Уперше ми побачилися кілька тижнів тому, на ATR. Привіталися, усміхнулися одне одному. Я хотів попросити вибачення, мені було важливо перепросити за ту нікчемну імперську війну саме перед нею, хоча я і знаю, що Аміна не чеченка.
Але не склалося. Вони з Адамом поспішали, у мене був запис програми, а на ходу не хотілося. Подумав, що як знайомство вже відбулося, то наступного разу. Наступного разу не буде. Життя таке, що важливі речі людям треба говорити, не відкладаючи в довгий ящик.
Я думав, що, виїхавши з Росії, уже ніколи не буду знову переживати це нудотне почуття, коли вбивають твоїх. Але ні. Мордор добрався і сюди.
У мене у стрічці знову з'явилося слово "страх". Страх – це нормальне почуття самозбереження. Але не можна давати йому брати верх над собою. У жодному разі. Його треба переборювати. Перемелювати. Інакше не можна.
Джерело: Аркадий Бабченко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора