-1 Київ
Уся стрічка в Леонідові Кравчуку і його призначенні у ТКГ.
Одним це подобається, іншим категорично не подобається. А в мене одне запитання – невже хтось думає, що від призначення тієї чи іншої людини залежить, як піде процес врегулювання на Донбасі? Якщо хтось так думає, то можу засмутити – нічого не залежить від прізвищ. Усе залежить від великої політичної ситуації у світі й від внутрішньополітичної ситуації в Україні.
Я став вимушеним переселенцем з Абхазії далекого 1993 року. Це ще в минулому столітті, й у Кремлі тоді був не Путін, а Борис Єльцин. Тоді про Путіна навіть ніхто особливо не знав у російській політиці. Знаєте, скільки було різних людей на моїй пам'яті, які очолювали перемовні групи із грузинського боку? Десятки. Різні тактики, різні формати й рівні. Навіть іноді вдавалося укладати гарні угоди, але проблема з гарними угодами полягала або в їх зриві, чого легко завжди досягти в умовах конфліктів, або ж у дуже специфічному трактуванні Кремлем цих угод.
І на сьомому році конфлікту у Кремлі з'явився Путін, і тоді ми сподівалися, що він же розумна людина і з ним ми зможемо розв'язати проблему окупованих територій Грузії. Але знаєте, що почало відбуватися? Нафта і газ стали зростати в ціні, Росія – економічно зміцнюватися, а наші проблеми – наростати, як снігова куля. У підсумку все перетворилося на нову агресію 2008 року (до цього було з десяток криз), коли винною для всього пост-СРСР оголосили Грузію. Але це так, лірика – а суть от у чому: ви і справді думаєте, що Кремлю потрібно розв'язувати проблему на Донбасі, і хтось там переймається через долі людей? Чи ви думаєте, що якщо не буде Путіна, то інший "добрий самаритянин" відразу розв'яже всі проблеми, поверне назад території, помахає пальцем "сепаратистам", поверне назад Крим Україні та ще заплатить репарацію?
То треба розуміти, що у Кремля зараз у руках потужний важіль тиску на українську владу, і він не збирається його випускати, яка б влада не була в Києві. Вони будуть застосовувати цей важіль і утримувати його доти, доки не настане ситуація, аналогічна до тієї, яка настала 1991 року для Німеччини. Але ФРН тоді була готовою до реінтеграції територій і політично, й економічно, й у плані великого сектору безпеки.
Це дипломатично, хто не розуміє дипломатичної мови, скажу фігурально: Кремль вас тримає міцно за одне місце, і навіщо йому послаблювати хватку, якщо він чудово це застосовує для своїх цілей? Тільки тому, що ми "гарні", чи тому, що скерували всіх сивих старців? А стріляти вони почнуть рівно тоді, коли їм це буде вигідно – і звинуватять у цьому нас, навіть не сумнівайтеся.
Джерело: Bacho Abesalom Korchilava / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
