Є в запорєбриковому королівстві одна позитивна традиція – царєубійство. Чи не пора б уже відновити хороший звичай старої імперської Росії?

Пару слів про дурні й хороші традиції в запорєбриковому королівстві кривих дзеркал.

Там сьогодні вчетверте коронували на царствіє всєдєржца і хазяїна всєя страни під гербом із двоголовим пєтухом. Із тупих та дегенеративних традицій можна відмітити показну імперську пафосність із гігантським розмахом і зневажливою зверхністю щодо своїх же бідуючих громадян.

На фоні високих стель Кремлівського палацу, гігантських дверей, широчезних залів, парадних сходів і довжелезних коридорів аж надто комічно виглядав карлик-недомірок, який чомусь вирішив, що може диктувати свою збочену волю всьому світу.

Ще з тупих традицій Московського князівства помітив одну комічну річ. Доволі рослі й кремезні чоловіки й жінки, коли повз проковзував кремлівський карлик, зразу ж втягували голови в плечі, починали сутулитися, підгинати колінця, щоб виглядати трохи нижчими, урівнятися з властітєлєм. Побачив один короткий кадр, коли давали загальний план, але не зверху, а вздовж проходу – така ніби й не сильна, але дуже показова заглибинка між двома хвильками прокочувалася.

Це про тупі традиції. А що ж із хорошими? Та є там теж одна позитивна традиція, яку чомусь уже давно не застосовували. Називається вона таким красивим і милозвучним словом: царєубійство. Чи не пора б уже відновити хороший звичай старої імперської Росії?

Джерело: Taras Chornovil / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора