+7 Київ
Є різні види фіксацій. Оральна, анальна... А є фіксація сусідньої країни на Україні. Ця країна намагається поглинути Україну фізично, проте не виходить ані за три, ані за 300 днів. Доводиться обмежуватися підгляданням, "а що там у них", і пересудами на "медійних лавочках".
Моніторинг ІКАР у російських ЗМІ та соціальних мережах за минулий місяць демонструє цікаву тенденцію. Володимира Зеленського згадують та обговорюють частіше за будь-якого російського політика.
Більше згадують лише Путін, Путіна, Путіну, який поганяє Путіним. Це в середньому 1 млн новинних повідомлень на тиждень, що є екстремумом стосовно інших показників і його можемо винести за дужки. А як інакше могло бути у фанерній диктатурі, будьмо відвертими.
Отже, Зеленський з'являється в середньому від 200 тис. до 300 тис. новинних повідомленнях. Це щонайменше втричі і більше частіше, ніж аналогічні згадки внутрішньоросійських політиків та діячів.
Десь унизу в російському медіакотлі копошаться медведєви та соловйови, які вивергають щось "увесьсвітутруханською" говіркою. Їх намагається перекричати на фені якийсь кухар, що бачив життя. Іноді чується незрозуміле бурмотіння оленяра, який знається на стилі, і за сумісництвом та національною квотою обіймає посаду міністра оборони.
Узагалі все досить логічно. Особливо з огляду на візит Володимира Зеленського в Бахмут. Вийшло, що обидва президенти нагородили героїв. Тільки один на нулі, а другий у Кремлі.
Для росіян, які мислять у категоріях альфості й омегості, відмінність більш ніж яскрава. Та й у підворіттях путінської молодості теж оцінили б.
От і виходить, що хочеш – не хочеш, а говориш і говориш про "маріонетку Заходу", "нациста" і таке інше. І знову говориш, і знову. Зупинитися не можеш.
А підстаркуватий альфа-самець? Ну так, ну так.
Джерело: Alex Shulga / Facebook
