+10 Київ
Війна за історичну спадщину та символи і є найголовнішою війною. Найкраще про це сказав Джордж Орвелл у романі-антиутопії "1984". "Той, хто контролює минуле, той контролює майбутнє. Хто контролює сьогодення, той контролює минуле".
Кремль багато в чому припускається фатальних помилок, але в частині контролю минулого і його переписування, виходячи з політичної доцільності поточного моменту, там досягли небачених висот. Тому боротьба за право вважати Анну Ярославну, вона ж Anne de Kiev, та її батька Ярослава Мудрого "нашими", тобто росіянами, – це не просто потішне перетягування каната з історичної хрестоматії для 4-го класу середньої школи, а боротьба за щось глобальніше.
Право вважати, що частину історії іншої країни, у цьому випадку України, можна так само примітивно віджати і анексувати, як Крим. І спроба привласнити чужих князів та королеву Франції не що інше, як анексія чужої історії. Путін намагається позбавити цієї самої історії Україну як свого найненависнішого ворога. І в цій війні програти в України немає права.
Французи не заморочуються вважати держави середньовічних франків частиною історії Франції, і в них немає проблем із самоідентифікацією. Британці вважають "нашими" і римобританців, і кельтів, і англо-саксів. Тому не має бути жодних сумнівів і удаваної скромності в тому, щоб визнати і Ярослава Мудрого, і Анну Ярославну українцями.
До речі, і пам'ятник Анні Київській та вулиця її імені теж би Києву не завадили. Причому найближчим часом.
Джерело: Тарас Березовець / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
