-3 Київ
Українські спецпідрозділи ГУР здійснили рейд у Крим і висадилися на мисі Тарханкут біля населених пунктів Маяк і Оленівка (на північний захід від Євпаторії). Після висадження з катерів вони вступили в бій із російськими військами.
Російські медіа заявили, що українську ДРГ "повністю знищили", а спікери ГУР, навпаки, повідомили, що їхні бійці повернулися із завдання без втрат, повністю виконавши поставлені перед ними завдання і завдавши втрат противнику.
Які це були завдання, сказати складно. Але можна припустити, що це якось було пов'язано зі знищенням напередодні в цьому місці українцями за допомогою крилатої ракети "Нептун" новітнього (і надзвичайно дорогого: $1,25 млрд) російського ЗРК С-400.
Тож поки Путін розважається, підриваючи над своєю резиденцією на Валдаї літаки з керівниками ПВК "Вагнер" (так званий жабогадюкінг), українці займалися справою і завдали російській армії та ВМФ болючого удару, який суттєво послабить їхню здатність протистояти українським атакам із повітря на російські військові об'єкти у Криму.
До речі, щодо розваг Путіна. Я не знаю, чи планує решта вагнерівців мстити Путіну за вбивство їхніх керівників. Цілком може бути, що й не збираються. Адже, як будь-які найманці, вони воюють за гроші, а не за начальство.
Але це не має абсолютно жодного значення, оскільки Путін – параноїк. І до того ж – жахливий боягуз. Тому він тепер, після того, як він убив Пригожина і Ко, абсолютно впевнений, що вагнерівці прагнутимуть йому відомстити.
Так він вважав щодо всіх прихильників незалежної Ічкерії, і тому дав Кадирову карт-бланш на їхнє тотальне знищення. Він так боявся помсти чеченців, що навіть дозволив убити тих, хто допомагав йому там: Героїв Росії братів Ямадаєвих, лише тому, що засумнівався в їхній лояльності.
Також він вважав і щодо Ходорковського та його товаришів, після того як віджав у них нафтову компанію ЮКОС, тому всіх їх пересаджав, а когось і вбив. (А Мішу Ходорковського випустив, лише перебуваючи під безпрецедентним міжнародним тиском і не інакше, як узявши в заручники Платона Лебедєва та Олексія Пічугіна).
Немає жодних підстав вважати, що у випадку з вагнерівцями все буде інакше. Я впевнений: Путін не заспокоїться, доки їх усіх не буде "нейтралізовано". Не думаю, що сховатися десь в Африці стане для них гарною ідеєю. Полоній або "Новачок" (а то й просто куля в лоб) їх і там дістануть. Навіть швидше, ніж будь-де.
Єдине по-справжньому безпечне місце для них – це Україна. А саме – її Збройні сили. Зрештою, є речі, важливіші за гроші. Наприклад, власна шкура. Шансів вижити на передовій у них значно більше, ніж на втіках. Хоч Африкою, хоч Антарктидою.
І, допомагаючи наблизити перемогу України, вони одночасно наблизять і годину свого визволення від страху путінської помсти. Тож і тут усе в них з українцями збігається. Ось така, як сказав би Єльцин, загогуліна, розумієш…
Особисто я не будую жодних грандіозних планів і не вважаю, що життя після перемоги якось сильно у мене зміниться. Для українців воно, безумовно, зміниться: на їхні голови не падатимуть бомби, їхні солдати не будуть гинути. Але що зміниться для мене і таких, як я? Та нічого. Крім того, що ми вважатимемо, що цей світ влаштовано справедливо.
У житті так мало приводів для такого висновку, що дуже хочеться, щоби українська перемога дала його нам. Адже наша справа – правильна. Тому ворога буде розбито і перемога буде за нами. Слава Україні!
Джерело: Альфред Кох / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
