Бачу реакцію на ці літаки в соцмережах: "Нарешті!", "Ну, тепер вони почнуть працювати!", "Скоріше б!" А в мене чомусь інша реакція. А саме – тільки б не поспішали.
Перевчити пілотів на F-16 – не так складно. Перевчити пілотів разом з обслугою, різними техніками, пілотами літака ДРЛВ та взаємодією – це вже складніше. Інтегрувати це в Україні, яка під постійними обстрілами ракет, – це дуже складно.
А при цьому всьому відразу вступати в бій і надіятися на результат – неймовірно складно, із великою часткою ризику. А в нас деякі люди в командуванні не завжди розуміють рамки реальних та досяжних завдань.
Від того, наскільки правильно та безпечно інтегруємо авіацію в сучасне поле бою, і буде залежати результат у майбутньому.
Тому я б не вимагав негайного результату. Поспішати треба повільно. І побажаємо нашим пілотам успіху, успіху у правильний час, при правильному плануванні.
Джерело: Serg Marco / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора