У Москві зустрів свого старого друга з Будапешта.
Вітав його угорською мовою, у відповідь він запропонував мені поїхати в Закарпаття вчити мадярську, поки "ми його не відібрали". Потім багато разів говорив, що це жарт, і так реально крім правих ("Йоббік") ніхто не думає.
Запропонував так більше не жартувати, особливо людині, яка має вплив на суспільну думку в Угорщині.
Бо в разі спроби реалізувати такий "жарт" українська армія без попередження буде знищувати загарбників. Будуть вони себе називати угорськими ввічливими зеленими людьми чи якось по-іншому – ніхто питати не буде. Будуть відразу стріляти на ураження.
Час жартів давно закінчився. Щодня ворог забирає життя наших солдатів. Глумитися зі мною на цю тему не треба, а якщо хтось хоче помарити про велику Угорщину, спочатку уявіть мертвими ваших дітей, яким доведеться втілювати "жарти" у життя. Гарненько подумайте, чи потрібно це вам.
І не варто любителям Росії з Будапешта забувати 1956 рік.
Для довідки: у Закарпатті живе не більш ніж 15% угорців.
Джерело: Роман Цимбалюк / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора