-1 Київ
Спроба африканського перевороту у країні вічної мерзлоти не пройшла. Поки що.
Пригожин – справжній солдат фортуни. За роки африканських пригод він заробив не тільки статки, але й спосіб мислення. Саме тому, коли вирішив, що з ним недостатньо розрахувалися, з одного боку, а з іншого – він має ризик втратити свою приватну армію (дедлайн щодо необхідності підписання контрактів із міноборони РФ був 1 липня), він пішов ва-банк.
Наскільки спланованим був виступ? Думаю, він почав планувати його одразу після рішення міноборони про підписання контрактів, а остаточно вирішив після зустрічі Путіна з воєнкорами, де той уже особисто підтримав цю ініціативу.
Які цілі він ставив? Були цілі-мінімум і максимум. Мінімум – отримати гроші та зберегти свою ПВК. Максимум – узяти владу в Росії. Упевнений, це він також прораховував, недарма довго і плідно працював медійно, створюючи серед росіян собі образ такого собі Робін Гуда з російською специфікою. Не забувайте, що Пригожин – це не лише ПВК, але й медіахолдинг, така специфіка масштабного піратства у XXI столітті – без медійної складової ніяк.
Як ситуація розвивалася за лаштунками? Те, що відбувалося публічно, бачив увесь світ. Перший Telegram-мятєж в історії. Але очевидно, що всі ці 24 години відбувалися дуже активні перемовини. Упевнений, що ранкове звернення Путіна було перенесено саме тому, що він чекав відповіді Пригожина на його пропозицію.
І тут цікаво. Схоже, легко взявши мільйонний Ростов, побачивши страх і розгубленість російських генералів, повну імпотенцію ФСБ і МВС, Пригожин відчув драйв і вирішив спробувати зіграти на максимум. Далі – перші військові успіхи і запах крові сп'янили його ще більше. Вирішальним був час між 12.00 і 18.00.
Якби в цей момент якась частина російської еліти перейшла на його бік і присягнула б йому, зараз ми б мали замість Володимира Володимировича Євгена Вікторовича. Але не сталося. Більша частина еліт впала в параліч, частина почала тікати, але частина почала гуртуватися навколо Путіна. Вони вирішили обрати знайомого диявола зі страху перед невідомим.
Також у цей час пішов новий раунд перемовин, тепер уже за посередництва Лукашенка. Саме тому відбувалося це диво, коли після перших зіткнень у районі Воронежа пригожинська колона у декілька тисяч людей наближалася до Москви, не будучи атакованою, майже без жодних перешкод!
У цей час Путін лихоманливо гуртував лояльні сили навколо Москви і намагався домовитися із Пригожиним. І в якийсь момент той дрогнув. Бій під Москвою вирішив би все одразу. Якби пригожинська колона була зупинена і знищена, кінець Пригожина був би неминучим.
Якийсь час він зміг посидіти в Ростові (замість Лжедмитра – Лжеєвген, замість Тушинського злодія – "ростовський"), але це вже була б агонія. І Пригожин злякався. Обрав гроші. Зараз у його колоні з-під Москви їде не один грузовик із чорним кешем (згадайте вчорашні новини про коробки кешу в Петербурзі).
Що тут для нас? Звичайно, шкода, що Пригожину не вистачило яєць піти до кінця. Це вже могло завершити для України все.
Якщо б Пригожин переміг, то йому ще довго довелося б брати під контроль найбільшу країну у світі. І на Україну йому особисто, впевнений, начхати. Діамантів тут немає, але є ЗСУ, мати справу з якими Пригожину, вочевидь, не сподобалося. Якби переміг Путін, то йому б довелося ще тижнями викурювати Пригожина з Ростова. Це був би унікальний шанс для ЗСУ розгромити окупаційне угруповання в Україні.
Але все одно ці 24 години – плюс для нас. За добу Росія стала набагато слабшою. Шість знищених бортів теж мають значення, але більше значення має продемонстрована всьому світу слабкість цього колосу. Тож нам треба тримати стрій.
Що буде далі? Далі буде цікаво. Табу знято. Безпрецедентну слабкість російської центральної влади побачила навіть Діана Гурцька. Смута почалася.
Джерело: Олексій Гончаренко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
