У Дніпрі – картель із перевізників, попередня влада тупо знищила муніципальний електротранспорт на догоду приватним перевізникам

На злобу дня.

Стрічка сходить злістю: "Перестрілка у Броварах – це повернення в 90-ті. Куди дивиться поліція?" І, звичайно, активні громадяни не забувають нагадати країні, що "Аваков – чорт".

Але знаєте, в чому одна з основних проблем нашої країни? Ні-ні, не в тому, що в поліції все-таки є проблеми, які накопичувалися роками. А в тому, що величезна кількість людей, від простих громадян до лідерів громадської думки, навідріз відмовляється бачити причинно-наслідкові зв'язки й розуміти суть проблем.

Ми всі – суспільство простих рішень. Рубають у місті дерева – мер вирішив усіх задушити (жодному обуреному не спаде на думку, що інакше неможливо перекласти підземні комунікації, яким 65 років).

Чиновники крадуть – всіх розстріляймо, краще без суду і слідства (не будемо створювати щодня умови, щоб це було робити все важче й важче (або навіть неможливо), а саме поставимо всіх до стінки й кулю в лоб).

Залило вулицю дощем: "Хто вкрав системи для зливу?" (хоча їх не було ще із часів радянської влади й цілі житлові масиви в Україні побудовано з мінімальним дотриманням будівельних норм (особливо після війни).

Я вже не кажу про такий непоясненний для звичайного мозку феномен як глобальна зміна клімату.

Але найстрашніше, що прості рішення пропонують не просто громадяни. Їх пропонують політики. Усі без винятку. Включно з першими особами держави.

А сьогодні це взагалі стало трендом. Віртуальна картинка підмінила реальність.

Гаразд, так от. Ми ж про перестрілку у Броварах за переділ ринку перевезень.

Знаєте, коли я став міським головою, то зіткнувся з тим, що в нас у Дніпрі – картель із перевізників, а попередня влада просто тупо знищила муніципальний електротранспорт на догоду приватним перевізникам.

Четвертий рік я б'юся з розв'язанням транспортної проблеми: купую нові тролейбуси, вживані трамваї, запускаю нові маршрути, мучуся з метро.

У відповідь активні громадяни вимагають зробити весь транспорт безплатним, постять у пабліках фоточки проржавілих маршруток і вимагають запустити в місті підвісні поїзди, щоб було "як у Сінгапурі".

А допомоги жодної. Узагалі. Особливо від державних організацій, які зобов'язані дати чіткі і зрозумілі правила для офіційних перевізників. Для тих підприємців, хто хоче й може купувати новий рухомий склад.

"Укртрансбезпека" та Мінінфраструктури переважно мовчать. Поки на ринку "чорних" і "сірих" перевезень крутяться величезні гроші.

Але кого в суспільстві цікавить суть проблем? Зате менти, як завжди, у всьому винні...

Ми – суспільство простих рішень. І тим, хто важко і щодня працює, – ой, як важко. Але ми впораємося.

Тому що в нас (тих, хто перебуває між молотом громадської думки і ковадлом паралічу державного управління) немає іншого виходу, крім як зціпити зуби і мовчки їб...шити.

Цок-цок.

Джерело: Borys Filatov / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора