-1 Київ
Закінчився 278-й день війни. Фронт стабільний. Лише на сході, по лінії Мар'їнка – Білогорівка тривають важкі бої. Росіяни атакують, подекуди навіть трохи просуваються, але загалом ЗСУ позиції тримають і навряд чи найближчим часом щось може суттєво змінитися.
Мені весь тиждень із різних джерел пишуть одне й те саме. Мовляв, ось-ось Путін розпочне новий наступ із Білорусі. Мовляв, "інфа 100%", "із надійного джерела", "усе пропало, гіпс знімають, клієнт їде" тощо. Словом, панічна атака.
Я останнім часом так звик до цих заходів про "інфу 100%", що взагалі не реагую. Тільки кажу: "Ну так, усе можливо, про це багато говорять, напевно, Залужний про це теж знає і вже приготувався". Після цього мій співрозмовник зазвичай втрачає інтерес до розмови і розчаровано намагається її якнайшвидше закінчити.
Я давно помітив одну особливість радянської та пострадянської так званої культурної інтелігенції. Її улюблене заняття – обговорювати сценарії повного занепаду й остаточної й безповоротної катастрофи. І обов'язково під час цього примовляти: "Пам'ятаєш? Я ще колись попереджав, що так усе і буде!"
Скільки разів за ці дев'ять місяців мене вночі будив дзвінок якогось мого московського чи київського знайомця, який, гучно нашіптуючи, дихав мені в слухавку: "Усе підтверджується, цей козел таки кине атомну бомбу. Американці, як завжди, здуваються. І ось тоді ми всі потанцюємо! А я ще колись попереджав!"
Але бомби Путін не кидає, за один день Україну в пилюку не стирає і взагалі – перетворюється на якогось карикатурного диктатора з третьосортних американських бойовиків для дебілів.
А замість апокаліптичних картин путінської перемоги (якщо відкинути всю описану вище істерику) я бачу постачання англійцями ракет Brimstone 2, які мають лазерне наведення і підвищену дальність.
Крім цього, я читаю свіжі заяви американських конгресменів-республіканців (!) про те, що допомога Україні триватиме, її навіть збільшать.
І потихеньку з'ясовується, що їхня критика допомоги Україні полягала не в тому, що вона була надмірною, а в тому, що їхні опоненти-демократи під виглядом 40-мільярдного пакету допомоги Україні протягли через Конгрес якусь хрінь (зокрема витрати на боротьбу з глобальним потеплінням), тоді як у цьому пакеті реальної допомоги Україні було лише на 8 млрд.
А республіканці хочуть, щоб у новому пакеті допомоги Україні на 37 млрд, який адміністрація Байдена подала до Конгресу, допомоги Україні було на 37 млрд. І якщо вони досягнуть своєї мети хоча б наполовину, це означатиме, що реальна допомога Україні 2023 року зросте більше ніж удвічі.
І більше, ніж любителям катастрофічних прогнозів, я схильний вірити нашому канцлерові Олафу Шольцу, який учора на земельному з'їзді своєї партії (СДПН) у Котбусі чітко сказав, що "Росія не може виграти цю війну, і вона її не виграє".
Не те щоб я великий шанувальник соціалістів, а навіть навпаки, але для того, щоб ви розуміли політичну картину в Німеччині, ви маєте знати, що опозиція лає (!) Шольца за слабку підтримку України.
Я не розумію, звідки російська пропаганда черпає сили та приводи для того, щоб досі дурити дорогим росіянам голови і тримати їх у впевненості, що вони ось-ось переможуть. Немає жодних фактів, які дають хоч якийсь шанс на такий результат.
І ще. Я не розумію тієї зловтіхи, з якою публіка дізналася, що Пригожин – "опущений". Якийсь авторитетний зек заявив, що Пригожин у нього смоктав член. Узагалі я в курсі, що якщо Пригожин залишить це звинувачення (або як це у них називають – "пред'яву") без відповіді, то скоро в нього можуть бути великі проблеми з тими урками, яких він набрав собі у ПВК "Вагнер". Такі жорстокі звичаї суспільства, у якому панує культ "традиційних цінностей".
Тому я без жодної зловтіхи, як представник толерантної демократії, висловлюю Євгенові Пригожину всяке співчуття і навіть анітрохи його не засуджую за те, що він смоктав член. Ну смоктав і смоктав. Мені однаково. У нас у Європі хто в кого хоче, у того й смокче. А якщо не хоче – то не смокче. І навіть якщо з'ясують, що він не смоктав – це не змінить мого ставлення до нього. Для мене він як був, так і залишиться покидьком, незалежно від того, смоктав він член чи ні.
Але якщо Євгенові Пригожину через те, що він смоктав член, у Росії загрожуватиме небезпека, то я б рекомендував йому тікати до нас, у Європу. У нас тут йому за те, що він смоктав член, нічого не буде. І ніхто навіть не цікавитиметься, смоктав він член чи ні. Усім це абсолютно байдуже.
У нас його посадять за те, що він фінансує армію найманців і вбивць і за багато інших злочинів (наприклад, організацію вбивства людини кувалдою та інше). Тобто за ті злочини, за які вдома йому надали звання героя Росії.
У будь-якому разі у Європі його життю нічого не загрожує (у нас немає страти), тоді як у Росії він може дістати кувалдою по голові. Хоча б у науку іншим півням: а не міняйте масті! Бачите, що це може бути?
Дикі звичаї нинішньої Росії вкотре доводять, що вона дедалі більше віддаляється від нас і стає справжньою "окремою цивілізацією" зі своїми списками гріхів і звитяг, які дедалі сильніше відрізняються від наших. У їхньому списку чеснот дедалі більше крові й менше милосердя. І це означає, що їхня "цивілізація" приречена.
Світовий досвід навчає нас, що такі "цивілізації" не живуть. Я навіть не хочу з'ясовувати причини цієї закономірності. Прийміть це як емпіричний факт. Такий божий промисел. І з цим нічого не вдієш.
Отже, наше діло праве. Ворога буде розбито і перемога буде за нами.
Слава Україні!
Джерело: Alfred Koch / Facebook
