Чехія, Грузія, Україна. У Москви є приголомшливий талант – робити із друзів ворогів

У Москви є приголомшливий талант – робити із друзів ворогів. До 1968 року в Європі важко було знайти більших русофілів, ніж чехи. Але після "празької весни" ситуація кардинально змінилася. Грузія завжди сприймала РФ як партнера і друга. До 8 серпня 2008 року. А після вторгнення Росії у Грузію любов грузинів до росіян сильно зменшилася. А після 2014 року русофобія міцно проросла і в Україні. Проросла після того, як Росія анексувала Крим, після "російської весни" під проводом Гіркіна, після російської зброї й російських грошей для сепарів на Донбасі.

Коли росіяни почали вбивати українців в Україні, то пролита кров українців так удобрила русофобію, що вона розквітла буйним цвітом. А коли полонені "заблукалі" російські військові почали давати свідчення, то русофобія лише вкоренилася. І коріння її проростає вже глибоко в сучасній свідомості багатьох українців. Адже в кожному селі, районі, місті, у багатьох сім'ях є ті, хто воював, або кого вбили росіяни. І наші діти із цим зростають. Так, серед нас є манкурти. Є й ті, кому байдужа війна і для кого лише гроші – головне мірило ставлення до РФ. Такі є й у Чехії, і в Грузії. І в нас. Є й ті, хто заробляє на російському ринку або з допомогою російського газу, але регулярно допомагає нашим воїнам в АТО. Різні є. Але значно більше тих, хто не любить Росії через війну Кремля проти України.

Чи можна це змінити? Можна, але не швидко. І для цього росіянам треба чимало зробити. Доведеться покаятися і попросити пробачення. Доведеться пройти через усе те, що зробили німці, щоб їм пробачили євреї. Доведеться повернути Крим. Доведеться усвідомити, що накоїв Кремль і що мовчазно або голосно підтримали громадяни Росії. Ще багато чого доведеться зробити. Можна і не робити. Тоді не варто дивуватися, що з кожним поколінням кількість русофобів буде множитися. Чехія тому приклад. Чехи співпрацюють із росіянами, але відверто не люблять і зневажають їх. Але чехи далеко. А з Україною в РФ спільний кордон. Як і з Естонією, у якій до Росії ставляться без любові.

У будь-якому разі цю чашку вже не склеїти. І росіянам час це зрозуміти. І зробити висновки. Іншого варіанта для примирення немає. А мати під боком кілька десятків мільйонів громадян іншої держави, що їх ненавидять, – це не найкраща перспектива для РФ. Хоча, якщо Росія не планує довго існувати і сподівається найближчим часом розвалитися, то можуть нічого не робити. Адже ті, у кого немає майбутнього, про нього не замислюються.

P.S. І так, я пам'ятаю і поважаю тих росіян, які підтримують Україну. Але їх критично мало. Вони як ложка меду в бочці лайна. На суть, колір, смак і запах – не впливають. На жаль.

Джерело: Борислав Береза / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора