Who is Mr.Cohen? Адвокат Трампа отримав $350 тис. для Ізмайловського злочинного угруповання — Фельштинський 

Майкл Коен одержав від російського хокеїста Володимира Малахова, який проживав у Маямі, чек на $350 тис.

Особистий адвокат президента США Дональда Трампа Майкл Коен, який із 2007 року є співробітником Організації Трампа (The Trump Organization), членом ради директорів Trump World Tower Condominium Board і Trump Park Avenue Condominium Board, залучений до нещодавньої спроби реалізації так званого "мирного російсько-українського плану" Фелікса Сатера і Андрія Артеменка, про що детально писали у пресі, є довіреною особою російської організованої злочинності принаймні з 1999 року і займається відмиванням грошей для російських громадян, пов'язаних або підозрюваних у зв'язках із російською мафією.

Про це йдеться у матеріалах 2006–2011 років, що зберігаються в судових архівах Сполучених Штатів.

Зокрема 19 січня 1999 року Майкл Коен одержав від російського хокеїста Володимира Малахова, який проживав у Маямі і грав у 1999–2000 роках за клуби в Канаді, Нью-Джерсі та Нью-Йорку, чек на $350 тис.

Цей чек Коен поклав на один зі своїх адвокатських рахунків, проте у 2006 році, абсолютно випадково, він став предметом судового розгляду.

2 травня 2007 року, після попередньої телефонної розмови, Майкл Коен отримав лист від адвоката Марка Вольфа, який стосувався цієї теми:

"Мета цього листа – закріпити суть і підвести підсумок нашої сьогоднішньої розмови, а також підтвердити інформацію, яку ви надали нам протягом останнього тижня щодо згаданого питання.

Як ви знаєте, ми маємо на руках чек на суму $350 тис., виписаний на ім'я Майкла Коена, який мешкає за адресою: "Майкл Коен, есквайр, 500 Вест 56-та вулиця, Нью-Йорк, N. Y. 10019". Ви ознайомилися з копією лицьової та зворотної сторін чека, а також із першою сторінкою скарги (зокрема з описом справи), яку ми надали.

Після ознайомлення ви заявили, що ви справді обіймали цю посаду на момент виставлення чека (1/19/99) і що на той час ви були єдиним Майклом Коеном в організації. В іншому ви нічого не знаєте про цей епізод, і вам не знайомі інші учасники цього процесу. Ви стверджуєте, що ви не мали жодного стосунку до цієї транзакції. Ви також заявили, що індосамент на звороті чека – це не ваш підпис.

Також ви сказали, що вам не знайомі номери рахунків, вказані на чеку, але ви попросили свого бухгалтера перевірити, чи пов'язані ви з якимись із цих рахунків. Якщо перевірка засвідчить, що ви були пов'язані з якими-небудь із цих рахунків, ми хотіли б знати, чи був цей чек внесений на такі рахунки і як у підсумку ви розпорядилися цими коштами".

Іншими словами, у телефонній розмові з адвокатом Вольфом Коен сказав, що нічого не знає про чек, що підпис на звороті чека не його і що номер рахунку, на який ліг чек, йому невідомий. Коротше, Коен заявив, що не отримував $350 тис.

21 травня Коен отримав від Вольфа другий лист, який повідомляв Коену про те, що він зобов'язаний надати формальні свідчення під присягою, які стосуються чека. Згідно з листом, добровільно Коен дати ці свідчення вже відмовився, і його будуть викликати для допиту через суд:

Як я згадував у наших минулих бесідах, нам потрібно буде, щоб ви дали свідчення під присягою у цій справі. [...] Ви заявили, що не бажаєте цього робити добровільно, і ми почали процес оформлення повістки через суди Нью-Йорка. Доводжу до вашого відома, що ми також будемо вимагати подання ваших банківських документів, зокрема, щодо цього чека.

Ми припускаємо, що надання показань може відбутися у липні або в серпні, і ми будемо раді призначити зручні для вас дату та місце. Через це прошу вас зв'язатися з нами найближчим часом, щоб обговорити графік. В іншому разі нам доведеться самим обрати дату та місце і оформити відповідну повістку.

