+13 Київ
У світі інфіковано SARS-COV-2 1% населення.
Уже рік світ стоїть, образно кажучи, "на вухах". Трильйони, узяті нізвідки, вкинуто нікуди. Жорсткий карантин змінює локдаун, і різниця не завжди зрозуміла. Літакам не літати, із дому не виходити, через інфаркт "швидку" не викликати... Панічні атаки, депресії, суїциди...
І все це через 1% інфікованих?
Смішно? Не дуже. На світі відпрацьовують одночасно кілька стратегій подальшого світового порядку. І поголовна вакцинація, на мій погляд, не найстрашніше, що відбувається сьогодні.
А як насправді? Інфіковано 5–10% населення Землі. 80–90% переносять інфікування безсимптомно і найчастіше не потрапляють в офіційну статистику. Протягом року 1,8 млн смертей пов'язано з COVID-19. Це 3% від світової летальності. Багато? Звісно. Як від туберкульозу і ВІЛ разом узятих. Та водночас туберкульоз і СНІД не дуже хвилюють світ. 5 млн дітей щорічно не доживають до п'яти років. Це майже утричі більше. І це теж не дуже турбує світ.
Звісно, те, що відбувається, – це пандемія. Вірус новий, сприйнятливість дуже висока (хоча не поголовна), смертність досить висока (0,1–0,2%). І пандемія триватиме ще кілька місяців, протягом яких помре ще 2 млн людей. Але боротися з нею треба зовсім інакше – без масового психозу, економічного зубожіння і соціальної сегрегації. Потрібно просто захистити групи ризику, у яких летальність перевищує 1%. А решта людства якось переживе.
Джерело: Андрій Волянський / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
