0 Київ
Іноді здається, що хоч кожна окремо людина і смертна, але нація – вічна. А потім згадаєш яких-небудь вавилонян або гунів і розумієш, що і нації смертні.
Якщо не брати до уваги нещасних випадків, то, у принципі, те, що людина – не жилець і стоїть на краю могили, фахівцям стає очевидно задовго до її фізичної смерті. Іноді за місяці...
Медицина досить точно може передбачити кончину і набір умов, за яких вона неминуча, і, навпаки, за виконання яких її можна якщо не уникнути зовсім (це взагалі неможливо), то сильно відсунути практично до її природних меж.
І от цікаво: а для народів існує така діагностика? Ну, тобто народ живе, п'є і танцює. Навіть іноді задирає інші народи, грає м'язами тощо. А фахівець подивиться на його набрякле обличчя, роздутий живіт, рідке сальне волосся, каламутний погляд, сморідне дихання і пробурмотить собі під ніс: "А народець-то вже не того, не жилець... Уже однією ногою в могилі".
Ви, мовляв, не дивіться, що він ще бундючиться. Там усередині все давно згнило. Залишилася одна видимість. Тож не лякайтеся. Він ще трохи побуянить і заспокоїться. Потім спати ляже і вже не прокинеться. Там уже все на ниточках.
Хіба ви не бачите: очевидна глибока деменція, він нічого не пам'ятає, живе в якихось ілюзіях. Нездатний робити висновки з очевидних фактів, відмовляється сприймати реальність. Пам'ятає тільки глибоке дитинство, коли він був молодим і здоровим...
Ні, ні, це невідновно. Руйнування етносу. Тут уже нічого не поробиш. Треба просто все зберегти. Усе, чим він збагатив цивілізацію. Що ви кажете? Таблетки? Які таблетки, господь із вами... Ні, його вже не врятувати...
Джерело: Альфред Кох / Facebook
