+12 Київ
Учора після допрем'єрного показу фільму Олега Сенцова "Носоріг" я не зміг написати рецензію. Не зміг. Заважали емоції, спогади з молодості та сцени з фільму, що стояли перед очима. Потрібно було зібратися з думками. Почну з того, що фільм справляє сильне враження. Вражає все. І все в десятку – історія головного героя, режисура, монтаж, акторська гра та добір акторів.
Окремого доброго слова варта увага до дрібниць: від килима на стіні до дискотеки або мавпятника. І, звичайно ж, вражає поєднання музичної доріжки з відеорядом. Ти відчуваєш колорит. Особливо коли чуєш знайому з дитинства "Когда мои друзья со мной", а на екрані відбувається неймовірне. Це треба побачити. Жодні слова не передадуть відчуття від побаченого.
А подивитися фільм варто. Бо це подія. За фактом це найкраща "гангстерська сага", знята в Україні. Це наш аналог "Одного разу в Америці" і це "анти-Бригада" одночасно. Без героїзації та романтизації бандитів, як це було в "Бумері" та у "Бригаді", без злодійської романтики та без ідеалізації головного героя. Це фільм про лихі 90-ті, і знято його дуже натурально, жорстко та зухвало. А крім того, це історія про те, що ми в цьому житті за все платимо, що карма є і все повертається до нас. А потім ви розумієте, що фільм порушує низку важливих питань:
- Заради чого живе людина?
- Яке наше місце в житті?
- Який слід залишиться після нас?
Але на ці запитання кожен відповість сам. А головний герой знайшов свою відповідь. Одну, але на всі запитання. Яку? Подивіться і дізнаєтеся. Але я вдячний Сенцову за цей фільм. Бо давно в Україні не знімали фільмів такої якості. Тож дякую тобі, Олеже Сенцов, за "Носорога". Знімай ще. У тебе реально виходить офігенне кіно!
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