6 червня 2007 року надання показань було призначене на 3 серпня, за адресою 1350 Broadway, Suite 1407, у Нью-Йорку. Коена попросили надати таку документацію:

1. Копію усіх документів щодо отримання чека №1062 від 19 січня 1999 року, виставленого з рахунку Володимира Малахова №3101147115 у банку Citibank, Federal Saving Bank, Sunrise, Florida, що підлягає оплаті Майклу Коену на суму $350 тис., зокрема, крім іншого, квитанції, картки бухгалтерського обліку, довірчі рахунки, службові рахунки, рахунки умовного депонування, клієнтські рахунки, клієнтські виписки та електронні облікові відомості та звіти.
2. Копії всіх документів щодо рахунку №250048213 у період із 19 січня 1999 року до 18 лютого 1999 року, включно з, окрім іншого, щомісячними виписками з рахунку.
3. Усю вхідну та вихідну кореспонденцію стосовно чека №1062 від 19 січня 1999 року, виставленого з рахунку Володимира Малахова №3101147115 у банку Citibank, Federal Saving Bank, Sunrise, Florida, що підлягає оплаті Майклу Коену на суму $350 тис.
4. Усі документи щодо розпорядження коштами, що надійшли за чеком №1062 від 1 січня 1999 року, виставленим із рахунку Володимира Малахова №3101147115 у банку Citibank, Federal Saving Bank, Sunrise, Florida, що підлягає оплаті Майклу Коену на суму $350 тис., та внесеного на рахунок №250048213, включно з, окрім іншого, відкликаними чеками, картками бухгалтерського обліку клієнта, бухгалтерськими книгами з довірчих рахунків, бухгалтерськими книгами з рахунків умовного депонування, дорученнями про безготівкове перерахування коштів та кореспонденцію.

Коен тягнув із показаннями як міг, вдаючись до різних хитрощів. Урешті-решт він змушений був постати перед судом 17 вересня 2007 року за вказаною раніше в Нью-Йорку адресою. Показання він давав телефоном.

Очевидно, Володимир Малахов знав когось, із ким я був пов'язаний, і єдина людина, яка спадає на думку – Сімон Гарбер, який, до речі, теж росіянин

Тим не менше Коен не надав суду жодних паперів і документів, а на запитання відповідав односкладово. Він визнав, що отримав $350 тис. від Малахова в січні 1999 року і підтвердив, що в 1998–1999 роках у нього були клієнти з Росії, але зазначив, що не їздив у ці роки до Росії і, наскільки він пам'ятав, не переказував туди або в Україну зі своїх рахунків грошей. Ось, із певними скороченнями, показання Коена:

По закінченню допиту Коена суд зробив такі висновки:

"Майкл Коен – одержувач за чеком – неодноразово заявляв, що він не має інформації чи документів щодо чека на $350 тис., виписаного йому на довірчий рахунок у 1999 році. Крім того, пан Коен абсолютно не знайомий з іншими учасниками або свідками у цій справі. Пан Коен кілька разів повторив, що він не знає відповідача Малахова і не розуміє, чому він одержав рахунок на $350 тис. від відповідача Малахова".

Іншими словами, Коен відмовився повідомити про угоду якісь подробиці, стверджуючи, що не знає, чому йому було надіслано чек на $350 тис., не пам'ятає, як він розпорядився цими грошима, не пам'ятає, кому вони були призначені і що саме з цими $350 тис. сталося, а з Володимиром Малаховим, який виписав чек, не знайомий і ніколи не вступав із ним у контакт, хоча у звичайній ситуації не мав би прийняти чек на $350 тис. від незнайомої людини (але чомусь прийняв), а мав би повернути його відправнику (але чомусь не повернув).

$350 тис., надіслані Майклу Коену, призначалися для одного з лідерів Ізмайловського злочинного угруповання

Допоможемо пану Коену згадати, що сталося з чеком на $350 тис. у далекому 1999 році, хто був власником цих грошей і яка була їх подальша доля, скориставшись водночас показаннями самого Коена, який під кінець допиту розслабився та повідомив:

"Єдиний спосіб, у який я міг отримати кошти, чи $35, чи $350 тис., – я отримав такі інструкції від людини, яка виписала чек, щоб розпорядитися коштами".

Неточність, допущена Коеном, полягала в тому, що людина, яка давала йому "інструкції" про розподіл грошей, була не тією людиною, яка виписувала чек, не Малаховим.

