+7 Київ
Нам відірвали руки й ноги, вибили ліве око і половину зубів, відпала права нирка, селезінка й печінка – на фарш, ми проживемо недовго і помремо в муках. Наші діти й онуки, найімовірніше, нас проклянуть. Натомість наш ворог платитиме за бензин, чипси й солодку воду на 20% більше! Або на 30%! Приблизно рік чи навіть півтора! Круто ж, правда?
Ось приблизно так зараз звучать "балакучі голови", які розмірковують про "перемогу Ірану" в разі обіцяної Трампом ескалації.
Варто розділяти своє ставлення до фігуранта й реальні обставини воєнної кампанії. Це корисно і для оцінювання нашої ситуації.
1. Визначний пост Трампа з прославленням Аллаха не скасовує того факту, що США й Ізраїль проводять блискучу воєнну операцію (це без оцінки: "задум атакувати Іран – це добре і погано").
Іранський флот на дні, ППО як систему розібрано на осередки і мандрівні точки. Ракетну і ядерну програми, військову сферу загалом, як і сферу подвійного призначення, відкинуто на роки, якщо не десятиліття.
Втрати за п'ять тижнів війни – мікроскопічні, узагалі немає про що говорити. Росіяни втратили більше авіації до обіду 24 лютого 2022 року.
Умовна пауза тривалістю 10 днів пов'язана здебільшого з тим, що по першому колу відпрацювали затверджений перелік цілей. Опинилися на роздоріжжі. Склали розширений план. І замість дорогих високоточних боєприпасів у хід готові піти мегатонни чавунію.
Американський міністр війни має безглуздий вигляд, але американські військові – точно ні.
Так, будуть ще втрати літаків і БПЛА. Особливо – доісторичних штурмовиків А-10 (яких нам не дали здебільшого тому, що США не хотіли бачити у ЗМІ картинку своїх збитих росіянами машин, роботящих, але повільних). Зараз ці машини цілком готові до останнього бою, їх штук 200 у строю. Їх дешевше утилізувати в Ірані.
Фахівці кажуть, що в Ірані досить фанатиків серед вождів режиму, які готові йти до кінця. Однак є маса нефанатиків. Яким дорога їхня країна.
І вони нажахані.
Ба більше – нажахані не лише вони. Весь Близький Схід, окрім (поки що) Ізраїлю, нажаханий (Ізраїль накриє пізніше). Європа нажахана. Мелоні полетіла в зону бойових дій не тому, що їй нудно – це екстремальні заходи.
2. Бо запуск рішення про ескалацію за добу – це епічні катаклізми в регіоні з відлуннями по світу.
На роки.
Знищення критичної інфраструктури, зокрема систем життєзабезпечення 90 млн людей (із потенційною відповіддю Ірану – 150 млн), – це не жарти.
Почавшись, такий процес у суто воєнній компоненті розтягнеться на кілька місяців. А наслідки – можна лише гадати.
Так, це зіпсує Трампу 250-річчя США і чемпіонат світу з футболу, тому що не всі приїдуть. Так, він і його наступник можуть втратити владу. Ірану що з того? Катар чому має радіти?
За три місяці (це якщо не рахувати прямої шкоди у вигляді руйнувань від імовірної відповіді Ірану, тоді – раніше) бігатимуть по стелі і вириватимуть волосся на тілі всі регіональні монархи. Усі шейхи різко зажуряться.
Схлопнеться східна казка, яка стала можливою лише завдяки непомірним інвестиціям і найжорстокішим гарантіям безпеки від усіх сторін.
Багато хто забуває – війна не на території США і не біля американських кордонів. США можуть піти з певними політичними витратами. Наступний президент скаже: "Ой, так вийшло". Але шкода для Ірану і країн регіону – непорівнянна. У багато разів.
Більше ніж упевнений, що всі еміри, королі й султани в тисячний раз прокручують у свідомості думку: а що, якщо це не помилка Америки і не підступи Ізраїлю, а розважливий план угруповання Трампа – підпалити все?
Уже очевидно, що відкат до довоєнної ситуації неможливий. Тобто знадобиться якась нова точка рівноваги. Але до неї ще треба дійти.
3. Наземну операцію американців із боку переважно мислять як десант на острови й узбережжя.
Лінійні цілі: острів Харк, острови в Ормузькій протоці, АЕС у Бушері (росіяни на 1000% упевнені, що буде захоплення станції), монструозна газопромислова зона в Еселуї, порт Бандар-Аббас.
Однак якщо оцінити характер повітряних ударів, то технічно напевно готовий ґрунт для висаджування в Тегерані.
До того ж американці зайдуть туди не самі. А привезуть, наприклад, товариша Пахлаві (навіть якщо він не буде дуже радий). Який закликатиме співвітчизників сформувати уряд національного порятунку. Уряд почне приймати присягу частини військ тощо. Тих, хто переметнеться, поставлять на забезпечення.
Решта дістане дуже зрозумілу альтернативу. Чудовий спосіб улаштувати громадянську війну.
Американці (за європейською схемою з Україною) повісять фінансування цієї витівки на перські монархії і напевно підбурюватимуть Туреччину. Уся ця краса за пів року – рік може накритися мідним тазом. А може, і ні. Але весь цей час діятиме режим "грабуй під час пожежі".
4. Це все до того, що США дійсно можуть дістати не той результат, який було позначено як "план А". Але в них, як і раніше, є не лише воєнний, а й політичний маневр.
Навіть у найгіршій ситуації витрати Вашингтона й особисто Трампа будуть непорівнянні з тим пеклом, у якому опиняться всі країни Перської затоки і Південного Кавказу, весь Близький Схід із відлуннями в Центральну Азію, Афганістан і Пакистан.
Буде запущено режим "танцюють усі".
Ми якраз найкраще це розуміємо, нам це дано у відчуттях реактивних Shahed над головами наших близьких…
Кумедні посмикування Трампа можуть мати смішний вигляд в Ісландії чи Норвегії. А все, що ближче або більше залежить від ресурсів, зараз просто в істериці. Бо ціна – приголомшлива.
Грізна і глузлива риторика Ірану на вході в переговори зрозуміла. Там ворожий нам режим, але вони точно не дурні і здатні оцінювати наслідки.
Жодна гіпотетична плата за прохід через протоку не компенсує шкоди від перетворення на потерть досягнень країни за десятиліття. Особливо на тлі ризиків громадянської війни й розвалу держави.
Тому ймовірність домовленостей, як і раніше, висока, хай там хто щось постить в інтернетах.
І нам вигідніше, щоб їх було досягнуто.
Якщо тільки план не в тому, щоб усе підпалити…
Джерело: Алексей Копытько / Facebook
