-1 Київ
Коли на дворі зимно, а вночі гучно і виникає гострий дефіцит сонця. Про що варто пам'ятати.
Хвиля втоми закономірна, але це всього лише хвиля у великому морі.
Політична кон'юнктура мінлива на Заході і Сході, Півдні й Півночі, а стратегічні цілі України – незмінні.
Настрої можуть коливатися, але прагнення свободи і ненависть до Московії все одно переважать. Українці можуть бути стомленими, однак не настільки, щоб не знайти сил і далі нищити окупаційну плісняву. Законів ринку та попиту ніхто не відміняв, тому негативна інформація завжди краще "продається".
Про що не варто забувати. Якщо звертати увагу на все, що нам пророкували і пророкують, нас би давно не існувало. Захід може бути нерішучим і нешвидким, проте це єдиний ціннісний союзник України. Війна дає західним демократіям життєво необхідний шанс оновитися енергією змін, зупинити корозію моралі, яку щедро підживлює/вала Росія.
Це все вже було і ще не один раз буде – інформаційні коливання від оптимізму до песимізму, разом із коливаннями погодними, військовими або виборчими... Спочатку певна група політиків, експертів, медійників розповідала, що Росія цивілізована країна, а газовий бізнес із нею – основа економіки і європейського достатку. Потім прогнозували Україні капітуляцію за лічені дні. Коли змінилася ситуація, а разом із нею – кон'юнктура, то вирішили, що тепер можна писати про як мінімум вихід на лінію розмежування станом на 24 лютого 2022 року. При цьому "забувалося" про необхідність переваги в повітрі, необхідну кількість ППО, відсутність дальніх засобів ураження і що дорогоцінний час було витрачено на дискусію про те, чи потрібні Україні танки...
Тепер спостерігаємо іншу крайність – якщо українські танки не в Москві, треба говорити про скорочення допомоги, "замороження", зупинення, "кореїзацію" або "фінляндизацію" війни, після чого повернутися до "нормального" статусу недратування ядерної потвори.
Що треба робити – бути спокійними і зосередженими, твердими та послідовними, вірити в перемогу і праведність нашої війни, не зраджувати принципи і, головне, ніколи не вірити Москві, а вірити у справедливість сили і правди, яка в цій історії на нашому боці.
Джерело: Олексій Данілов / Facebook
