липні або в серпні, і ми будемо раді призначити зручні для вас дату та місце. Через це прошу вас зв'язатися з нами найближчим часом, щоб обговорити графік. В іншому разі нам доведеться самим обрати дату та місце і оформити відповідну повістку.

6 червня 2007 року надання показань було призначене на 3 серпня, за адресою 1350 Broadway, Suite 1407, у Нью-Йорку. Коена попросили надати таку документацію:

1. Копію усіх документів щодо отримання чека №1062 від 19 січня 1999 року, виставленого з рахунку Володимира Малахова №3101147115 у банку Citibank, Federal Saving Bank, Sunrise, Florida, що підлягає оплаті Майклу Коену на суму $350 тис., зокрема, крім іншого, квитанції, картки бухгалтерського обліку, довірчі рахунки, службові рахунки, рахунки умовного депонування, клієнтські рахунки, клієнтські виписки та електронні облікові відомості та звіти.
2. Копії всіх документів щодо рахунку №250048213 у період із 19 січня 1999 року до 18 лютого 1999 року, включно з, окрім іншого, щомісячними виписками з рахунку.
3. Усю вхідну та вихідну кореспонденцію стосовно чека №1062 від 19 січня 1999 року, виставленого з рахунку Володимира Малахова №3101147115 у банку Citibank, Federal Saving Bank, Sunrise, Florida, що підлягає оплаті Майклу Коену на суму $350 тис.
4. Усі документи щодо розпорядження коштами, що надійшли за чеком №1062 від 1 січня 1999 року, виставленим із рахунку Володимира Малахова №3101147115 у банку Citibank, Federal Saving Bank, Sunrise, Florida, що підлягає оплаті Майклу Коену на суму $350 тис., та внесеного на рахунок №250048213, включно з, окрім іншого, відкликаними чеками, картками бухгалтерського обліку клієнта, бухгалтерськими книгами з довірчих рахунків, бухгалтерськими книгами з рахунків умовного депонування, дорученнями про безготівкове перерахування коштів та кореспонденцію.

Коен тягнув із показаннями як міг, вдаючись до різних хитрощів. Урешті-решт він змушений був постати перед судом 17 вересня 2007 року за вказаною раніше в Нью-Йорку адресою. Показання він давав телефоном.

Тим не менше Коен не надав суду жодних паперів і документів, а на запитання відповідав односкладово. Він визнав, що отримав $350 тис. від Малахова в січні 1999 року і підтвердив, що в 1998–1999 роках у нього були клієнти з Росії, але зазначив, що не їздив у ці роки до Росії і, наскільки він пам'ятав, не переказував туди або в Україну зі своїх рахунків грошей. Ось, із певними скороченнями, показання Коена:

По закінченню допиту Коена суд зробив такі висновки:

"Майкл Коен – одержувач за чеком – неодноразово заявляв, що він не має інформації чи документів щодо чека на $350 тис., виписаного йому на довірчий рахунок у 1999 році. Крім того, пан Коен абсолютно не знайомий з іншими учасниками або свідками у цій справі. Пан Коен кілька разів повторив, що він не знає відповідача Малахова і не розуміє, чому він одержав рахунок на $350 тис. від відповідача Малахова".

Іншими словами, Коен відмовився повідомити про угоду якісь подробиці, стверджуючи, що не знає, чому йому було надіслано чек на $350 тис., не пам'ятає, як він розпорядився цими грошима, не пам'ятає, кому вони були призначені і що саме з цими $350 тис. сталося, а з Володимиром Малаховим, який виписав чек, не знайомий і ніколи не вступав із ним у контакт, хоча у звичайній ситуації не мав би прийняти чек на $350 тис. від незнайомої людини (але чомусь прийняв), а мав би повернути його відправнику (але чомусь не повернув).

Допоможемо пану Коену згадати, що сталося з чеком на $350 тис. у далекому 1999 році, хто був власником цих грошей і яка була їх подальша доля, скориставшись водночас показаннями самого Коена, який під кінець допиту розслабився та повідомив:

"Єдиний спосіб, у який я міг отримати кошти, чи $35, чи $350 тис., – я отримав такі інструкції від людини, яка виписала чек, щоб розпорядитися коштами".

Неточність, допущена Коеном, полягала в тому, що людина, яка давала йому "інструкції" про розподіл грошей, була не тією людиною, яка виписувала чек, не Малаховим.

$350 тис., надіслані Майклу Коену, призначалися для одного з лідерів Ізмайловського злочинного угруповання (ОЗУ) Віталія Юрійовича Буслаєва на прізвисько "Буслай" (1965 року народження). У міліцейській довідці 1996 року про нього було написано таке:

"В угрупованні один лідер – Олег Іванов, 55 р.н., уродженець Казані. Але керують "ізмайловськими" не так лідери, як в інших угрупованнях, як "авторитети". Їх п'ятеро – Віктор Неструєв (Мальчик), Сергій Трофимов (Трофим), Віталій Буслаєв (Буслай), Антон Малевський (Антон), Олександр Дербишев. Найвідоміший – Антон Малевський. Почасти це пов'язано з тим, що його кілька разів затримувала міліція зі зброєю, але потім він уникав відповідальності. Деякі джерела тлумачать це так, що Антон потрапив під "крило" спецслужб і працює на них".

Буслаєв жив у Москві. На початку 2000-х років він був співробітником приватного охоронного підприємства (ПОП) "Витязь-АК", що часто було легальним прикриттям злочинної діяльності. Одночасно Буслаєв був генеральним директором трьох компаній: Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Базагаза", ТОВ "Дормидонт Риэлт" і ТОВ "Легенда проджект груп". "Легенда проджект груп", зі свого боку, володіла компаніями ТОВ "Велий отель Москва" і ТОВ "Велий отель Суздаль". "Велий отель Москва" розташований за 200 метрів від Троїцької вежі Кремля. Вікна готелю виходять безпосередньо на Кремль, і територію, на якій розташований готель, контролює Федеральна служба безпеки РФ.

Готель у Москві власники "Легенда проджект груп" отримали від довіреної людини близьких до Путіна братів Ротенбергів. Партнером компанії "Легенда проджект груп" був власник готелю "Метрополь" мільярдер і член Державної думи РФ у 2011–1016 роках Михайло Сліпенчук, який із 2015 року був співвласником готелів "Велий отель Москва" і "Велий отель Суздаль".

Ім'я Буслаєва згадували також у контексті убивства в Україні журналіста Георгія Гонгадзе. Але, крім згадки імені Буслаєва в телефонній розмові як організатора вбивства, інших відомостей про його причетність до злочину не було, і з часом нові докази не з'явилися.

У нинішній діяльності Буслаєва дуже багато пов'язано з великим бізнесом, з великими російськими бізнесменами і з партнерами Путіна братами Ротенбергами. Але в далекому 1996 році Буслаєв тільки починав своє просування вгору. Гроші, на які він планував придбати у США нерухомість, нажиті чесною чи нечесною працею – судити важко, у ті роки в Росії всі гроші можна було вважати нечесними, – дійсно належали Буслаєву. Того року, у січні, він прилетів до Маямі разом зі своєю 22-річною подругою Юлією Фоміною і пригледів майно, яке трохи пізніше придбав у будівлі за адресою 16711 Collins Avenue, Miami Beach, Флорида, за $473 900 готівкою. Платежі були здійснені в 1996 році трьома траншами: 18 лютого – $96 000, 18 квітня – $48 000, 29 листопада – $329 900, із яких $324 040,64 були переведені на рахунок власників флоридської будівлі телексом.