$350 тис., надіслані Майклу Коену, призначалися для одного з лідерів Ізмайловського злочинного угруповання (ОЗУ) Віталія Юрійовича Буслаєва на прізвисько "Буслай" (1965 року народження). У міліцейській довідці 1996 року про нього було написано таке:

"В угрупованні один лідер – Олег Іванов, 55 р.н., уродженець Казані. Але керують "ізмайловськими" не так лідери, як в інших угрупованнях, як "авторитети". Їх п'ятеро – Віктор Неструєв (Мальчик), Сергій Трофимов (Трофим), Віталій Буслаєв (Буслай), Антон Малевський (Антон), Олександр Дербишев. Найвідоміший – Антон Малевський. Почасти це пов'язано з тим, що його кілька разів затримувала міліція зі зброєю, але потім він уникав відповідальності. Деякі джерела тлумачать це так, що Антон потрапив під "крило" спецслужб і працює на них".

Буслаєв жив у Москві. На початку 2000-х років він був співробітником приватного охоронного підприємства (ПОП) "Витязь-АК", що часто було легальним прикриттям злочинної діяльності. Одночасно Буслаєв був генеральним директором трьох компаній: Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Базагаза", ТОВ "Дормидонт Риэлт" і ТОВ "Легенда проджект груп". "Легенда проджект груп", зі свого боку, володіла компаніями ТОВ "Велий отель Москва" і ТОВ "Велий отель Суздаль". "Велий отель Москва" розташований за 200 метрів від Троїцької вежі Кремля. Вікна готелю виходять безпосередньо на Кремль, і територію, на якій розташований готель, контролює Федеральна служба безпеки РФ.

Готель у Москві власники "Легенда проджект груп" отримали від довіреної людини близьких до Путіна братів Ротенбергів. Партнером компанії "Легенда проджект груп" був власник готелю "Метрополь" мільярдер і член Державної думи РФ у 2011–1016 роках Михайло Сліпенчук, який із 2015 року був співвласником готелів "Велий отель Москва" і "Велий отель Суздаль".

Ім'я Буслаєва згадували також у контексті убивства в Україні журналіста Георгія Гонгадзе. Але, крім згадки імені Буслаєва в телефонній розмові як організатора вбивства, інших відомостей про його причетність до злочину не було, і з часом нові докази не з'явилися.

У нинішній діяльності Буслаєва дуже багато пов'язано з великим бізнесом, з великими російськими бізнесменами і з партнерами Путіна братами Ротенбергами. Але в далекому 1996 році Буслаєв тільки починав своє просування вгору. Гроші, на які він планував придбати у США нерухомість, нажиті чесною чи нечесною працею – судити важко, у ті роки в Росії всі гроші можна було вважати нечесними, – дійсно належали Буслаєву. Того року, у січні, він прилетів до Маямі разом зі своєю 22-річною подругою Юлією Фоміною і пригледів майно, яке трохи пізніше придбав у будівлі за адресою 16711 Collins Avenue, Miami Beach, Флорида, за $473 900 готівкою. Платежі були здійснені в 1996 році трьома траншами: 18 лютого – $96 000, 18 квітня – $48 000, 29 листопада – $329 900, із яких $324 040,64 були переведені на рахунок власників флоридської будівлі телексом.

Власне, сама квартира побудована ще не була. Багатоповерховий будинок тільки будували, але вже рекламували в Москві до продажу. І багато знайомих Буслаєва та Фоміної закупили в ньому ще не збудовані квартири. У лютому 1996 року Буслаєв і Фоміна повернулися до Москви. Тоді ж вони потрапили, за словами Юлії, в автокатастрофу. Фоміна серйозно постраждала, оскільки вийшла з машини після аварії і була збита машиною, що проїздила повз. Майже місяць вона провела в лікарні. Буслаєв – не постраждав. У березні Буслаєв і Фоміна знову прилетіли до США, приблизно на п'ять місяців, до вересня 1996 року. Схоже, Буслаєв від чогось переховувався, тому в США пробув довго.

При квартирі в Маямі була стоянка для двох машин. Одна була Aston Martin, друга, як правило, Mercedes

Утретє, десь у жовтні 1996 року, Фоміна приїхала до США вже одна. Буслаєв залишився в Росії. Добудована квартира у Флориді була ним куплена наприкінці листопада 1996 року, але Буслаєву в ній пожити не довелося – йому припинили давати в'їзну візу до США через підозри у зв'язках із російською організованою злочинністю.

