+5 Київ
Мені плювати, що Путін відкрив міст у Криму. Реально плювати. Це його геморой. Нехай він із ним і розбирається. Мені байдуже, чи впаде цей міст через рухливі ґрунти, божу волю, обвал опори або ж іще що-небудь. Мені плювати, чи залишиться він після виходу або вигнання рашистів із Криму. Мене це мало турбує. Усе одно це рано чи пізно станеться.
Мене більше турбує, що в Києві недостатньо мостів, а метро на Троєщину – це спекулятивна тема для виборів, а не реальний проект для більшого комфорту проживання киян. Мене бентежить, що півтора року будуть робити Шулявський шляхопровід і закопають там величезні суми наших із вами грошей. А затори, які там будуть, паралізують частину Києва. Мене дратує, що Хрещатик перекрили за тиждень до Ліги чемпіонів. Знову хрін поклали на комфорт киян в ім'я понтів перед іноземцями та освоєння бюджету. Мені плювати на фотки Кримського мосту. Але мене дивує, чому досі парламент не проголосував за фото і відеофіксацію правопорушень на дорогах України.
Так, мене дратує те, що всі обговорюють цей міст, як найважливіше для нас. Подія дня, ітіть! Побачили, зафіксували і пішли далі. У Будапешті живе 1,8 млн людей, і там дев'ять мостів. У Києві живе 4 млн – у нас... п'ять автомобільних мостів. Є ще Гаванський, який закрито, і недобудований міст Кірпи. Я хотів би, щоб ці теми були актуальнішими для громадськості і щоб рішення цих проблем консолідувало суспільство, а не міст у Криму. Але...
Коли ми повернемо Крим і наші співгромадяни, які чекали на анексованій території повернення до складу України, спитають нас: "А що ви тут побудували протягом цього часу? Показуйте!", то я хочу, щоб нам було що показати їм. Не ТРЦ замість парків і скверів, не засрані МАФами і рекламою вулиці міст, не "хатинки" високопосадовців у заповідниках і не велодоріжки за мільйони гривень, які впираються в ті самі МАФи. Ні. Я хочу, щоб вони побачили нові мости й аеропорти. Нові та відремонтовані дороги і зоновані міста. Нові парки й відремонтовані, а не розкрадені музеї. І казнокрадів із корупціонерами, які сидітимуть у в'язниці.
А для цього треба зосередитися на своїх проблемах і не тільки про них говорити, але й докладати зусиль для їх вирішення. Інакше нам не буде чого показувати. Ні нашим співвітчизникам, ні нашим дітям, ні гостям.
Тепер можете лаяти мене. Маєте право. У нас вільна країна.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
