+18 Київ
Про наші фури й поляків. Мабуть, не всі тут памʼятають, але в 90-х головними гравцями на українському і європейському ринку вантажних автоперевезень були не поляки, а німці, французи й італійці. Їхні фури та їхні водії возили більшу частину вантажів по всій Європі. І саме вони на цьому заробляли.
Але у 2000-х зʼявилися польські перевізники, які своїми низькими цінами і кращою якістю витіснили водіїв Старої Європи. Тому що готові були працювати більше. Тому що готові були заробляти менше. Тому що хотіли жити краще. І ринок обрав тоді їх. Бо ринок завжди обирає краще.
І щось я не памʼятаю тоді, щоб французи й німці брали в облогу польські кордони, щоб блокували польські фури і знущалися з польських водіїв і споживачів.
І не треба про це мовчати. Бо те, що зараз роблять поляки з блокуванням України, – це не дружба і не сусідські відносини. Навіть без війни. Навіть якби це були мирні часи. І це не має жодного відношення до ринкової економіки і європейських цінностей.
В Україні. У нас закриті порти. У нас закриті аеропорти. Ми всі всю свою логістику побудували через аеропорти й морські порти Польщі, бо вони наші добрі сусіди. Могли побудувати через Геную. Могли побудувати через Констанцу. Але більшість із нас добровільно обрала братів-поляків.
Ми їм платимо портові збори, ми користуємося їхніми ліцензійними й митними складами, ми часто завантажуємо в їхні літаки й піднімаємо їхню економіку. Два місяці назад привезти контейнер із Гданська в Київ коштувало €1500, а зараз €6000. У чотири рази – бо все стоїть. Поляки все заблокували й фактично взяли нас в облогу.
А насправді наші водії і наші перевізники – це поляки зразка кінця 90-х. Наші голодні до роботи. Наші готові довозити швидше. Наші готові працювати дешевше. Це ринок. І ринок сьогодні обирає українців.
Я хочу нагадати, що українці – не тільки біженці й не тільки підприємці. Там, у Польщі, працюють і платять податки десятки тисяч простих українців. Наші громадяни залишають там гроші на АЗС, зупиняються в їхніх готелях, закуповуються в їхніх магазинах, харчуються в їхніх ресторанах, купують квитки на їхні потяги, автобуси й літаки.
Досить ховати очі й боятися казати правду. Наші люди – не дармоїди, не прокажені. Фактично наші громадяни піднімають економіку Польщі своєю працею і своїми витратами там. І ми маємо повне право відстоювати й отримувати ті європейські цінності рівності та пропорційності, про які так гучно люблять говорити наші сусіди.
А те, що вони зараз роблять із нашими водіями, з нашим експортом та імпортом, – це точно не дружні й не сусідські відносини.
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