В Америці Юлія не працювала і жила на гроші Буслаєва, який щедро її фінансував. Гроші були нерахованими. За показаннями свідків, так й самої Юлії, вона вела розкішний спосіб життя. При квартирі в Маямі була стоянка для двох машин. Одна була Aston Martin, друга, як правило, Mercedes. Юлія часто літала до Росії та Європи, відвідуючи зокрема й Буслаєва (востаннє вони зустрічалися, за її спогадами, у 2004 році), подорожувала по США. Всі її витрати, як показала Юлія під присягою 22 березня 2006 року, оплачував "її друг" Олександр Варшавський, знайомий Буслаєва, бізнесмен, залучений до автобізнесу, з яким у Буслаєва була система взаєморозрахунків. Буслаєв, за словами Юлії, теж займався автомобільним бізнесом. Стосунки Юлії Фоміної та Варшавського були настільки близькими, що він став єдиною людиною, телефон якої був вказаний за місцем проживання Фоміної як контактний для зв'язку в надзвичайній ситуації.

Як саме Буслаєв пересилав для Юлії гроші, вона, якщо вірити її свідченням, не знала, оскільки всіма її рахунками та фінансами керувала секретар Варшавського Світлана Герус. Усе, що мала робити Юлія Фоміна, це підписувати чеки, не ставлячи зайвих запитань. І вона їх, мабуть, справді не ставила.

За кілька років ці запитання почала ставити американська прокуратура, причому самому Варшавському. Варшавський володів принаймні двома автомобільними бізнесами у США (Avilon Group і New York Motors) і дилерською мережею з продажу Mercedes і Ford у Москві. У грудні 2013 року суд штату Нью-Джерсі порушив проти Варшавського кримінальну справу за обвинуваченням у приховуванні прибутків і несплаті податків у період 2008–2012 років. Серед сум, що спричинили підозри американських слідчих, був переказ до США з Росії на рахунок New York Motors $30 млн 18 березня 2008 року; переказ із Росії на рахунок Avilon Group у 2009 році $7,2 млн для купівлі авіалайнера Bombardier jet; переказ на рахунок тієї ж компанії у 2010 році $22 млн після продажу літака. 22 вересня 2010 року на рахунок Варшавського у США з Москви були переведені ще $5 млн.

У червні 2011 року Варшавський купив за $20,5 млн готівкою квартиру у фешенебельному хмарочосі за адресою 25 Columbus Circle у Нью-Йорку (для операцій, пов'язаних із нерухомістю, на рахунок його нової компанії у Нью-Йорку, European Realty, були переведені $24,3 млн). Тож через знайомого Буслаєва та Фоміної Олександра Варшавського проходили великі суми грошей.

Але тоді, наприкінці 1998 року, через серпневу кризу та нестабільність рубля, що впав у кілька разів, Буслаєву знадобилися долари, і на самому початку 1999 року він вирішив закласти куплене на ім'я Юлії майно і "вилучити" з будинку $350 тис. 4 січня 1999 року Юлія Фоміна підписала папери про отримання від Малахова позики в розмірі $455 030 і про передавання маямського "кондо" у власність Людмили Малахової (дружини Володимира Малахова) як застави, що гарантує повернення позики. 11 січня документацію переслали її адвокатом агенту Малахова Полу Теофаноусу.

19 січня Малахов надіслав чек на $350 тис. за вказаною йому адресою – американському адвокату Майклу Коену. Решта грошей (приблизно $105 тис.) Малахов, згідно з показаннями низки свідків, зокрема Теофаноуса, віддав готівкою Юлії Фоміній та Буслаєву, хоча самі учасники транзакцій – і з боку Фоміної, і з боку Малахова – під час судового розгляду від відповідей на запитання, що стосувалися готівки, ухилилися. Зрозуміло чому: передача великих сум готівки одними особами іншим могла виявитися порушенням американського податкового законодавства, хоча Малахов усі свої гроші заробляв чесно, як хокеїст. Згідно з його податковими деклараціями, з 1999 до 2004 року він заробив $18 465 346.

Коли у 2007 році під присягою Коен присягався, що не знає Малахова і не переказував грошей у Росію, він, швидше за все, говорив правду

Віддавши $350 тис. для Буслаєва Коену і додаткову готівку Фоміній, Малахов усі свої зобов'язання перед Буслаєвим виконав. У заставі в нього залишалася квартира Буслаєва, яка подітися нікуди не могла. Але яким же чином Буслаєв отримував у Москві гроші, передані Коену в Нью-Йорку?

Коли в 2007 році під присягою Коен божився, що не знає Малахова і не переказував грошей у Росію, він, швидше за все, говорив правду, хоча й тут Коен залишив собі місце для відступу "наскільки я це пам'ятаю". Схема відмивання Коеном грошей полягала в іншому. За межі США гроші дійсно не йшли. Коен одержував гроші на один зі своїх рахунків, підтверджував їхнє одержання, після чого власник грошей (у цьому разі Буслаєв) одержував $350 тис. у Росії від зовсім іншої людини, якій потрібно було "вивести" з Росії $350 тис. Після підтвердження Буслаєвим, що гроші в Росії одержані, Коен вивільняв $350 тис. на американські рахунки, вказані йому клієнтом, який віддав у Москві гроші.

Унаслідок цієї нехитрої операції Буслаєв одержував у Москві абсолютно чисті $350 тис., наімовірніше, готівкою; Коен переказував одержані ним від хокеїста Малахова абсолютно чисті $350 тис. на якісь зовсім інші американські рахунки, де ці гроші теж ставали абсолютно чистими, оскільки кордонів не перетинали і підозр американського податкового управління та ФБР викликати не могли. За все це Коен, напевно, отримував відсоток від суми, оскільки важко припустити, що всім цим він займався безкоштовно.

Оскільки Коен відмовився надати суду якісь свої записи, рахунки та папери, залишається тільки гадати, який саме відсоток він заробляв на відмиванні грошей – тому що те, чим займався адвокат Коен, було класичним відмиванням грошей.

Наскільки широкою була клієнтура Майкла Коена, сказати складно. Серед його знайомих віддавна було багато вихідців із Росії. Саме собою це не добре й не погано. Але людину, що згодом стала особистим адвокатом американського президента, це ставить в особливе становище, коли вона зобов'язана відповісти на дуже багато цілком природних з боку громадськості та правоохоронних органів США запитань.

Майкл Коен одружився з громадянкою України Лорою Шустерман. Батько Лори – Фіма Шустерман, 1945 року народження, має нерухомість та інвестиції у США. Сам Майкл колись намагався налагодити в Україні бізнес, пов'язаний із етанолом (спиртом), але потім, схоже, передав цей бізнес своєму братові Браяну. Браян теж був одружений з громадянкою України Оксаною Ороновою. Серед бізнесів Браяна – виробництво етанолу в Україні.

2 березня 2017 року батько Оксани Оронової, 69-річний Олександр Оронов, причетний до організації зустрічі українського депутата Артеменка з Майклом Коеном через "мирний план" Артеменка, переданим тоді ще раднику національної безпеки президента Трампа генералу Майклу Флінну, був знайдений мертвим у Нью-Йорку.

Епілог

Буслаєв і Фоміна не повернули Малахову взятий у 1999 році борг, і сім'ї Малахових довелося продати взяту в заставу нерухомість ("кондо" було продане за $415 000), щоб повернути гроші. У 2006 році Юлія Фоміна спробувала відсудити назад у Малахових куплену їй Буслаєвим квартиру, але, витративши на суд кілька років (процес тривав до 2011 року) і майже 100 тисяч доларів, суд програла. Судові витрати сплачував її новий знайомий Олег Лазанович, емігрант із Києва, власник компанії "MBT Wine & Spirit" (лікеро-горілчаний бізнес), який проживав у Маямі в тому ж будинку, за адресою 16711 Collins Avenue.

У березні 2006 року Володимир Малахов купив собі нове "кондо" в Маямі у Trump Place, за адресою 18101 Collins Ave. Сьогодні цю квартиру оцінюють у півтора мільйона доларів.

3 березня 2010 року Малахов подав у суд на американського адвоката Майкла Коена, обвинувачуючи його в тому, що надісланий йому 19 січня 1999 року чек на $350 тис. пересланий так нікому й не був, а залишився на рахунку Коена. Малахов вимагав повернення $350 тис. з відсотками та сплати пов'язаних із позовом адвокатських та судових витрат.

12 квітня того ж року Малахов без жодних пояснень несподівано відкликав свій позов, поклавши кінець розслідуванню захопливої й детективної історії про $350 тис., які одержав особистий адвокат Трампа, підозрюваний у незаконних зв'язках із Росією.