+16 Київ
Чому я не люблю розмови про реформи або напівзаходи в цьому процесі? Тому що реформи неможливо робити за графіком або за планом. Ну, на зразок того, що з дев'ятої до шостої реформуємо, потім вечеря, і за тиждень знову робимо реформу, але вже в іншому місці. Це абсурд, який, як правило, призводить до мутації системи, і вона стає ще гіршою, ніж була.
Ви не можете написати план реформ, тому що не розумієте, якою буде ситуація, припустімо, на другому етапі цієї реформи і які будуть у вас економічні, політичні або ж зовнішньополітичні можливості, оскільки ситуація у світі дуже динамічна. Тому реформи роблять швидко, у всіх напрямах та з урахуванням можливостей. А далі нескінченно триває процес "шліфування" цих самих реформ.
Конкретніше на прикладі – якщо ви реформуватимете тільки поліцію, то досягнете тимчасового ефекту, а в підсумку суд і прокуратура затягнуть назад систему поліції, і ви матимете мутанта. Якщо реформувати суди і прокуратури, але не реформувати поліцію та інші силові структури – знову все буде "відкочено" назад. Ну і так у будь-якій сфері. Або реформують усе одночасно, усі гілки влади, яка виступає єдиною командою, або ж ми отримуємо нескінченний процес мутації системи в гірший бік.
Колись до Кахи Бендукідзе прийшов один грузинський високопосадовець і сказав, що не робитиме реформ у своєму відомстві, доки не напише 10-річного покрокового плану реформ. На що Каха йому відповів: краще запитай у себе, де ти будеш за 10 років і що буде із твоїм планом.
За 10 років після цієї розмови цей посадовець опинився у в'язниці і відсидів кілька років.
Джерело: Bacho Abesalom Korchilava / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
