+14 Київ
Учора вся мережа – у фотографіях із місця ліквідації зрадника Киви. Я їх публікувати не буду, бо дбаю про естетичний вигляд власного блогу. А Кива й живим був далекий від естетики, що вже казати про "зажмуреного".
Але напишу в цьому зв'язку кілька роздумів. Перше. Публікація цих фото від джерел СБУ поставила крапку в дискусіях, які намагалися нав'язати окремі блогери. Ліквідація Киви – це чергова спецоперація СБУ. Причому успішно спланована й організована. Зрадника "вели" давно, вивчали до деталей маршрути пересування, розпорядок дня і звички. І це в самому лігві ворога, попри охорону й увагу до нього ворожих спецслужб.
Наступне. Доводилося чути деякі голоси сумнівів: чи взагалі варто використовувати такі методи? Дивне запитання, як на мене. І справа тут не в окремо взятому Киві, який, до речі, багато разів прямо закликав до геноциду українців (його й ліквідували на місці, де він любив записувати антиукраїнські відео). Просто ліквідація одного зрадника дестабілізує роботу 10 інших. Усі ці втікачі й колаборанти зараз у паніці, погано сплять, жахаються власної тіні, збільшують охорону й шукають "безпечні бункери" замість того, щоб ходити по ефірах і займатися іншою антиукраїнською діяльністю. А це, погодьтеся, вартує більшого, ніж один Кива.
Бо саме так і діяв ізраїльський "Моссад", який знаходив і ліквідовував ворогів єврейського народу по всьому світу, особливо не переймаючись тим, що скажуть інші. Бо в нації і держави стояла єдина мета – вижити. Сьогодні це завдання стоїть перед українцями. І діяти потрібно жорстко, знищуючи ворогів на фронті, за лінією фронту й у глибокому ворожому тилу.
Можна згадати подібні приклади й у вітчизняній історії. Добре відомі "атентати", які практикувала Організація українських націоналістів у 30–40-х роках минулого століття. В ОУН був свій список зрадників і катів, що підлягали ліквідації. Тому "список Малюка" – цілком в історичних традиціях українських визвольних змагань. А значить, не Кивою єдиним…
Джерело: "Цензор.НЕТ"
